Приріст (скорочення) кількості народжених, шлюбів та розлучень упродовж 2007-2009 років197 тис. Одиниць

Показник	Планові значення	2007	2008	2009
Кількість народжених	щорічне збільшення на 40-60 тис.	12,2	37,9	1,9
Кількість зареєстрованих шлюбів	щорічне збільшення на 20 тис.	61,5	- 94,4	- 3,8
Кількість зареєстрованих розлучень	щорічне зменшення на 3 тис.	- 0,8	- 11,5	- 21,4

Таким чином, не применшуючи значення позитивних здобутків, які вдалося досягти внаслідок реалізації обох програм (активізація роботи з сім’єю, посилення соціального захисту окремих категорій сімей, розширення форм та засобів впливу на процеси розвитку та функціонування сім’ї тощо), слід відзначити відсутність системності та послідовності дій органів влади усіх рівнів. Також нерегулярним є здійснення переважної більшості заходів, зокрема через недостатній рівень фінансування, нерозвиненість та нерівномірність розвитку мережі відповідних соціальних служб залежно від регіону та типу населеного пункту, що, до того ж, спричиняє нерівність доступу різних категорій сімей до соціальних послуг.

Отже, є підстави говорити про необхідність формування цілісної системи заходів державної сімейної політики, вироблення адекватних механізмів, які б протидіяли тій сукупності взаємопов’язаних та взаємообумовлених чинників, що спричиняють проблеми розвитку сім’ї.

Значною мірою реалізація цього завдання можлива шляхом розробки та реалізації Загальнодержавної програми забезпечення розвитку сім’ї на довгостроковий період, яка виступатиме комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку сім’ї та має затверджуватися шляхом прийняття відповідного закону.

Доцільність розроблення такої програми зумовлена, по-перше, неможливістю реалізації сімейної політики засобами галузевого управління; по-друге, потребою узгодженої діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; по-третє, необхідністю ширшого залучення інститутів громадянського суспільства та комерційних структур.

При цьому основними її завдання мають бути:

• збереження сімейних цінностей у суспільстві, формування системи особистих і суспільних ціннісних орієнтацій на створення середньодітної сім’ї;

• утвердження ґендерної культури в сім’ї та суспільстві, подолання стереотипів щодо розподілу соціальних та, перш за все, сімейних ролей;

• забезпечення кожній особистості незалежно від статі можливостей як для професійної самореалізації, так і задоволення потреб у сім’ї, подружньому партнерстві та батьківстві;

• посилення економічного, виховного та соціалізуючого потенціалу сімей, поліпшення рівня та якості їх життя, забезпечення рівних можливостей усіх категорій сімей, відповідного соціального захисту їх добробуту;

• забезпечення умов для народження, належного утримання та виховання бажаної й суспільної необхідної кількості дітей у сім’ї з одночасним захистом від ризиків особистої самореалізації батьків;

• збереження репродуктивного здоров’я населення, охорони материнства, батьківства та дитинства, утвердження здорового способу в сім’ї;

• забезпечення підтримки сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах або які перебувають у зоні ризику потрапити в такі ситуації;

• мінімізація асоціальних проявів у сімей, передусім, жорстокості та насильства у сім’ї, соціального сирітства, бездоглядності та безпритульності дітей.

Одночасно наповнення Програми конкретними заходами має відбуватися з урахуванням доцільності використання різних засобів та інструментів впливу. Лише завдяки комплексному підходу вирішення окремих проблем розвитку сім’ї можливе максимальне досягнення поставлених цілей державної сімейної політики.