1. Антихолінергічні засоби

М-холінолітики (блокатори мускарінових рецепторів):

- неселективні (атропін, метацин, платифілін);

- селективні (гастроцепін, пірензепін);

- переважно центральної дії (амізіл);

- гангліоблокатори (бензогексоній).

2. Блокатори Н₂- гістамінових рецепторів:

• Циметидин

• Ранітидин

• Фамотидин

• Нізатидин

• Роксатидин.

3. Блокатори протонного насосу (Н+К+-АТФ-ази):

• Омепразол

• Лансопразол

• Пантопразол

4. Антагоністи гастринових рецепторів (проглумід).

5. Антациди:

- ті, що не всмоктуються (маалокс, альмагель, фосфалюгель, гавіскон)

- ті, що всмоктуються (натрію гідрокарбонат)

ІІ. Гастроцитопротектори (підвищують резистентність слизової оболонки гастродуоденальної зони):

1. Стимулятори слиноутворення:

• Синтетичні простагландини (мізопростол, енпростил,)

• Карбеноксолон

2. Утворюють захисну плівку:

• Колоїдний субцитрат вісмуту

• Сукральфат

3. Окутуючи та в’яжучі засоби:

• Препарати вісмуту (вікалін, вікаір)

ІІІ. Засоби, що діють на Неlіcоbасtеr рylоrі

• Антибіотики (кларитроміцин, амоксицилін, тетрацикліну гідрохлорид)

• Метронідазол

• Колоїдний субцитрат вісмуту

• Інгібітор протонної помпи

Допоміжні засоби

IV. Репаранти (гастрофарм, солкосерил, петоксил, обліпихова олія, метилурацил)

V. Засоби, що нормалізують моторну функцію шлунка та дванадцятипалої кишки:

• Гастрокінетики (метоклопрамід, цизаприд, мотилум, церукал) еглоніл

• Спазмолітини (но-шпа, папаверин, скополаміна бутилбромід)

VI. Засоби центральної дії(седативні, транквілізатори, еглоніл, даларгін).

Сучасні підходи до лікування виразкової хвороби грунтуються на комбінованому застосуванні препаратів.

Лікування має два напрямки:

• спрямована на дію проти Неlіcоbасtеr рylоrі

• на пептичну виразку, Н. рylоrі негативну

З метою ерадикації (знищення) гелікобактерної інфекції запропоновано різноманітні схеми (потрійну, четвертну) терапії.

Потрійна терапія тривалістю лікування 1-2 тижні у своєму складі має:

А) першій варіант:

• пантопразол

• кларитроміцин (500 мг 2 рази на добу)

• амоксицилін (1000 мг 2 рази на добу)

Б) другий варіант:

• пантопразол (40 мг) / омепразол (20мг) / ланзопразол (30 мг) 2 рази на добу

• кларитроміцин (250 мг 2 рази на добу)

• метронідазол (400 мг 2 на добу)

До складу квадротерапії, яка триває 10 діб, включають:

• пантопразол (40 мг)/ омепразол (20мг)/ ланзопразол (30 мг) 2 рази на добу

• тетрациклін 500 мг 4 рази на добу

• колоїдний вісмут 120 мг 4 рази на добу

• метронідазол (400 мг 4 на добу).

Причинами невдалої терапії виразкової хвороби є:

• раніше не розпізнана рефлюксна хвороба при зарубцьованій виразці

• резистентність штамів Н. рylоrі до антибактеріальної терапії

• часткове виконання програми лікування внаслідок побічних ефектів при недисциплінованості хворого

• загострення інфекції чи реінфекція

• супутня терапія нестероїдними протизапальними засобами, проводима за іншими показами

• поява дуоденальної виразки з іншим патогенезом (не асоційована з

Н. рylоrі)

Фізіотерапевтичні методи лікування застосовують при неускладненій виразковій хворобі у фазу затухаючого загострення (парафінові, озокеритові, грязьові аплікації на епігастрій, діатермія, індуктотермія, УВЧ-терапія, електрофорез, голкорефлексотерапія).

Санаторно-курортне лікування хворих на виразкову хворобу проводять у період ремісії та затухаючого загострення на курортах і в санаторіях Закарпаття, Моршина, Берегівських мінеральних водах, Моршині.

Прогноз при неускладненій виразці шлунка і дванадцятипалої кишки сприятливий.

Первинна профілактика передбачає раціональне харчування, здоровий спосіб життя, ліквідацію шкідливих звичок та стресових ситуацій із метою попередження виникнення виразкової хвороби. Вторинна профілактика спрямована на досягнення тривалої ремісії захворювання, боротьбу з ускладненнями.

Працездатність. У період ремісії хворі працездатні. При загостренні захворювання визначається тимчасова непрацездатність на період лікування. При ускладненому перебізі виразкової хвороби можна встановити інвалідність.

Ілюстративний матеріал: дані клінічного розбору хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, рентгенограми шлунково-кишкового тракту.

Задачі вихідного контролю знань:

1. Хворий Д., 27 років, скаржиться на біль у епігастрії через 3 години після прийому їжі, печію. Об’єктивно: язик, обкладений білим нальотом, при пальпації живота – болючість у пілоро-дуоденальній зоні. Рентгенологічно: симптом „ніші” по передній стінці цибулини ДПК. Позитивний уреазний тест. Який найбільш вірогідний провідний механізм розвитку захворювання?

1. хелікобактерна інфекція

2. продукція аутоантитіл

3. зниження синтезу простагландинів

4. порушення моторики шлунка

5. порушення моторики ДПК.

2. Хворий К., скаржиться на мерехтіння “мушок” перед очима, серцебиття, нудоту, значну загальну слабкість. Вранці було блювання кавовою гущею. Об-но: шкіра бліда, пульс – 94 за 1 хв., ритмічний. АТ – 90/65 мм рт.ст. Язик вологий, вкритий в ділянці кореня білим нашаруванням. При пальпації живота болючість в надчерев’ї, позитивний с-м Менделя. Печінка та селезінка не збільшені. Який діагноз є найбільш ймовірним?

1. виразкова хвороба

2. с-м Мелорі-Вейса

3. ерозивний езофагіт

4. цироз печінки

5. рак шлунка.

Методика виконання практичної роботи

Група студентів поділяється на дві підгрупи, які працюють біля ліжок хворих: збирають анамнез хвороби, опитують пацієнтів по органах і системах, здійснюють огляд у присутності викладача. У навчальній кімнаті проводять обговорення результатів огляду хворих, ознайомлюються з даними лабораторного та інструментального обстежень даних пацієнтів.

Завдання:

1. Згрупувати симптоми в синдроми.

2. Виділити провідний синдром, за яким провести диференційну діагностику.

3. Сформулювати діагноз.

4. Скласти план лікування хворого.

Вихідний рівень знань та вмінь

Студент повинен знати:

1. Визначення, етіологію і патогенез виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

2. Класифікацію виразкової хвороби.

3. Основні групи противиразкових препаратів.

Джерела інформації

1. Маколкин В.И., Овчаренко Е.И. Внутренние болезни: Руководство к практическим занятиям. - М.: Медицина, 1989. - С. 231-238. Додаткові:

2. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Свінцицький А.С. Гастроентероло­гія. - К.: Здоровуя, 1995. - С. 264-298.

3. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов: В 3 т. -М.: Мед. лит., 2000. - Т.1: Диагностика болезней органов пищеварения. - С. 105-139.

4. Передерій В.Г., Ткач С.М. Клінічні лекції з внутрішніх хвороб: у 2 т.- К., 1998. - Т.2: Гастроентерологія, гематологія, нефрологія. -С. 11-64.