Співвідношення реального та нормативного показників енергетичної цінності харчування залежно від типу домогосподарства, Україна, 1999 та 2009 рр., рази62

Тип домогосподарства	1999			2009
	білки	жири	вуглеводи	білки	жири	вуглеводи
Сім’ї з дітьми	0,665	1,705	0,842	0,674	1,757	0,806
- з 1 або 2 дітьми	0,665	1,719	0,836	0,675	1,759	0,806
- з 3 та більше дітьми	0,668	1,538	0,918	0,658	1,674	0,854
- де є особи працездатного та непрацездатного віку	0,640	1,503	0,932	0,667	1,706	0,822
Сім’ї без дітей	0,660	1,668	0,818	0,666	1,700	0,793
- з пенсіонерів	0,658	1,603	0,832	0,658	1,645	0,807
- з осіб працездатного віку	0,664	1,749	0,797	0,672	1,749	0,776
Україна	0,663	1,687	0,831	0,670	1,725	0,799

Хоча домогосподарства без дітей і виграють на фоні сімей з дітьми щодо кількості спожитих продуктів харчування та їх енергетичної цінності, все ж вони не мають збалансованості та різноманітності в раціоні. Так, особливо домогосподарства, які складаються виключно з пенсіонерів або з осіб працездатного віку, добову калорійність забезпечують за рахунок споживання продуктів, що мають значний вміст жирів і вуглеводів, натомість постійно відчувають дефіцит білків.

Однак при досить високій калорійності харчування серед населення України з 1999 року і досі зустрічаються такі домогосподарства, які не можуть забезпечити собі достатній рівень харчування, а їх добовий раціон становить навіть менш ніж 2100 ккал⁶³. Протягом зазначеного періоду відбулося зменшення частки бідних домогосподарств за даним критерієм з 22,8 % до 13,1 %, що свідчить про збільшення можливостей забезпечити себе необхідною кількістю продуктів харчування, не беручи до уваги їх якість. Щорічно впродовж останніх десяти років найбільша питома вага домогосподарств, які є бідними за цим критерієм, спостерігається в сім’ях з трьома та більше дітьми.Так, у 2009 році понад 26 % багатодітних домогосподарств були бідними, оскільки їх добовий раціон не перевищував 2100 ккал на особу.

Поряд зі зменшенням загальної частки у витратах на харчування, протягом 1999 – 2009 рр. в Україні відбувалося зростання питомої ваги витрат на послуги, непродовольчі товари.Витрати українських домогосподарств на непродовольчі товари у 2009 році, як було вже зазначено вище, дорівнювали 20,0 % від сукупних витрат (або 204 грн. на особу на місяць), витрати домогосподарств з дітьми на непродовольчі товари становили 20,8 % проти 19,1 % витрат бездітних (184,1 грн. та 228,6 грн. на особу на місяць) (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Питома вага витрат на непродовольчі товари, послуги та інші витрати залежно від типу домогосподарств, Україна, 2009 р., %64

Тип домогосподарства	Непродовольчі товари	Послуги	Інші витрати	Непродовольчі товари	Послуги	Інші витрати
	1999			2009
Сім’ї з дітьми	13,0	16,2	5,9	20,8	13,9	14,1
- з 1 дитиною	13,0	17,2	5,9	20,9	13,7	14,7
- з 2 дітьми	13,3	15,3	6,1	21,1	11,9	13,0
- з 3 та більше дітьми	11,86	11,63	5,26	20,03	10,98	14,25
- з дітьми до 3-х років	12,68	13,64	5,78	21,45	15,28	14,83
- з дітьми, де є дорослі працездатного і непрацездатного віку	12,68	14,42	5,94	19,71	13,75	13,06
Сім’ї без дітей	10,8	16,9	6,7	19,1	12,1	16,5
- всі працездатного віку	14,04	16,93	7,45	19,32	14,15	17,96
- всі пенсіонери	9,70	15,84	5,76	17,18	10,04	14,66
- всі пенсіонери старше 75 років	9,92	16,34	4,55	16,01	9,60	12,83
Україна	12,0	16,5	6,3	20,0	12,8	15,4

Домогосподарства з дітьми у 2009 році мали можливість витрачати на придбання одягу та взуття 6,4 % (58,1 грн. на особу на місяць), в той час як бездітні – 4,8 % ( 59,6 грн.). Серед бездітних домогосподарств найменшу частку на придбання одягу та взуття витрачали домогосподарства пенсіонерів – 2,6 % (31,1 грн.), ще менше ті, в яких проживали особи від 75 років – 1,6 % (17,0 грн.).

Серед домогосподарств з дітьми в найгіршій ситуації щодо задоволення потреб в одязі та взутті перебувають лише багатодітні сім’ї. Вони витратили на одяг і взуття 5,7 % загальних сукупних витрат (40,8 грн.). Перевищено на 1,1 % загальноукраїнський показник щодо витрат на придбання одягу та взуття в сім’ях з 1-2 дітьми та в домогосподарствах з дітьми, де всі дорослі працездатного віку.

Оскільки основні статті витрат домогосподарств спрямовані саме на забезпечення харчування та оплату житлово-комунальних послуг, то незначна частка – 40 %, (в середньому 422,2 грн. на особу на місяць) - залишалася домогосподарствам на охорону здоров’я, освіту, відпочинок і культуру. Питома вага витрат домогосподарств з дітьми на усі зазначені статті складала 41,3 % (372,2 грн.), тоді як бездітні родини щомісячно витрачали біля 39 % (481,6 грн.) від загальних сукупних витрат на освіту, відпочинок, культурне дозвілля, охорону здоров’я тощо.

Серед домогосподарств з дітьми найменше на задоволення своїх потреб у освіті, охороні здоров’я, культурі, спорті спроможні витратити багатодітні сім’ї – лише 39,5 % (або 278 грн.); найбільші ж витрати притаманні сім’ям з однією дитиною – 41,5 % (398,3 грн.). Серед бездітних найбільша частка витрат по зазначених статтях належить домогосподарствам, де усі дорослі працездатного віку – 43,3 % (586,6 грн.) і, звісно, найменше – 31,7 % (або 380,1 грн.) витрачають домогосподарства пенсіонерів.

Зауважимо, що впродовж 1999 – 2009 рр. по різних типах домогосподарств спостерігалися зміни щодо часток витрат на найбільш пріоритетні саме для них групи товарів та послуг. Наприклад, витрати домогосподарств пенсіонерів на охорону здоров’я за цей період скоротилися з 6,5 % до 4,9 %. Сім’ї з дітьми дещо збільшили свої витрати на освіту - з 1,4 % до 1,7 %, натомість скоротили витрати, пов’язані з відпочинком та культурним дозвіллям - 1,5 % проти 2,4 % у 1999 році.

Серед бездітних домогосподарств, які складаються виключно з осіб працездатного віку, найбільші зрушення відмічаються за останні десять років стосовно витрат на побут, утримання житла в належному стані, купівлю техніки та інших побутових приладів. Так, якщо у 1999 році їх частка дорівнювала 1 % від загальних сукупних витрат, то у 2009 році вже зросла до 4 %.

Таким чином, споживання населенням України впродовж 1999–2009 років було й залишається на досить низькому рівні. Однак слід відмітити, що за цей же період часу намітилися позитивні зрушення, коли населення окрім їжі (яка також стає більш різноманітною та збалансованою) може більше витрачати на забезпечення своїх потреб щодо непродовольчих товарів та послуг, тобто ці витрати стали більш доступними як для усього населення так у різних типах сімей.