1.Національне бачення миру в знакове - символічної системі української культури

Повсякденне життя людини наповнене символами й знаками, які регулюють його поводження, щось дозволяючи або забороняючи, персоніфікуючи й наповнюючи його змістом.

У тісній взаємодії із ціннісним аспектом культури перебуває її знаково-символічна складова, що у розвинених культурах підприємств здобуває характер цілісної системи. Знаково-символічна система є тією формою, через яку здійснюється виробництво й відтворення культури підприємства, її постійне функціонування. Іншими словами, культура підприємства живе й діє на основі різних форм знаково-символічної системи.

Функціонування знаково-символічної системи здійснюється у взаємодії двох її складових моментів: міфології й обрядів. Розвинені корпоративні культури швидко виробляють досить різноманітну міфологію. Міфологія - це система словесних символів. Обряд - це система символів у дії. Основу міфології становлять лінгвістична складова - мова. Мова - це найбільш інтегральна частина культури. Він є хоронителем понять і категоріальних схем мислення. За допомогою мови здійснюється класифікація й керування даними почуттєвого досвіду, моделювання дій мовця суб'єкта. Слово завжди значиме, несе в собі оцінне навантаження. Значення має сам спосіб формулювання думки. Так, обіг підприємця або старшого менеджера до співробітників з такими словами: «Мої колеги», «Мої служащие», «Члени моєї команди» виражають відтінки різного до них відносини і якоюсь мірою визначають їхній статус. За цими словами для співробітників компанії ховається більша або менша відповідальність, міра причетності до спільної справи, заохочення ініціативи й т.д. Не менш значима й емоційна складова мови - тон, яким вимовляється обіг, розпорядження й т.д. Вони в більшій мері, чим формальні декларації, свідчать про ступінь поваги до своїх співробітників, характері делегування повноважень, ступеня співробітництва різних ієрархічних щаблів і т.д.

У символах і знаках проявляється як зовнішнє "я" людини так і внутрішнє "я" , несвідоме, дане йому від природи. Левистрос затверджував, що знайшов шлях від символів і знаків до несвідомої структури. розуму, а отже, до структури всесвіту. Єдність людини й всесвіту - одна із самих древніх і загадкових тем у культурі.

У переказах люди - зірки, спіральність небесних туманностей багаторазово повторена в орнаментах всіх земних культур, червона кров зобов'язана кольором залозу, а все залізо, що є на землі, по затвердженнях астрономів, виникло в зоряній речовині. Спіральна структура багатьох областей людського тіла: вушна раковина, радужка ока... Саме це почуття єдності дозволило математикові й поетові В. Хлебникову створити власну модель язика, що складається із семи верств.

Наближення до загадки, однак, лише збільшує її таємничість. Але це відчуття таємничості і є "саме прекрасне й глибоке переживання, що випадає на частку людини, - як затверджував А. Ейнштейн. - Воно лежить в основі релігії, і всіх найбільш глибоких тенденцій у мистецтві й науці. Той, хто не випробував цього відчуття, здається мені якщо не мерцем, то у всякому разі сліпим". Загадкові колір, звук, слово, число, загадково те, що вони відображають; явища природи й людської свідомості.

Безцінним багатством націй є мова - своєрідний генофонд національної культури. Мова в житті народу виконує функції, займаючи не побічне, другорядне місце десь на периферії, а одне з ведучих, тому що виступає носієм духовної самостійності нації. Втрата мови для неї - це втрата взаєморозуміння не тільки поза, але й усередині її.

В Україні наприкінці 19 на початку 20 сторіччя було запущене «язикове господарство». Багато націй не мали писемності. Відсутність писемності - драма для народу. Вітчизняним ученим довелося створити алфавіт для 50 раніше безписемних мов. Подібних прикладів історії світової культури не відомо. Адже що означає для народу одержання писемності? Це значить мати реальну можливість говорити й писати рідною мовою, тобто духовно збагачуватися, осягати історичний шлях своїх націй, знати й ефективно поширювати свої культуру й епос, затверджувати своя національна самосвідомість.

Вимагає свого подальшого серйозного дослідження культура язикових взаємин, що виростає нині в найбільшу соціальну, політичну, гуманістичну проблему. Природно, що інонаціональним жителям, що проживають у якому-небудь національному районі країни, потрібно поважати традиції корінного населення вивчати його мову й культуру.

До знаково-символічної системи культури підприємств ставляться також такі, як стиль одягу, знаки відмінності, статус, нагороди й т.д. Всі ці елементи покликані символізувати культурні цінності.