Короткий зміст теми

Цукровий діабет – це стан хронічної гіперглікемії, що виникає внаслідок абсолютної чи відносної недостатності інсуліну та інсулінорезистентністі, супроводжується порушенням усіх видів обміну речовин, перш за все вуглеводного та розвитком хронічних ускладнень.

Специфічні симптоми цукрового діабету.

Поліурія є проявом осмотичного діурезу. При цукровому діабеті добова секреція сечі може збільшуватися до 3—5 л і більше.

Полідипсія. Значна поліурія зневоднює хворого, зумовлює спрагу. Полідипсію також спричинюють сухість слизової оболонки ротової по­рожнини, пригнічення функції слинних залоз, підвищення осмолярності крові, зменшення об'єму циркулюючої крові.

Втрата маси тіла. Переважання катаболічних процесів при деком­пенсації цукрового діабету призводить до прогресуючої втрати маси тіла. Схуднення зумовлюють також зневоднення, ліполіз, глюконеогенез.

Поліфагія. Збільшення апетиту при цукровому діабеті пов'язано з ослабленою утилізацією глюкози, активацією глюконеогенезу, значною втратою глюкози ор­ганізмом, де вона необхідна для енергетичних потреб.

Класифікація маніфестного (явного) цукрового діабету (а. С. Єфімов, 1983, 1998)

І. Клінічні форми

1. Первинний: генетичний, есенціальний (з ожирінням або без ньо­го).

2. Вторинний (симптоматичний): гіпофізарний, стероїдний, тиреогенний, адреналовий, панкреатичний (запалення, пухлина, вида­лення підшлункової залози), бронзовий (при гемохроматозі).

3. Цукровий діабет вагітних (гестаційний).

2. Ступені тяжкості: легкий, середній, тяжкий

3. Типи цукрового діабету (характер перебігу)

I тип — інсулінозалежний (лабільний, зі схильністю до ацидозу та гіпоглікемії; переважно юнацький);

II тип— інсулінонезалежний (стабільний, цукровий діабет осіб літнього віку).

IV. Стан компенсації

1. Компенсація.

2. Субкомпенсація.

3. Декомпенсація.

V. Наявність діабетичних ангіопатій (І, II, III стадія) і нейропатій

1. Мікроангіопатія —ретинопатія, нефропатія, капіляропатія (ниж­ніх кінцівок чи іншої локалізації).

2. Макроангіопатія — з переважним ураженням судин серця, моз­ку, ніг або іншої локалізації.

3. Універсальна мікро- та макроангіопатія.

4. Полінейропатія (периферійна, автономна, вісцеральна).

5. Енцефалопатія.

VI. Ураження інших органів і систем: гепатопатія, катаракта, дерматопатія, остеоартропатія та ін.)

VII. Гострі ускладнення цукрового діабету

1. Гіперкетонемічна кома.

2. Гіперосмолярна кома.

3. Гіперлактацидемічна кома.

4. Гіпоглікемічна кома.

Етіологічна класифікація порушень глікемії (вооз 1999г)

I. Цукровий діабет типу 1 (деструкція В-клітин, що звичайно призводить до абсолютної інсулінової недостатності)

1. Автоімунний.

2. Ідіопатичний.

II. Цукровий діабет типу 2 (від переважання резистентності до інсуліну з відносною інсуліновою недостатністю до переважання секреторного дефекту з інсуліновою резистентністю або без неї)

III. Інші специфічні типи діабету

1. Генетичні дефекти В-клітин функції.

2. Генетичні дефекти дії інсуліну.

3. Захворювання екзокринної частини підшлункової залози.

4. Ендокринопатії.

5. Діабет, індукований лікарськими засобами або хімічними речовинами.

6. Інфекції.

7. Незвичайні форми імунно-опосередкованого діабету.

8. Інші генетичні синдроми, інколи поєднані з діабетом.

2. Гестаційний цукровий діабет

Найбільше клінічне значення мають інсулінозалежний цукровий діабет типу 1 та інсулінонезалежний цукровий діабет типу 2. Причини їх, механізми розвитку та клінічні особливості різні.

Цукровий діабет типу 1 є автоімунним захворюванням, яке може

бути індуковане вірусною інфекцією, а також різноманітними стресови­ми факторами зовнішнього середовища на тлі спадкової схильності. Початок захворювання гострий, виражені симптоми захворювання, лабільний перебіг,схильность до кетозу, гіпоглікемії.

Основу цукрового діабету 2 типу становить інсулінорезистентність, недостатність функції β-клітин вторинна. Базується цей тип захворювання на генетичній схильності, основним провокуючим фактором є ожиріння. Генетична схильність до цього типу вища, ніж до цукрового діабету типу 1. У родичів хворого на цукровий діабет типу 2 ризик розвитку захворювання становить 25—ЗО %, а якщо батько і мати хворіють на цукровий діабет типу 2, то ризик його розвитку в їхніх дітей у віці після 40 років зростає до 65—75 %. Характерний повільний початок, стабільний перебіг захворювання. Симптоми діабету виражені незначно. Часто розвиваються неспецифічні симптоми, такі як свербіж статевих органів та шкіри, фурункульоз, пародонтоз. Часто хворі страждають на гіпертонічну хворобу, ІХС.