26. Відрахув. Підприємств на обов’язкове державне соціальне страхув.

По­ря­док ви­зна­ч. збо­ру вста­но­в­ле­но За­ко­ном Укр. «Про збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в.» від 26 ли­п­ня 1997 р. Осо­б­ли­вість та­ко­го збо­ру по­ля­гає в тім, що він вклю­чає і збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя. У зв'я­з­ку з цим ска­со­ва­ні від­ра­ху­в. п-в у Фонд спри­ян­ня за­йня­то­с­ті на­се­л., що здій­с­ню­ва­лись згі­д­но із За­ко­ном Укр. «Про си­с­те­му опо­да­т­ку­в.» від 2 лю­то­го 1994 р.Для су­б'єк­тів підприємн. діял. — юри­ди­ч­них і фіз. осіб, що ви­ко­ри­с­то­в. пра­цю на­й­ма­них пра­ців­ни­ків, ста­в­ку збо­ру пе­ред­ба­че­но в роз­мі­рі 5,5% від об'­єк­та опо­да­т­ку­в., ви­зна­че­но­го За­ко­но­м. У скла­ді загал. но­р­ма­ти­ву 1,5% ста­но­вить збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя.

Для п-в, уста­нов, ор­га­ні­за­цій, де працюют ін­ва­лі­ди, збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. вста­но­в­ле­ний окре­мо: 1% від об'­єк­та опо­да­т­ку­в. для ін­ва­лі­дів, які працюют; 5,5% від об'­єк­та опо­да­т­ку­в. для ін­ших пра­ців­ни­ків п-ва. При цьо­му збір у роз­мі­рі 1% в по­в­но­му об­ся­зі за­ра­хо­в. у Фонд со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту ін­ва­лі­дів. Су­б'єк­ти підприємн. діял., що ви­ко­ри­с­то­в. пра­цю на­й­ма­них пра­ців­ни­ків, збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. вклю­ч. до скла­ду ва­ло­вих ви­трат під час об­чи­с­л. опо­да­т­ко­ва­но­го при­бу­т­ку, а та­кож від­но­сять на собіварт.. Із су­ми су­ку­п­но­го опо­да­т­ко­ва­но­го до­хо­ду фіз. осіб, які працюют за тру­до­вим до­го­во­ром (ко­н­т­ра­к­том) чи ви­ко­н. ро­бо­ти (по­слу­ги), згі­д­но з ци­ві­ль­но-­тру­до­ви­ми до­го­во­ра­ми, збір на­ра­хо­в. у роз­мі­рі 0,5% тіль­ки на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя. У цьо­му ра­зі утри­м. збо­ру здій­с­н. за ра­ху­нок на­ра­хо­ва­но­го до­хо­ду (за­ро­бі­т­ної пла­ти). Відповідал. за утри­м. цьо­го збо­ру по­кла­де­но на су­б'єк­тів підприємн. діял., що ви­ко­ри­с­то­в. пра­цю на­й­ма­них пра­ців­ни­ків. Збір на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. (у тім чи­с­лі на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя) пе­ре­ра­хо­в. в дер­жа­в­ний бю­джет пла­т­ни­ка­ми збо­ру. Це здій­с­н. од­но­ча­с­но з отри­м.м гро­шей у ба­н­ках на опла­ту пра­ці. Ко­ш­ти від збо­ру за­ра­хо­в. на окре­мі ра­ху­н­ки Держ. бюджету: обов’язк. со­ці­а­ль­но­го стра­ху­в., обов’язк. со­ці­а­ль­но­го стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя. За­бо­ро­ня­єть­ся ви­ко­ри­с­т. цих ко­ш­тів не за ці­льо­вим при­зна­ч.м. Для фіз. осіб — су­б'єк­тів підприємн. діял., які не ви­ко­ри­с­то­в. пра­цю на­й­ма­них пра­ців­ни­ків, збір ви­зна­че­но у роз­мі­рі 0,5% від об'­єк­та опо­да­т­ку­в. тіль­ки на обо­в'я­з­ко­ве со­ці­а­ль­не стра­ху­в. на ви­па­док без­ро­біт­тя.

27. Сутність і знач. Оборот. Коштів в фінансовому забезпеч. Виробничо-господар. Діял.

В ек.й літературі існ. різні підходи до визнач. сут­ності оборот. коштів. Найчастіше можна натрапити на 2 визнач. оборотні коштів. По-перше, оборотні кошти — це грош. ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпеч. безперерв­ного в-ва та реалізації виготовленої продукції. По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом 1 виробнич. циклу або 1 календарного року можуть бути пере­творені на гроші. Деякі автори таке саме визнач. д. терміну «оборотний капітал». Це свідчить – про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал. У зарубіжній ек.й літературі окремі автори визнач. оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострок. зобов'язань. У такий спосіб д. визнач. власного оборотно­го капіталу. Узагалі «капітал» виступає в 3-х формах: грош.й, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грош.й формі. В ек.й теорії «грошовий капітал» розгляд. як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямов. в процесі господарсько-підприємн. діял. на придб. засобів в-ва і предметів праці. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грош., ви­робничу та товарну. На першій стадії підчас авансув. коштів здійс­н. придб. й нагромадж. необхідних виробничих запасів. У виробнич. процесі аванс. вартість для створ. продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу заверш. випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації. На третій стадії вписув. і коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грош.. Отрим. виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством варто­сті і про відтвор. авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Отже, самозрост. капіталу відбув. в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створ. нової вартості не прямо, а через обороти фонди. Склад і розміщ. оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері віні функціонує: виробнича і, товарно-посередницька, сфера по­слуг (утім числі фін.). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) аванс. в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печ. безперервності процесу в-ва, реалізації продукції та отрим. прибутку. Співвіднош. оборот. коштів, що перебув. у сфері в-ва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях нар1 господарства. Поясн. це особливостями організації в-ва, постач., збуту, а також системи розрахунків. Для забезпеч. безперервності процесу в-ва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвіднош. оборот. коштів у сфері в-ва й обігу. При цьому п-во заінтересоване у змен­ш. оборот. коштів у сфері обігу за рахунок поліпш. системи.