Розділ 3. Здоров’я сучасної сім’ї в україні
3.1. Основні характеристики стану здоров’я сучасної сім’ї
Стан здоров’я сучасної сім’ї залежить від здоров’я кожного з членів сім’ї, яке в свою чергу залежить від багатьох чинників, зокрема, спадковості, генетики, рівня забруднення довкілля, способу та умови життя тощо.
За даними Європейського Бюро ВООЗ101, до десяти основних чинників хвороб в Україні у загальному числіDALY(кількість втрачених років здорового життя) відносять: тютюн, алкоголь, наркотики, підвищений артеріальний тиск, високий рівень холестерину, високий індекс маси тіла, недостатнє вживання фруктів та овочів, недостатня фізична активність, небезпечний секс, свинець. Ці чинники є однаковими для чоловіків і жінок, але відрізняються їх питомою вагою. У загальному числіDALYбільше 10 % у чоловіків становлять тютюн (20,2 %), алкоголь (18,3 %), підвищений артеріальний тиск (13,9 %), високий рівень холестерину (12,7 %); у жінок – підвищений артеріальний тиск (20,3 %), високий рівень холестерину (16,6 %), високий індекс маси тіла (11,4 %)102.
Підписуючи у вересні 2000 року на Саміті тисячоліття «Декларацію тисячоліття» ООН, Україна взяла на себе зобов’язання досягти Цілей Тисячоліття в галузі розвитку на період до 2015 року за шістьма напрямками: подолання бідності, забезпечення якісної освіти впродовж життя, забезпечення сталого розвитку довкілля, поліпшення здоров’я матерів та зменшення дитячої смертності, скорочення епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу та забезпечення гендерної рівності.
Сьогодні населення України відчуває вплив економічної, екологічної і демографічної криз, які суттєво перешкоджають підвищення якості життя і сталого соціально-економічного розвитку.
Вирішення питань охорони здоров’я є невід’ємною складовою сучасної політики нашої держави і безпосередньо впливає на відтворення населення та становище сімей в Україні.
Найбільш актуальними демографічними проблемами можна вважати: депопуляцію, високий рівень постаріння населення, низьку народжуваність, деформацію шлюбно-сімейних процесів та їх соціальні наслідки, погіршення стану здоров’я та скорочення тривалості життя.
Серед чинників, які негативно вплинули на сучасний стан відтворення населення, в тому числі і на здоров’я сім’ї, слід особливо виділити деформацію структури населення внаслідок специфіки перебігу демографічних процесів у минулому: інтенсивної міграції молоді та високої передчасної смертності чоловіків, що у підсумку призвело до демографічної деградації сіл та міст у більшості областей України. Вирішальну роль у підриві демографічних основ відіграли потужні міграційні потоки.
Україна продовжує переживати глибоку демографічну кризу. Попри деяке зростання народжуваності в Україні останніми роками (2002 р. – показник народжуваності 8,1 на 1000 населення, 2003 р. – 8,5 %, 2004 р. – 9,0 %, 2005 р. – 9,0 %, 2006 р. – 9,8 %, 2007 р. – 10,2 %, 2008 р. – 11,0 %, 2009 – 11,1 %), посилення проблем загальної смертності населення (2002 р. – 15,7 на 1000 населення, 2008 р. – 16,3 %, 2009 р. – 15,3 %) призводить до поглиблення демографічної кризи (природне скорочення складає 4,2 %)103.
Хоча «піки» кризових проявів у відтворенні населення й соціальних процесах припали переважно на середину-кінець 90-х років, у поточному десятилітті на тлі економічного зростання 2000 - 2009 рр. було досягнуто зламу певних негативних тенденцій (щодо рівня життя населення, шлюбно-сімейних процесів та народжуваності, деяких демографічних наслідків асоціальних явищ тощо). Однак значення низки демографічних показників (середньої тривалості життя та окремих показників репродуктивного здоров’я, народжуваності, природного скорочення населення й ін.), а також індикаторів соціального середовища та стану довкілля в Україні лише «повернулись» до рівня, зафіксованого на момент проведення Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (МКНР) у вересні 1994 року. Тобто траєкторія їх змін за це п’ятнадцятиріччя нагадувала «коливання маятника», без вагомих прогресивних зрушень і досягнень. Сучасна соціально-демографічна ситуація в Україні залишається вельми складною й неоднозначною.
Чисельність постійного населення країни за даними Держкомстату України на 01 січня 2010 року складало 45 млн 782592 осіб, з них53,9 %(24 675525) жінки, чоловіки –46,1 % (21 107 067). Кількість жінок віком 15 – 45 років на 01.01.2010 р. становила10 275 743(41,6%). Однією з найважливіших складових стану здоров’я населення та, зокрема, сім’ї, є репродуктивне здоров’я населення.
Рис. 3.1. Динаміка народжуваності та смертності в Україні (на 1000 наявного населення)104
За період 2000 – 2009 рр. скорочення чисельності постійного населення становило 3332,4 тисячі осіб (або зменшилося на 6,8 %), у тому числі міське населення зменшилось на 1661,5 тис. осіб (5,0 %), сільське – на 1670,9 тис. осіб (10,3 %). Зменшення населення, як міського, так і сільського відбулося в усіх регіонах України. За п’ять останніх років чисельність населення в Україні скоротилася на 1,3 млн осіб, а протягом 2009 року – на 180,8 тис. осіб (міського на 62,4 тис., сільського – на 118,4 тис. Чисельність жіночого населення України за період з 2001 по 2009 рр. скоротилася на 1457682 особи, або на 5,6 %, чоловічого – на 6,3 %. Відповідно зменшилась кількість жінок фертильного віку (на 786516 осіб або 6,3 %), неповнолітніх дівчат 15-17 років (на 379504 особи або 32,8 %), жінок працездатного віку (на 452530 осіб або 3,3 %). Одночасно відзначається збільшення кількості жінок пенсійного віку на 57795 осіб або 0,7 %.105
На 1 січня 2010 року кількість чоловічого населення переважала кількість жіночого населення лише у віковій групі до 32 років. Це пов’язано не лише з тим, що серед народжених дітей хлопчиків значно більше, ніж дівчаток, а й з обсягом і статевою пропорцією міграційних контингентів. У містах переважання чоловіків зберігається лише у віковій групі до 25 та 26–28 років. Існуюча диспропорція між чоловічим та жіночим населенням обумовлено не тільки міграційним впливом, а передовсім смертністю чоловіків.
Основною причиною швидкої депопуляції населення за останні десять років є безпрецедентне падіння народжуваності. Питома вага дітей віком 0-17 років на 1 січня 2010 року становила 17,7 %, тоді як на 1 січня 2000 року – 22,6 %. Хоча в селах дітородна активність вища, ніж у містах, показник життєвості (співвідношення чисельності народжених і померлих) був нижчим, ніж у містах. Це обумовлено високим ступенем демографічного постаріння населення у сільській місцевості. За період 1999 – 2009 років показник життєвості по Україні збільшився з 0,54 у 1999 році до 0,73 у 2009, що на 35 % більше ніж у 1999 році. Позитивні зрушення зумовлені незначним підвищенням народжуваності та зменшенням смертності. Цей показник у міських поселеннях у 2009 році став 0,78, у сільській місцевості – 0,63. З року в рік найвищий рівень життєвості населення зберігається серед населення західних областей, що в певній мірі пояснюється збереженнями традиції дводітності сімей у цих областях.
Сумарна плідність визначається інтенсивністю повікових народжень. За останні п’ять років спостерігається збільшення народжуваності у жінок віком 15–49 років. Зокрема, у віці 15–19 років коефіцієнт народжуваності у 2005 р. становив 28,6 дитини на 1000 жінок відповідного віку, у 2009 р. – 31,2 %; у віці 20–24 роки коефіцієнт народжуваності у 2005 р. становив 88,8 дитини на 1000 жінок відповідного віку, у 2009 р. – 94,8 %; у віці 25–29 років коефіцієнт народжуваності у 2005 р. становив 71,7 дитини на 1000 жінок відповідного віку, у 2009 р. – 89,0 %; у віці 30–34 роки коефіцієнт народжуваності у 2005 р. становив 37,7 дитини на 1000 жінок відповідного віку, у 2009 р. – 54,1 %; але найінтенсивніше зростання народжуваності спостерігалося у жінок старшого віку 35–39 років (у 2005 р. коефіцієнт народжуваності становив 13,3 дитини на 1000 жінок відповідного віку, у 2009 р. – 21,5 %). Вік найвищої народжуваності припадає на період 20-30 років. Цей вік збігається з віком соціального становлення жінки та період її найвищої працездатності. Прагнення до професійного становлення є одним із факторів, який гальмує реалізацію дітородної функції жінки, спонукає обмежувати число дітей в сім’ї, що часто суперечить інтересам суспільства. Необхідно констатувати, що тенденція до зниження повікової народжуваності зберігається.
Найбільш об’єктивною характеристикою процесу народжуваності є сумарний коефіцієнт народжуваності, який з 0,96 в 2000 році (для міського населення) та 1,49 (для сільського населення) зріс відповідно до 1,35 та 1,78 в 2009 році. Для простого відтворення поколінь в цілому достатньо, щоб сумарний коефіцієнт народжуваності становив 2,2, адже не всі діти виживуть, не всі, які досягнуть дітородного віку, будуть мати дітей.На жаль, на сучасному етапі в Україні цей показник залишається віддаленою метою.
Найбільш точним узагальнюючим показником стану відтворення населення є його нетто-коефіцієнт. Тобто показник дожиття дівчаток до віку матері при їх народженні: якщо він менший за 1,0, тоді сучасні умови народжуваності і смертності не можуть забезпечити в майбутньому заміну материнського покоління дочірнім. Так у 1999 – 2000 роках нетто-коефіцієнт становив 0,519, в 2004 – 2005 роках – 0,575, в 2008 – 2009 роках – 0,689106. Прогнози щодо заміни материнського покоління дочірнім доволі песимістичні.
Повікові показники смертності обумовлюють такий важливий інтегральний показник, як середня очікувана тривалість життя при народженні, на який особливо впливає смертність серед дітей, молоді, осіб працездатного віку тощо (Табл.3.1). Показник середньої очікуваної тривалості життя поряд із загальними показниками народжуваності, смертності та природного приросту є індикатором стану здоров’я населення та ефективності державної політики в цілому і в сфері хорони здоров’я зокрема В Україні п’ятдесят років назад середня очікувана тривалість життя була на рівні розвинених країн світу. Сьогодні наша країна відстає від середнього показника країн ЄС на 11 років, причому це відставання за останні роки збільшилось.
Таблиця 3.1.