1.Образ України і українця у художньо-словесних і образотворчо-мистецьких моделюваннях.

Образ України й українця постає перед нами у багатьох творах, поезіях, картинах корифеїв української культури.Їх мистецька спадщина об'єднана спільним призначенням, вони словом і дією намагалися пробудити приспану літургійним сном самозабуття українську націю.Провідними мотивами у творах є змалювання образу знедоленого українського краю, тема міжслов'янського єднання, громадянський чин, який спонукає замислитися над подальшою долею власного народу

Серед таких письменників можна назвати М. Старицького, П. Куліша, І. Франка, Т.Шевченка, Лесю Українку,Ліну Костенко, Павла Тичину та багато інших творців. Також театральних діячів- Імена І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, М. Щепкіна, К. Соленика, С. Гулака-Артемовського, М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Заньковецької, М. Садовського, П. Саксаганського, Г. Затиркевич-Карпинської і багатьох інших навіки лишаться на скрижалях нашого театрального минулого.

Так, у творчості М. Старицького знаходимо вірші-звер- нення, вірші-послання - «До молоді», «Поклик до братів- слов'ян», «До України», «На прю!», у П. Куліша - «До кобзи», «До Шевченка», «До рідного народу», у І. Франка - «Україні», «Товаришам із тюрми», «Сідоглавому», «Ляхам», «Антошкові П. (Азь покой)».

Образ України та українців постає у таких поез іях М. Старицького, як «Гетьман», «За лихими владарями», «Тяжко, важго по світу блукати», «Край коминка», «На ріднім попелищі».

М. Старицький виступає у своїй поезії із закликами до оновлення існуючих умов життя, спонукає замислитися над печальним сьогоденням, Поет висловлює найщиріші, найпотаємніші особисті почуття до рідної землі у поезії «До України»:Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ре ву чо го по ро ги І хвилі золоті твоїх шовкових нив.(«До України»)

Образ рідно го народу постає у рядках поезій збірок П. Куліша «Досвітки» (1862), «Хуторна поез і я» (1882), «Дзвін» (1893),У поезії «До рідного народу» П. Куліш виступає своєрідним лікарем, що розтинає вікові хвороби і вади рідного народу, аби сприяти його пробудженню і виздо- ровленню, очищенню і катарсису

Франко, подаючи різкі, безпощадні характеристики українського народу, виставляє і його незаперечні високі якості, показує переможну і ясну будущину нашої нації. «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, наче струпом вкритий!Твоїм будущин душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізніх, Палитиме, заснути я не можу.(«Мойсей»)І. Франко переходить від співчуття і змалювання реалій життя власного народу (збірка «З вершин і низин»), від змалювання художнього образу Галичини та України (цикл поезій «Україна», збірка «З вершин і низин»), від розуміння власного жертовного патріотизму (цикл «Поклони», збірка «Мій Ізмарагд») до осмислення місії власного на роду (по е ми «Великі ро ко ви ни», «Мой сей»).

Яскраво у своїх творах висвітлює долю нашого народу Ліна Костенко, а зокрема у її творі «Маруся Чурай», ми бачимо втiлення в образi Марусi Чурай моральноï краси i таланту украïнського народу. Також у творах Тичини «Любіть Україну» та ін.

Крім літературних, поетичних творів образ, історичний шлях і боротьба українців висвітлена у витворах видатних українських художників, скульпторів.

Тісно пов'язаною з Україною була доля художника-мариніста Івана Айвазовського, який значну частину життя провів у рідній Феодосії і заповів цьому місту свою картинну галерею. Українська тема звучить у його роботах «Очерети на Дніпрі поблизу містечка Алешки» та унікальній для художника жанровій картині «Весілля на Україні».

Новаторською для пейзажу стала творчість Архипа Куїнджі, перша ж виставлена ним картина — «Ніч на Дніпрі» — стала сенсацією в Петербурзі.

Поєднання мистецтва з усвідомленням національної ідеї вперше відбувається в творчості Сергія Васильківського. Свою майстерність він повністю віддає Україні: пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, Слобожанщини, архітектурні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна (зокрема «Козаки в степу», «Козача левада», портрет Тараса Шевченка).

Добре відомі твори Миколи Самокиша на українську історичну тематику, які теж яскраво відбивають історичні події, як пережив український народ: «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1648» (1929), «Битва під Жовтими Водами», «Абордаж турецької галери запорожцями» (1930), «Битва Івана Богуна під Монастирищем 1653» (1931), «Бій під Царичанкою 1709», «Похід запорожців на Крим» (1934), «Руйнування Батурина Меньшиковим», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля», «Битва Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» (1934), «Царські жандарми везуть Шевченка у заслання» (1938) та ін