1. Локалізація виразки:

• виразка шлунка;

• виразка дванадцятипалої кишки (цибулини, постбульбарна);

• поєднані виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;

• гастроєюнальна виразка (виразка анастомозу).

2. Етіологія:

• НР - позитивна виразка;

• НР - негативна виразка;

• медикаментозна;

• стресова;

• при ендокринологічних захворюваннях (синдром Золлінгера-Елісона, гіперпаратіреоз);

• при хворобі Крона, лімфомі чи саркоїдозі ;

• при захворюваннях внутрішніх органів (серцева недостатність, цироз печінки, ХНЗЛ);

• ідіоматична;

3. Стадія виразкового процесу:

• активна (гостра, свіжа);

• рубцювання;

• стадія рубця;

• тривала відсутність рубцювання.

4. Супутні морфологічні зміни:

• локалізація і активність гастриту і дуоденіту;

• наявність та ступінь вираженості атрофії слизової оболонки;

• наявність кишкової метаплазії;

• наявність ерозій, поліпів;

• наявність гастроезофагального або дуоденогастрального рефлюксів.

5. Ускладнення: (кровотеча, перфорація, пенетрація, стеноз, малігнізація).

Основними клініко-інструментальними синдромами при виразковій хворобі є:

1. Больовий синдром, причиною якого є подразнення виразкової поверхні агресивним вмістом шлунка, запальні явища в ділянці виразки, регіонарний спазм гладеньких м'язів, перигастрит, перидуоденіт.

2. Синдром шлункової диспепсії, що проявляється печією, відриж-

кою, нудотою, блюванням.

3. Синдром кишкової диспепсії, ознакою якого є закрепи, спастичний біль у кишечнику.

4. Синдром ендоскопічних змін - наявність запальних змін та виразкового дефекту у слизовій.

5. Синдром рентгенологічних змін ("ніша", конвергенція складок, запальний вал, потовщення складок слизової шлунка).

6. Астеновегетативний синдром, підвищена подразливість, емоційна лабільність, розлади сну.

Виразкова хвороба має циклічний перебіг, при якому періоди ремісії змінюються періодами загострення.

Основним клінічним симптомом виразкової хвороби у стадії загострення є біль, яка локалізується в подложечной області , а при виразці дванадцятипалої кишки – в пілородуоденальній зоні (справа від серединної лінії, на 5-7 см вище пупка). Вираженість, локалізація, іррадіація та ритм болю залежать від багатьох обставин, перед усім від глибини виразки, вираженості та поширеності запального процесу. Біль у більшості випадків чітко пов’язаний із вживанням їжі та виникають на пустий шлунок (голодний біль). Біль майже завжди зникає чи значно зменшується після їжі, вживання антацидів, використання тепла чи холінолітиків. Традиційно вважають, що чим далі від кардії розташована виразка, тим більш відстрочений біль. При локалізації виразок в тілі та радіальному відділі шлунку виникає ранній біль – через 0,5-1 годину після вживання їжі, зникає після опорожнення шлунку (1,5-2 години). При виразках пілоричного відділу шлунку та цибулини дванадцятипалої кишки біль пізній (виникає через 1,5-2 год. після вживання їжі), нічний, голодний. При поверхневих виразках біль може бути відсутній чи незначно виражений. По мірі заглиблення виразки у підслизовий та м’язовий шар біль посилюється, нерідко втрачає циклічний характер, важче купуються. Рідше виразкова хвороба перебігає безсимптомно («мовчазні» виразки). Достатньо характерні печія та відрижка кислим, пов’язані із підвищенням внутрішлункового тиску, функціональною недостатністю кардії та закиданням кислого шлункового вмісту в стравохід. Значно рідше у разі неускладненої виразкової хвороби мають місце нудота, затхла відрижка та блювота, що є свідоцтвом порушення евакуаторно-моторної функції шлунку в наслідок запального набряку слизової оболонки, пілороспазму чи пілоростенозу.

Слід пам’ятати про можливість атипового больового синдрому (ізольована локалізація болю у лівому чи правому підребір’ях, іноді лівій половині грудної клітині чи за грудиною, поперековій ділянці). Іноді клініка проявляється печією чи мікрокровотечами. Нерідко бессимптомний варіант перебігу петичної виразки одразу ж переходить в одне з ускладнень – кровотечу чи перфорацію.

Варіанти перебігу виразкової хвороби за важкістю характеризуються такими ознаками:

Легкий перебіг - періоди загострення не частіше 1 разу на 1-2 роки, клінічні прояви виражені нерізка, легко піддаються лікуванню, працездатність під час ремісії збережена повністю.

Перебіг середньої важкості - загострення 1-2 рази на рік, виражені клінічні прояви, в патологічний процес втягуються інші органи травлення, ремісія тривалий час неповна.

Важкий перебіг - різко виражені клінічні прояви, які важко піддаються лікуванню, загострення декілька разів на рік, спостерігаються ускладнення.

Ускладнення виразкової хвороби

Шлункова кровотечає одним із найбільш поширених та небезпечних загострень виразкової хвороби. Слід пам’ятати, що частіше кровоточать виразки дванадцятипалої кишки, ніж шлункові. Приховані (окультні) невеликі кровотечі клінічно не виявляються, підозрою для цього є позитивна реакція на приховану кров у калі (реакція Грегерсена, Вебера). Кардинальними ознаками гастродуоденальної кровотечі (крововтрата більш ніж 300-400 мл) є блювота «кавовою гущею», яка характерна для виразки шлунку чи рясний дьогтьоподібний стілець – мелена, яка є симптомом майже у 90% випадків дуоденальної кровотечі. Серед інших ознак можуть спостерігатись загальна слабкість, «мерехтіння метеликів» перед очима, запаморочення, відчуття серцебиття, шум у вухах, непритомність, прояв яких залежить від об’єму кровотечі. Ці ознаки можуть з’являтись раніше за, блювоту кров’ю чи мелена. Характерним є симптом Бергмана – зникнення болю в животі, який турбував раніше, одразу після початку кровотечі. Характерними ознаками є блювота шлунковим вмістом типу "кавової гущі", мелена, наростаюча слабість, тахікардія, зниження артеріального тиску.

Перфорація виразки. Клініка характеризується раптовим ("кинджальним") болем в епігастрії, дошкоподібною напругою м’язів передньої черевної стінки, розвитком колаптоїдного стану (блідість шкіряних покровів і брадикардія) і перитоніту (позитивний симптом Щьоткіна-Блюмберга), зникнення печінкової тупості. Перитоніт розвивається через 6-8 год. Підтвердження діагнозу можливо рентгенологічним виявленням вільного газу в черевній порожнині та за даними ендоскопічного дослідження.

Пенетрація. Виразка задньої та бокової стінок цибулі дванадцятипалої кишки та пістбульбарні виразки частіше пенетрують у голівку підшлункової залози та печінку, рідше – в товсту кишку чи її брижу, виразки шлунку – в малий сальник та тіло підшлункової залози. Запідозрити пенетрацію можливо по утяжченню проявів чи зміні клінічної картини перебігу.

З’являються симптоми ураження органів, що залучені до пенетрації, біль підсилюється та стає постійним, втрачається зв’язок із вживанням їжі, не купується антацидами та спазмолітинами, іррадіює в спину чи поперекову ділянку, вліво чи стаю оперізуючими. Діагноз підтверджується появою лабораторних ознак запалення (підвищення рівню лейкоцитів, збільшення ШОЕ), підвищенням температури тіла до субфебрильних цифр, іноді пальпацією запального інфільтрату, рентгенологічно й ендоскопічно.

Стеноз пілоруса.Виникає, як правило, після рубцювання виразок, розташованих у пілоричному каналі. У компенсованій стадії стенозу під впливом лікування прохідність пілорусу та евакуація їжі поступово поновлюється. При субкомпенсованому стенозі у клінічній картині на перше місце виходять часті упорні блювання їжею, вживаною напередодні, відчуття тягаря та переповнення в епігастральній ділянці після їжі, прогресивне схуднення хворого, відрижку тухлим. При рентгенологічному дослідженні контраст у шлунку затримується дальше 6 годин. при декомпенсованому стенозі блювання та біль стають постійними, наростає винаження, при пальпації живота в епігастрії виявляють "шум плеску", помітною стає перистальтика шлунка.

Малігнізаціяпроявляється втратою періодичності й сезонності загострень, а також постійністю болю, прогресуючим зниженням секреторної функції шлунка, анемією, збільшенням ШОЕ, кахексією хворих.

Перивісцерит (перигастрит, перидуоденіт). Характеризується спайковим процесом між шлунком (дванадцятипалою кишкою) і сусідніми органами. Клінічно проявляється інтенсивнішим болем, що посилюється після приймання їжі, при фізичних навантажен­нях і струшуваннях тіла, іноді - підвищенням температури до субфебрильних цифр і збільшенням ШОЕ. Рентгенологічно й ендоскопічно при перивісцериті визначається деформація шлунка і дванадцятипалої кишки із обмеженням рухливості цих органів.

Диференційну діагностику виразкової хвороби проводять із раком шлунка, захворюваннями жовчних шляхів, хронічним панкреатитом, симптоматичними виразками, абдомінальною формою інфаркту міокарда.

Принципи лікування виразкової хвороби

У період загострення лікування доцільно проводити в стаціонарі. У перші 7-10 днів можна рекомендувати напівліжковий режим, після чого призначають вільний режим. Лікувальне харчування - стіл № 1.

Медикаментозне лікування:

А. Базисні препарати

І Антисекреторні препарати (пригнічують секрецію HCl та пепсину та підвищують інтрагастральний рН або нейтралізують хлористоводневу кислоту й пепсин).