4. Порівняльний аналіз, його сутність та основні методи привед. Вихідних даних до порівнянного вигляду: метод нейтралізації структурного, вартісного та об’ємного фактора.

Порівняльний аналіз, його сутність та основні форми.

ФА представляє собою систему способів накопич., опрацюв., трансформації та використ. інформ. фін. характеру з метою забезпеч. життєдіял. господарюючого суб¢єкта в умовах дії ринку та панув. конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Порівняльний – баз. на зіставл. значень окремих груп аналогічних фін. показників між собою. Форми: 1) порівняльний аналіз фін. показників п-ва із середньогалузевими показниками; 2) порівняльний аналіз фін. показників даного п-ва із відповідними показниками конкурентів; 3) порівняльний аналіз окремих структурних показників і підрозділів між структурними підрозділами п-ва; 4) порівняльний аналіз показників із плановими чи нормативними.

У ФА, як правило, досліджуваними найчастіше виступ. фактично досягнуті показники. Базою порівняння можуть бути показники: планові, минулих періодів, нормативні, договірних зобов¢язань, розвинутих країн. Порівняння фактичних показників з плановими дає можливість визначити ступінь викон. плану за досліджуваний період часу, а зіставл. даних звітного періоду із минулими – виявити тенденції розвитку ек. процесів господарства. Шляхом порівняння фактичних показників з нормативними здійсн. контроль за витрач.м фін ресурсів. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень з метою вибору оптимального. При застосув. цього прийому слід пам¢ятати про дотрим. необхідної умови забезпеч. зіставл. показників. Порівняння висуває певні вимоги до порівняльних величин, вони повинні бути сумірні та якісно однорідні для цього необхідно забезпечити: 1) порівняльність, календарність періоду часу; 2) єдність оцінки за допомогою нейтралізації цінового фактору; 3) єдність кількісних і структурних факторів через нейтралізацію об¢ємного і структурного фактора; 4) зіставл. вихідних умов д-ті (природних, кліматичних).

5. Типи детермінованих моделей, що використов. У фінансовому аналізі.

ФА представляє собою систему способів накопич., опрацюв., трансформації та використ. інформ. фін. характеру з метою забезпеч. життєдіял. господарюючого субєкта в умовах дії ринку та панув. конкуренції. Методи ФА: 1) горизонтальний (трендовий); 2) вертикальний; 3) відносних показників; 4) порівняльний; 5) факториний. Факторний – дозволяє оцінити вплив окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих (прямих) або схоластичних (непрямих) прийомів дослідж. У детермінованому моделюв. факторних систем виділяють такі типи: 1) адитивні – коли результативний показник «у» представлений як алгебраїчна сума факторних (У=х1+х2+х3); 2) мультиплікативна - коли результативний показник «у» представлений як добуток факторних (У=х1*х2*х3); 3) кратні - коли результативний показник «у» представлений як віднош. факторних (У=х1/х2); 4) комбіновані (змішані) – це сполуч. декількох типів моделей.