3.4. Роль здорового способу життя та його вплив на функціонування сучасної сім’ї

Запровадження моделі роботи з формування здорового способу життя є кропітким тривалим процесом, який вимагає залучення до цієї діяльності не тільки органів державної влади чи громади, але й сім’ї, як важливої соціальної інституції. Таке розуміння базується на вивченні передового світового досвіду, визнаного Всесвітньою організацією охорони здоров’я та світовою спільнотою як дієвого засобу покращення здоров’я людей¹⁶². Тому формування здорового способу життя є одним із важливих напрямів сімейного виховання.

Батьки мріють бачити свою дитину не тільки успішною та здоровою, але й відповідальною за своє здоров’я. Очевидно, що сім’я має двосторонній вплив на спосіб життя молодої людини. З одного боку, сім’я може виховувати дитину шляхом формування навичок здорового способу життя, а з іншого – провокувати ризиковану поведінку дитини чи зневажливе ставлення до власного здоров’я та здоров’я своїх рідних. Захисні чинники сім’ї найбільшою мірою проявляються у випадках, коли між членами сім’ї існують довірливі стосунки, відсутні постійні ультимативні претензії, діти включені до процесу прийняття сімейних рішень та мають право на власну думку.

Негативний вплив сім’ї на спосіб життя дітей найбільше пов’язаний з внутрішньою кризою сім’ї: сімейними конфліктами, які стають причиною різних стресів у дітей; проявами насилля (фізичного, психологічного, сексуального); наявністю шкідливих звичок серед дорослих членів сім’ї; бідністю родини; належністю когось із членів сім’ї до групи ризику; безробіття тощо. Вищезазначені фактори впливу сім’ї на спосіб життя дітей тісно пов’язані з фізичною, психічною, соціальною і духовною складовими здорового способу життя, які є невід’ємними одна від одної та у сукупності визначають загальний стан здоров’я кожної людини¹⁶³.

Діти та молодь по різному оцінюють можливі фактори впливу на своє здоров’я, але найбільш важливими для себе визначають відсутність шкідливих звичок (більше 90 %), особисте ставлення до свого здоров’я (75,7 %); правильне харчування (73,6 %); заняття фізкультурою та спортом (62,2 %); психологічну атмосферу вдома й стосунки з батьками (табл. 3.10).¹⁶⁴

Таблиця 3.10.

Розподіл відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, від чого та наскільки залежить здоров`я молоді?», ( %)

Варіанти відповідей	Дуже залежить	Залежить незначною мірою	Зовсім не залежить	Важко відповісти
Від занять фізкультурою і спортом	62,2	29,5	5,3	2,2
Від наявності хронічних захворювань	62,7	30,4	3,9	3
Від особистого ставлення до свого здоров`я	75,7	20	3,6	0,7
Від організації вільного часу	43	44,1	10,2	2,8
Від правильного харчування	73,6	23,8	2,1	0,7
Від режиму дня	51,5	38,5	8,8	1,2
Від стосунків з друзями, ровесниками	29,5	45,2	22	3,2
Від задоволеності собою	35,5	42,2	17,2	5,1
Від уміння розслабитись	32,9	41,6	20,1	5,4
Від рівня матеріального благополуччя	59,3	31,3	7,6	1,8
Від умов праці	68	25,4	3	3,5
Від екологічної ситуації	80,3	16,2	2,8	0,6
Вiд психологічної атмосфери вдома та стосунків з батьками	67,7	26,4	4	1,4
Від наявності шкідливих звичок, а саме:
Куріння	85,7	9,7	3,4	1,2
Токсикоманії	91,4	3,9	3,3	1,4
Вживання наркотиків	91,1	4	3,7	1,2
Вживання алкоголю	87,8	7,9	2,8	1,5

Загальновідомо, що у багатьох випадках діти вибирають спосіб життя, схожий з батьківським. Як правило, динаміка рівня довіри дітей до батьківських порад стосовно вибору способу життя залежить від віку дитини, але найбільш чутливими у цьому випадку є діти віком до 12-13 років. Відповідно є вкрай необхідним інформування та навчання батьків щодо специфіки старшого шкільного віку, його психофізіологічних особливостей і швидких змін, що відбуваються в організмі та можуть спричинити неадекватну дитячу поведінку. Такі знання допоможуть батькам зменшити ризики для їхніх дітей, насамперед, пов’язаних з тютюнопалінням, вживанням алкоголю чи наркотиків. Крім того, навчання батьків основам формування здорового способу життя може принести подвійну користь: з одного боку спонукатиме їх самих до коригування власного способу життя, а з іншого – стати прикладом для своїх дітей на майбутнє.

Проте, батьки не завжди підкріплюють настанови щодо здорового способу життя власним прикладом. Наприклад, результати дослідження¹⁶⁵показали, що майже третина опитаних молодих людей (28,6 %) не вважає спосіб життя своїх батьків прикладом для наслідування. Причому ці дані змінюються з віком молоді: чим старший вік молоді, тим більше негативних відповідей. Якщо у віці 14-17 років про це зазначали 19,8 % осіб, то у віці 25-35 років це число зросло до 31,6 %. Очевидно, що ставши дорослими, у молоді відбувається значна переоцінка тих цінностей здорового способу життя, які їм прививали батьки у молодшому віці.

На таку позицію також впливає тип поселення. Жителі міст, маючи ширший доступ до інформації є більш критичними, ніж сільські жителі, що важливо враховувати при розробці програм чи заходів по роботі з батьками щодо формування здорового способу життя (Табл.3.11).

Таблиця 3.11