Короткий зміст теми Йододефіцитні стани та ендемічний зоб

Регіон називається ендемічним за зобом, якщо більше ніж у 10 % жи­телів цієї території виявляють зоб. Якщо більше ніж у 5 % дітей та підлітків визначають щитоподібну залозу ступеня Іа чи в ЗО % дорослих розмір щи­топодібної залози перевищує ступінь 1б — це також показник ендемічної за зобом території.

До епідеміологічних показників оцінки ендемічної за зобом території належить також коефіцієнт Ленца—Бауера — співвідношення кількості хворих на зоб чоловіків до кількості хворих на зоб жінок. Для визначення коефіцієнта враховують зоб великого ступеня в осіб віком понад 20 років. Ендемію легкого ступеня визначають, якщо коефіцієнт Ленца—Бауера становить 1:9—1:7, середнього— 1:6—1:4, великого— 1:3—1:1. Показ­ником ендемії є також наявність зоба в травоїдних тварин (корови, коні, вівці).

Епідеміологічно в регіонах зобної ендемії із зобом корелює поши­реність глухонімоти.

ЗАХВОРЮВАННЯ ТА СТАНИ, ЯКІ ЗУМОВЛЕНІ НЕСТАЧЕЮ ЙОДУ

Вікові періоди	Захворювання та стани
Плід	Природжені вади розвитку.Значна перинатальна смертність.Неврологічний кретинізм, глухонімота; затримка психічного розвитку; спастична диплегія; мікседемотозний кретинізм; затримка фізичного розвитку, відставання у психічному розвитку.
Немовля	Зменшена життєздатність.Природженний зоб. Природжений гіпотиреоз.
Діти та підлітки	Зоб. Гіпотиреоз. Сповільнення інтелектуального, фізичного розвитку, пізній пубертат.
Дорослі	Зоб. Гіпотиреоз. Зменшення фізичної сили. Інтелектуальна млявість.
Жінки репродуктивного віку	Зоб. Анемія. Зменшення репродуктивної здатності: неплідність, невиношування вагітності, передчасні пологи.

Лабораторна діагностика. Дослідження екскреції йоду з сечею (йодурії) дозволяє виявити показник оцінки йодного дефіциту в популяції, а не в конкретного пацієнта. Визначають екскрецію йоду з сечею в 50—100 осіб, які мешкають на даній території. У нормі в підлітків і дорослих йодурія становить понад 100 мкг/л.

У разі скринінгу природженого гіпотиреозу концентрацію тиротропіну в крові понад 5 мкОД/л чи в сироватці крові понад 10 мкОД/л спостері­гають не більше ніж у 3 % немовлят.

Критерії важкості зобної єндемії (вооз 1994р.)

Показники та категорії населення	Норма	Ступінь тяжкості
		Легкий	Середній	Тяжкий
Загальна частота зоба,%	Менше ніж 5	5-19.9	20-29.9	Більше ніж 30
Частота об’єму щитоподібної залози понад 97 перцептилей,%	Менше ніж 5	5-19.9	20-29.9	Більше ніж 30
Медіана екскреції йоду з сечею, мкг/л	Більше ніж 100	150-90	20-49	Менше ніж 20
Медіана концентрації тиреоглобуліну в сироватці крові, нг/мл	Менше ніж 10	10-19.9	20-39.9	Білше ніж 40
Частота значень тиротропіну в крові понад 5 мк ОД/л, %	Менше ніж 3	3-19.9	20-39.9	Білше ніж 40
Медіана концентрації тиреоглобуліну в сироватці крові з пупкового канатика, мг/мл	24	70	-	-
Медіана вмісту йоду в сечі,мкг/л	Білше ніж 100	99-35	34.9-15	Менше ніж 15
Медіана вмісту йоду в молоці, мкг/л	Білше ніж 90	89-35	34-20	Менше ніж 20

Зоб (син.: воло) — збільшення в розмірах щитоподібної залози. Вона вважається збільшеною, якщо розмір часток більший за розмір кінцевої фаланги великого пальця. Величину щитоподібної залози визначають, ог­лядаючи, пальпуючи її та вимірюючи об'єм за допомогою УЗД (ультразву­кова волюмометрія). Об'єм залози можна вирахувати, використовуючи спеціальні формули і дані радіоізотопного сканування органа.

Класифікація. Для візуальної та пальпаторної оцінки розмірів щито­подібної залози під час масових обстежень запропоновано наступну кла­сифікацію.

Класифікація розмірів щитоподібної залози (ВООЗ, 2003):

0. ступінь — зоба немає;

1. ступінь — зоба не видно, але він пальпується; II ступінь — зоб чітко видно здалеку.

Розміри щитоподібної залози оцінюють за критеріями ВООЗ, які на п'ятому з'їзді ендокринологів України було запропоновано для вико­ристання в нашій країні. Відповідно до цієї класифікації виділяють такі ступені розмірів щитоподібної залози.

Лікування хворих на ендемічний зоб. Хворим із діагностованим гіпо­тиреозом проводять замісну терапію препаратами тиреоїдних гормонів: L-тироксином, L-трийодтироніном, тиреоїдином у дозах, що забезпечують досягнення стійкого і тривалого еутиреозу.

Усім пацієнтам із зобом III ступеня потрібно призначати L-тироксин для зменшення вмісту тиротропіну і розмірів щитоподібної залози. Доза L-тироксину — у межах 25—100 мкг на добу. Потрібно проводити клініч­ний і лабораторний контроль під час лікування, особливо пацієнтам із вузлами чи вузловими ущільненнями в щитоподібній залозі. Серцебиття, пітливість, невмотивована роздратованість свідчать про передозування препарату або автономізацію вузлів у щитоподібній залозі, тому дозу L-тироксину зменшують до 25 мкг на добу. Особливо слід спостерігати за при­значенням L-тироксину людям похилого віку. У них можливе загострення ішемічної хвороби серця.

Профілактика йододефіцитних станів. Усунення нестачі йоду дося­гають шляхом проведення масової, групової та індивідуальної профілак­тики. Основним джерелом надходження йоду до організму людини є вода, тваринні продукти (м'ясо, молоко), продукти морів.

Для масової профілактики нестачі йоду рекомендовано вживати збагачені йодом продукти. Найпоширенішим заходом масової йодної профілактики є вживання йодованої солі. До кухонної солі додають калію йодид (КІ, містить 76,5 % йоду) чи калію йодат (KIO₃, 59,5 % йоду). Калію йодат стійкіший у зберіганні. У нашій країні використовують калію йодид (25 мг/кг солі) та калію йодат. Сіль повинна бути розфасованою у водо­непроникні пакети. Під впливом води, сонячного проміння йодид розкла­дається. Необхідно дотримуватися термінів придатності йодованої солі. З часом вміст йоду в солі зменшується. Під час варіння йод переходить до продуктів. Нижче наведено показники поглинання йоду продуктами під час приготування їжі:

Картопля 0,3—0,7 %

Рис 5—8 %

Вермішель 10,6—16 %.

Потребу різних вікових категорій у йоді відображено нижче:

Діти до 1 року	До 120 мкг на добу
Діти до 3 років	120 мкг на добу
Діти віком 4-6 років	120-130 мкг на добу
Діти віком 7-9 років	140-150 мкг на добу
Діти віком 10-12 років	150-200 мкг на добу
Особи віком 13-35 років	200 мкг на добу
Особи віком 36-65 років	180 мкг на добу
Особи віком понад 65 років	130-150 мкг на добу

Вузловий зоб

Вузловим зобом називають клінічний стан, за якого в тканині щито­подібної залози визначають одну чи декілька ділянок, структурно відмін­них від основної маси залози.

Класифікація захворювань, які діагностують як вузловий зоб:

1. Колоїдний вузол щитоподібної залози.

2. Кіста щитоподібної залози.

3. Аденома щитоподібної залози.

4. Аденокарцинома щитоподібної залози.

5. Локальний тиреоїдит.

6. Пухлини щитоподібної залози.

Пальпаторно та за допомогою УЗД виділяють такі форми вузлового зоба:

1. одновузловий зоб — у щитоподібній залозі визначають одиничнийвузол з капсулою;

2. багатовузловий зоб — у щитоподібній залозі є декілька вузлів, незрощених між собою;

3. конгломератний зоб — у щитоподібній залозі є декілька вузлів, зро­щених між собою;

4. псевдовузол — локальна гіпертрофія окремих часточок щитоподіб­ної залози, що імітують вузол, при автоімунному тиреоїдиті.

УЛЬТРАЗВУКОВІ ОЗНАКИ ВУЗЛОВИХ УТВОРЕНЬ В ЩИТОВИДНІЙ ЗАЛОЗІ

Захворювання	Показники УЗД
Колоїдний вузол	Утворення різної ехогенності з капсулою.
Справжня кіста	Анехогенні утворення правильної форми з рівними тонкими стінками і гомогенним умістом.
Вузол із кістозною дегенерацією	Гіпоехогенні вузли. Під час кольорової еходоплєрографії кровоток у них відсутній.
Аденома	Утворення з чітким контуром зниженої ехогенності. Під час доплєрографії визначається васкуляризація по периферії.
Аденокарцинома	Поодинока структура зниженої ехогенності з нечітким контуром без капсули.Часто визначаються мікрокальцинати.

У складних ситуаціях для діагностики використовують тонкоголкову пункційну біопсію щитоподібної залози. Критеріями для направлення на тонкоголкову біопсію щитоподібної залози є наявність вогнищевих ура­жень (табл. 21).

На біопсію направляють хворих із вогнищевим ураженням діаметром 5—10мм і наявністю непрямих ознак злоякісного новоутворення: нечіт­кі, нерівномірні контури, проростання в капсулу щитоподібної залози, гетерогенна або гіпоехогенна щільність, точкові кальцинати, збільшення розмірів щитоподібної залози в процесі спостереження, наявність лімфа-денопатій, нечіткі результати попередньої біопсії. Вона дає можливість встановити морфологічну структуру вузла, провести диференціальну діагностику вузлових утворень з автоімунним тиреоїдитом. Діагноз точ­ний лише за умови, що всі вузли в залозі будуть пропунктовані (табл. 22).

У разі колоїдного вузла щитоподібної залози в пунктаті виявляють колоїд та тироцити різного стану проліферації: без проліферації, незначну кількість тироцитів у стані проліферації, переважну кількість тироцитів у стані проліферації. Наявність тироцитів у стані проліферації свідчить про здатність вузла до подальшого росту, а не є підтвердженням неоплазії в ньому.