Розділ 1. Інститут сім’ї в умовах трансформації українського суспільства

1. Соціально-демографічні характеристики сучасної сім’ї

   1. Статево-віковий склад населення

Сім’я є базовою передумовою функціонування соціуму, первинним та основним осередком демографічного процесу. Сім’я як соціальний інституту має тривалу історію розвитку. Не зважаючи на суттєві соціально-економічні та політичні трансформації, на українських теренах зберігаються традиції сімейного способу життя населення, без якого неможливе існування суспільства в його сучасному розумінні.

За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, майже 90 % населення на момент перепису проживало у складі сім’ї. Вибіркові соціально-демографічні дослідження 2008 і 2009 років²засвідчили, що частка таких осіб не зменшується. Найбільш поширеною сім’єю в сучасній Україні є проста сім’я (тобто шлюбна пара з дітьми чи без дітей). У складі такої сім’ї або простої сім’ї з одним з батьків подружжя чи іншим родичем на момент перепису 2001 року проживало 65 %, а за даними вибіркового соціально-демографічного дослідження «Сім’я і сімейні відносини»³(2009 р.) – більше 70 % населення репродуктивного віку (15-49 років). Складні сім’ї (тобто ті, які складаються з двох чи більше шлюбних пар) не є типовими для сучасної України, їх відсоток незначний. Водночас збільшилася кількість неповних сімей, в яких проживають діти з одним із батьків, іноді – ще з іншими родичами (рис.1.1).

Рис. 1.1. Розподіл населення репродуктивного віку (15-49 років)

За типами сімейних об’єднань, %4

Становище української сім’ї на початку ХХІ ст. визначається, з одного боку, соціально-демографічними проблемами, які є продовженням як довготривалих ретроспективних тенденцій, так і трансформацій, спричинених зміною соціально-економічної моделі соціуму, з іншого – сучасними демографічними процесами в країні. Протягом 2000 – 2009 рр. основні чинники демографічного розвитку, а саме: зміна чисельності населення, його статево-вікова структура, шлюбність, розлучуваність, народжуваність, смертність, міграція безпосередньо вплинули на кількість, розмір, склад і типи сучасних українських сімей.

Поступове скорочення загальної чисельності населення протягом всього періоду незалежності також означає скорочення кількості осіб, які об’єднуються у сім’ї. За 2000 – 2009 рр. чисельність населення країни скоротилась з 49,4 млн осіб до 46,0 млн (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Загальна чисельність наявного населення в Україні

на початок 2000 –2010 рр., осіб (на 1 січня кожного року)

*За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 р.

Несприятлива динаміка чисельності населення країни обумовлена, в першу чергу, депопуляцією – процесом зменшення чисельності населення внаслідок перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності. У 1994 – 2004 рр. відбувалося незначне зменшення населення за рахунок від’ємного сальдо зовнішньої міграції. «Пік» депопуляції спостерігався в 2000 році. Хоча в наступні роки її розмір поступово зменшувався і у 2009 року в країні померло на 194 тис. осіб більше, ніж народилося. Депопуляція зумовлює подальше скорочення бази відтворення репродуктивного і трудового потенціалу населення. Про те, якою є частка певних вікових груп, у тому числі найбільш перспективних з точки зору формування сімей, народження дітей, відтворення трудового потенціалу, свідчать показники, наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Показники⁵ вікового складу населення України у 2000–2009 рр.*

Показник	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Частка населення віком від 15 до 49 років**	50,9	51,2	51,6	51,9	52,0	52,1	52,1	51,9	51,5	51,1
Частка населення працездатного віку, %	57,6	58,0	58,8	59,5	59,9	60,4	60,6	60,7	60,6	60,3
Частка населення віком 60 років і старше, %	21,1	21,4	21,3	21,0	20,8	20,4	20,3	20,3	20,4	20,7
Частка населення віком 65 років і старше, %	14,1	14,4	15,0	15,5	16,0	16,2	16,4	16,3	15,9	15,6

*розрахунки виконано за даними про чисельність населення за статтю та віком станом на кінець відповідного року; у графі „2001» – за даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 р.

**межі дітородного віку

Разом з тим, з 2002 року зростання чисельності молоді віком 18-34 рр. (за період з 01.01.2001 по 01.01.2007 р. її чисельність збільшилась на 5 %; протягом 2007 – 2009 років відбулося зменшення виключно за рахунок осіб 18-19 років, а віком 20-34 рр. продовжувала зростати) створило сприятливі умови для появи нових сімей. Окрім того, останніми роками за рахунок підвищення народжуваності відбувається певне розширення нижньої частини піраміди статево-вікового складу населення України (рис.1.3).

Рис.1.3. Статево-вікова піраміда населення України на початок 2010 р.

(жінки - права панель, чоловіки - ліва)

Забезпечення нормального відтворення населення потребує певного балансу чоловіків і жінок, що особливо важливо для осіб дітородного та працездатного віку. Співвідношення чисельності статей дітородного віку поступово покращується. Якщо у 2000 році на 1000 чоловіків припадало 1032 жінки, то в 2009 – вже 1019 жінок (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Чисельність чоловіків і жінок віком 15-49 років та співвідношення статей у населенні України у 2000-2009 рр. (осіб)⁶

Аналіз співвідношення чисельності населення обох статей за віковими групами свідчить, що перевага чисельності чоловіків, обумовлена природніми причинами (хлопчиків народжується завжди більше, ніж дівчаток), зберігається серед осіб віком до 32 років, але серед старших вікових груп спостерігається «надлишок» жінок, який збільшується з підвищенням віку. Це пов’язано з вищим рівнем смертності чоловіків. На жаль, проблема високої смертності чоловіків у віці 25-64 рр. в Україні не вирішується⁷. Такий дисбаланс у статевому співвідношенні населення негативно впливає на збільшення кількості повних сімей та виконання сім’єю своєї репродуктивної функції.