1. Регіональні відмінності організації матеріальної культури українців

Українці - етнос з давньоювисокорозвиненоюземлеробською культурою. Самецезаняттяобумовилотрадиційнийпобут, матеріальну культуру, систему основних свят і обрядів (по суті календарно-землеробських), світогляд, духовніцінностінашогонароду.ВУкраїнізалежновід природно-географічних, соціально-економічних, історичних умов сформувалося три зонисільськихпоселень: північна, центральна і південна. Для північної (Полісся, Волинь) булихарактернібагатодвірніпоселеннявуличного типу. У центральнійзоні (українськийЛісостеп) до XVIII ст. булипоширенівільні і нерегулярніпоселення. Зрозвиткомкапіталістичнихвідносин тут виникаютьвуличні, радіальні, шнурові та іншівидирегулярнихпоселень, створених за проектами. У південнійзоні, яка охоплюєчастинуСлобожанщини, Таврію, узбережжяЧорного та Азовськогоморів, забудовавеласяпереважно за проектами поміщиківабоадміністрації і мала квартальнуабогніздову форму планування. Крімбагатодвірнихпоселеньповсюднобулипоширені й однодвірні – хутори. Селянське житло - хатина була глинобитною або зрубною, побіленою зсередини та зовні і складалася з двох або трьох приміщень. Бідняцькахатинабула однокамерною. Підлогуробили з глини, чотирисхилийдах крили соломою, очеретом абогонтою. Сам процесбудівництвахатинибувцілим ритуалом, покликанимзабезпечитиблагополуччясім'ї.Інтер'єрукраїнськогожитла, при наявностімісцевихособливостей в різнихісторико-етнографічних районах, буводнотипним і далеко не випадковим. Багатовіковийдосвідобумовивраціональність і естетичністьвнутрішнього простору. Кожна зона в будинку мала своєпризначення і відповідну обстановку.Селянськийдвір включав залежновідзаможності господаря одну абодекількагосподарськихспоруд: хлів, комору, клуню. Двір в Україніобов'язковобувобгороджений.Будинокукраїнськоїшляхтизнаходився, як правило, на високомумісці і був схожий на маленький замок, укріплений з усіхсторін валами, частоколом (острогом з дерев'яних паль) і з дерев'янимибаштами (одно-абодвоповерховими). На баштівночібулаварта. Дімробилидерев'яним, вкривали гонтом (спеціальнимпокрівельнимматеріалом з тонких дощечок). Починавсядімганком, далі – просторісіни з ловецькими прикрасами. За сіньми - панськіпокої та приміщення для челяді. Кімнатбулобагато – їдальня, світлиця, спальні, різноманітнікоміркитощо. Поряд з панськимбудинком ставили гумно (тік) з господарчимибудівлями, влаштовуваликвітники, садили сад, ставили пасіку, іноді – звіринець. Українськийнароднийодяг - яскраве і самобутнєкультурнеявище, вонорозвивалося й удосконалювалосяпротягомсторіч. У народному костюмівідбилисяспільністьпоходження й історичноїдолісхіднихслов'ян, взаємовплив культур сусідніхнародів. Зберігаючиознакирізнихепох, костюм є джереломвивченняетнічноїісторіїнаселення, йогосоціально-класовоїструктури, естетичнихпоглядів.Жіночийодягскладався з вишитої сорочки (туникоподібної, поликовоїабо на кокетці) і незшитогопоясногоодягу: дерги, запаски, плахти. З XIX ст. стали носитизшиті “спідниці”. У прохолодну погоду носили безрукавки (корсетки, киптарітощо). Сорочка була, як правило, прикрашена вишитимаботканим орнаментом по коміру, подолу, на рукавах - місцях, де максимально відкритий доступ до тіла.Українськідівчата і жінкитрадиційно носили багато прикрас. Звичайприкрашатишиюіснував з найдавнішихчасів. Багатийматеріал для намиста давала навколишня природа - використовувалися зерна, кісточкиягід, овочеві коробочки.Великою популярністю у жіноккористувалисявироби з бісеру, різноманітні сережки і каблучки.Чоботи носили чорніабочервоні. Святковимвзуттям в теплу погоду були черевички, а повсякдень носили взуття з сиром'ятноїшкіри - постоли і личаки. Чоловічий костюм складався з сорочки (з вузьким стоячим, часто вишитимкоміромзі шнурком), заправленої у широкіабовузькіштани, безрукавки і пояса. Пояс взагалібувобов'язковимелементомодягу і виконувавнайрізноманітнішіфункції (закріпленняодягу, захистм'язів живота при важкійроботі). На поясах носили предметиповсякденноговжитку, вони служили яскравою прикрасою одягу і показником достатку.Характерною рисоютрадиційногоукраїнськогоодягубулайогодекоративність, яка досягаласябагатимивишивками, аплікаціями, різноманітними дорогими прикрасами. У цьомувідбивалисяособливостіреґіонівУкраїни. За вишивкою на сорочці, по тому, як вона буласкроєна, за головнимубором (особливо цестосуєтьсяжінок), можнабуло точно визначити, з якогореґіонуУкраїнилюдина. За костюмом можнабулосудити про майнове і соціальне становище. Представникирізнихсоціальнихгруп (ремісники, землевласники, козацька старшина, рядовекозацтво, селяни, міщани, торговці та ін.) відрізнялисяособливостямиодягу. Система харчуванняскладається з сукупностіпевнихознактрадиційно-побутовоїкультуриетносу: набірхарчовихпродуктів, способиїхобробки і приготування, режим повсякденногохарчування, асортиментобрядовихстрав, звичаї, пов'язані з приготуванням і споживаннямїжі. На систему харчуванняукраїнців, як і іншихнародів, впливаютькліматичні і природно-географічніумови та напрямигосподарськоїдіяльності.Набірпродуктівхарчуванняпов'язаний з традиційноюгосподарськоюдіяльністю: орнеземлеробство, тваринництво, городництво, бджільництво. Основу харчуванняскладаларослинна і борошнянаїжаДля українцівхарактернешанобливе, дбайливеставлення до продуктівхарчування. Перед сніданком, обідом і вечерею українецьтрадиційнопромовлявкоротку молитву. За столом не жартували, не лаялися. Треба зазначити, що з усього комплексу матеріальноїкультурисамехарчування є найбільшконсервативним. Цестосується і системи, режиму харчування, і найбільшпоширених та улюбленихстрав (скажімо, до сьогоднівихідці з України на Подонні, в СереднійАзії, на Далекому Сходізалишили в своїйкухнібагатотрадиційноукраїнськихстрав, перш за все – борщ).Протягом року віруючі люди зобов'язані були дотримуватися постів - періодів, коли обмежувалося або взагалі заборонялося вживання м'ясних або молочних продуктів, риби, яєць.