2. Фін. Діял. Підпр-ва в системі функціональних завдань фін. Управл.

Фін. менеджмент — це цілеспрямоване управл. всіма грошовими потоками на під­приємстві, тобто процес управл. формув.м, розподілом та використ.м фін. ресурсів суб 'єкта господарюв. з метою досягн. фінансово-ек. цілей підпр-ва.

Зміст фін. менеджменту полягає у виробл. управ­лінських рішень щодо найефективнішого використ. фін. механізму для досягн. тактичних і стратегічних завдань підпр-ва. Основні цілі:

- забезпеч. стабільної ліквідності (платоспромож.);

- максимізація рентаб. (як власного так і сукупного капіталу);

- мінімізація ризиків.

Виходячи з функцій фінансів підприємств (формув. фін. ресурсів, їх розподіл і використ.; контроль за фор­мув.м і використ.м фін. ресурсів) можна виокре­мити три основні функціональні блоки фін. менеджменту:

 Фінансув.:

« Залуч. капіталу

• Зв'язок з інвесторами

» Зв'язок з кредиторами

• Фін. структура капіталу

• Забезпеч. поточ. ліквідності та платоспромож.

• Управл. розподі­лом та використ.м прибутку

• Управл. кредитор. заборгова­ністю

• Дивідендна політика

Управл. активами:

• Фін. стратегія

• Прогнозув. » Планув.

• Бюджетув.

• Фін. аналіз

 » Координація

• Внутрішній консалтинг

• Методологічне забез­печ.

• Внутрішній аудит

 » Фін. контроль, ревізія

• Управл. ризиками

 » Забезпеч. фінансо­во-економ. інфор­мацією

Фін. контролінг:

• Формув. оптимал. структури активів

• Оцінка ефективності інвестицій

• Формув. інвести­ційного портфеля

» Управл. оборот­ними активами

• Управл. форму­в.м прибутку

» Управл. дебіторсь­кою заборгованістю

• Управл. соціаль­ними фондами підпр-ва

• Операції з цінними па­перами та нерухомістю

• Оптимізація розраху­нків

3. Класифікація форм фінансув. Підприємств та критерії прийняття фін. Рішень.

Фін-я- це заходи, спрям. на покр-я потреб п-ва у к-лі, які вкл-тьё в себе мобіліз-ю фін-х рес-сів(ГК, їх еквів-тів та майн-х активів), їх поверн-я, а також відн-ни між п-вом та капіталодавцями, які з цього виплив-ть(платіжні відн-ни, контроль, забезпеч.).

Форми фін-я клас-ся:

1. в зал-ті від правового статусу інв-ра: ВласК і Позич К,

2. в зал-ті від джерел фін-я: внутр. і зовн. фін-я.

ВК форм. переважно за рах внесків власників (інвесторів) чи шляхом реінвестув. прибутку.

ПК може бути мобілізований за рах зовнішніх т внутрішніх джерел.

Внутр. джерела фін-я: нараховані у звітному періоді майбутні витирати та платижі, в тому числі стійкі пасиви; доходи майб періодів.

Зовн. джерела фін-я: кред. заборг. різних видів; заборг. по розрахункам; банківські кредити.

Для прийняття правильних фін. рішень слід зважати на критерії, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залуч. позичкового і ВК, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансув. тощо. До типових критеріїв можна віднести такі:

1. Прибуток/рентаб.. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансув. вплине на результати діял. підпр-ва. При цьому необхідно виходити з того, що рентаб. активів підпр-ва повинна перевищувати вартість залуч. капіталу, а також враховувати, що зрост. частки заборгов. в структурі капіталу в окремих випадках може привести до підвищ. прибутковості підпр-ва, а в ін­ших — навпаки.

2. Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансув. вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспромож. підпр-ва. Вхідні та вихідні грош. по­токи слід координувати таким чином, щоб у будь-який час підпр-во було спроможним виконати свої поточні платіжні зо­бов'яз.

3. Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми фінансув., слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень автономності і самостійності підпр-ва у разі використ. коштів, збереж. інформаційної незалежності та контролю над підпр-вом у цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик струк­тури капіталу.

4. Накладні витрати, пов'язані із залуч.м коштів. Емісійні витрати, витрати на обов’язк. аудиторські перевірки, витрати на обов'язкову публікацію звітності в засобах масової інформ. тощо.

5. Мінімізація оподаткув. Доцільно вибирати ту форму фінансув., яка дасть найбільший ефект з погляду зменш. податкових платежів. Звичайно, податковий фактор слід розгля­дати в контексті його впливу на вартість залуч. капіталу в ці­лому.

6. Об'єктивні обмеж.: відсутність кред. забезпе­ч., необхідного для залуч. позичок, низький рівень кредитоспромож., законодавчі обмеж. щодо використ. тієї чи іншої форми фінансув., договірні обмеж. тощо.

7. Особливості законодавства про банкрутство: черговість задовол. претензій кредиторів; переваж. механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.

8. Максимізація доходів власників (дивідендна політика). Згідно з цим критерієм усі ріш. менеджменту підпр-ва, в т. ч. ріш. у сфері фінансув., повинні спрямовуватися на досягн. головної мети діял. СГ — максимізації дохо­дів власників.