1.Культурогенез і етногенез особливості та взаємозвязок

Культурогенез — процес появи і становлення культури будь-якого народу і народності загалом і появи культури як такої в первісному суспільстві.

Формування етнічної культури українського народу, як і інших, нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, дослідники приділяють значну увагу питанню етногенезу        Історія культури тісно пов´язана з процесом соціоантропогенезу, тобто виникнення й розвитку людини і суспільства. Культура твориться людиною і культура ж творить (окультурює) саму людину. Історично першою формою людської свідомості є її родова свідомість, тобто уявлення про єдинокровне походження певного роду від спільного предка. В релігії це знайшло своє відображення у формах тотемізму. В кожного з народів формувалася міфологема Божественного походження етносу та священне значення окремих етнічних символів. Етнічна культура виникає природнім шляхом, у межах певної етнічної території і не поширюється за межі цієї території. Етнічна культура, яка вийшла за межі своєї етнічної території і поширилась серед інших народів перестає бути етнічною, змішуючись з іншими культурами вона набуває синкретичних форм, інтернаціонального змісту і стає глобальною. Глобалізація духовної культури, що виявляється насамперед у релігії, набуває загрозливих для етносів форм, бо в кінцевому підсумку призводить до нівеляції етнічності, як у духовному, так і в фізичному (біологічному) планах. Такий стан речей буває вигідним тій чи іншій системі. Так, комуністична ідеологія відокремлювала культуру від етнонаціонального простору, шукала ідеалу якихось універсальних "загальнолюдських цінностей" на противагу національним. Однак, такі тенденції можуть розвиватися до певної критичної межі, коли в рух приводяться інші природні механізми регуляції етнонаціональних процесів. Коли виникає загроза буттю певного етнічного світу, тоді з´являється поштовх до вирішення життєво необхідної проблеми етнокультури. Отже, культура має етнозберігаючу функцію:

· відокремлення певного етносу від інших за принципом "ми - вони", "свої - чужі";

· забезпечення духовного самоусвідомлення національної спільноти;

· через збереження свого етносу, забезпечення єдності й різноманітності етнічної картини світу;

· збереження етносфери Землі, а отже збереження біосфери - виживання людства загалом.

Природній розвиток етнокультури має таку особливість: у процесі життєдіяльності етносу його природна культура зазнає еволюційних змін (шліфується, збагачується, вдосконалюється) і є самодостатньою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, а також стає засобом самозбереження етносу.

Важливою особливістю етнокультури є етнічна самоідентифікація, тобто усвідомлення своєї належності до певної етнічної спільноти, що виявляється насамперед через відоме вже на первісних етапах розвитку суспільства "ми - вони". Критеріями етнічного ототожнення є:

      · територія; держава;

      · мова, антропологічний тип;

      · етнокультурні ознаки (одяг, національні риси побуту);      

· національна поведінка, зумовлена національним характером, що спирається на традиційну звичаєвість;

      · етнічна релігія.

Отже, етнічна культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (напр., світові релігії).

У зв´язку з цим доречно порівняти. поняття культури і цивілізації. Якщо культура - це внутрішній суб´єктивний творчий акт, то цивілізація - зовнішній, об´єктивізований організаційний процес. Культура від латинського kult - обряд, поклоніння; а цивілізація - від латинського civitas - місто (організоване життя, рівень суспільного розвитку). Культура є наслідком творчості людини, її натхнення, духовних потреб. Цивілізація - вироблення речей механічними способами. Культура - національна, локальна; цивілізація - інтернаціональна, глобальна.

      Важливим чинником культуротворення є праця, як спосіб створення культурних цінностей.

      Зв´язок соціального і біологічного можемо прослідкувати на рівні культури за такою схемою:

      · Людина є творцем культури.

      · Людина належить до етносу.

      · Етноси мають свої біологічні відмінності.

      · Етнос проживає на певній території, з певним кліматом і природою. 

      · Територія "диктує" етносу спосіб господарства, тип виробничої діяльності.

      · Виробнича діяльність і природа краю виробляють національну вдачу (характер) і традиційну звичаєвість.

      · Етноси й створюють свою матеріальну базу для етнічної культури, пропущеної через національну свідомість свого біологічного типу.

Отже, культури не існує поза етносом. Етнокультура виступає своєрідним генератором життя, упорядником життєвого хаосу в системі "лад - безладдя" (космос - хаос), де етнічне, національне - це стуктурований упорядкований лад (космос), а інтернаціональне (змішане, синкретично-еклектичне) - це безладдя (хаос).