Критерії оцінювання навчальних успіхів студентів з курсу

“Методика викладання історії в школі”:

Оцінка 5 (90-100 балів) виставляється, якщо студент виявляє самостійне мислення з елементами творчого мислення; знає структуру курсу, теми, питання, що викладається, вміє скласти розгорнутий план з питання, користуватися понятійним апаратом, точно формулює визначення понять, грамотно і логічно чітко викладає матеріал. Студент вільно справляється з практичними завданнями, володіє різнобічними навичками і прийомами їх виконання; знає додаткову літературу, виявляє ерудицію та добре поінфор­мова­ний із загальних проблем навчальної дисципліни.

Оцінка 4 (75-90 балів) виставляється за умови, якщо відповідь студента будується на рівні самостійного мислення. Студент виявляє достатній рівень знань курсу, викладає грамотно, володіє навичками та прийомами виконання практичних завдань. Можливі несуттєві прогалини в засвоєнні деяких неосновних питань.

Оцінка 3 (60-74 бали) виставляється якщо, студент не може повністю самостійно викласти матеріал, не має чіткого уявлення про структуру курсу, питання висвітлює поверхово, без достатньої глибини. Практичні завдання виконує з допомогою викладача; програмний матеріал засвоєно із суттєвими прогалинами з деяких принципових питань.

Оцінка 2 (35-59 балів); оцінка 1 (0-34 бали) виставляється якщо, студент не в змозі дати відповідь за змістом поставлених питань, не розуміється в структурі курсу, основах його змісту. Самостійно не може виконати жодного практичного завдання.

Питання для контрольних співбесід

1. Ме­то­ди­ка ви­кла­дан­ня іс­то­рії - на­у­ко­ва пе­да­го­гі­ч­на ди­с­ци­п­лі­на: пред­мет і ме­то­ди на­у­ко­во­го до­слі­джен­ня, за­вдан­ня. Ак­ту­а­ль­ні про­бле­ми ме­то­ди­ки та шля­хи їх ви­рі­шен­ня.

2. Ста­но­в­лен­ня ме­то­ди­ки ви­кла­дан­ня іс­то­рії в Укра­ї­ні до 1917 ро­ку.

3. Ос­но­в­ні ета­пи ста­но­в­лен­ня та роз­ви­т­ку ви­кла­дан­ня іс­то­рії як на­у­ки пі­с­ля 1917 ро­ку: зміст, ме­то­ди на­вчан­ня, ві­до­мі ме­то­ди­с­ти.

4. Су­час­ні тен­де­н­ції роз­ви­т­ку іс­то­ри­ч­ної осві­ти в Укра­ї­ні.

5. Стру­к­ту­ра шкі­ль­ної іс­то­ри­ч­ної осві­ти. Ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка ку­р­сів іс­то­рі­ї. Кон­це­н­т­ри­ч­ний прин­цип по­бу­до­ви ку­р­сів.

6. Дер­жа­в­ний ста­н­дарт базової і повної се­ре­д­ньої осві­ти // Осві­та Укра­ї­ни. –2004. –№5 (січень). – С.4 – 6.

7. Зна­чен­ня, зміст, ос­но­в­ні ком­по­не­н­ти шкі­ль­них під­ру­ч­ни­ків з іс­то­рі­ї. Ви­мо­ги до змі­с­ту та офо­р­м­лен­ня під­ру­ч­ни­ка. Про­бле­ми шкі­ль­но­го під­ру­ч­ни­ка. При­йо­ми ро­бо­ти з те­к­с­то­ви­ми та по­за­те­к­с­то­ви­ми ком­по­не­н­та­ми. Не­тра­ди­цій­ні (іг­ро­ві) при­йо­ми ро­бо­ти з під­ру­ч­ни­ком.

8. Ме­та і за­вдан­ня фа­ку­ль­та­ти­в­них ку­р­сів з іс­то­рі­ї. Ме­то­ди­ка про­ве­ден­ня фа­ку­ль­та­ти­в­них за­нять.

9. Стру­к­ту­ра іс­то­ри­ч­них знань. При­йо­ми ви­вчен­ня го­ло­вних іс­то­ри­ч­них фа­к­тів (на­ве­с­ти при­кла­ди). Роль фа­к­тів і уяв­лень про них у ви­вчен­ні іс­то­рі­ї. Ви­ди фа­к­тів.

10. Ме­то­ди­ка ство­рен­ня уяв­лень про фа­к­ти ми­ну­ло­го (на­ве­с­ти при­кла­ди). Не­тра­ди­цій­ні при­йо­ми ви­вчен­ня фа­к­ти­ч­но­го ма­те­рі­а­лу.

11. Ме­то­ди­ка ство­рен­ня уяв­лень про іс­то­ри­ч­ний час (на­ве­с­ти при­кла­ди); при­йо­ми та за­со­би ви­вчен­ня хро­но­ло­гі­ї. Хро­но­ло­гі­ч­ні та син­хро­ні­с­ти­ч­ні таб­ли­ці.

12. Ме­то­ди­ка ство­рен­ня ло­ка­ль­них уяв­лень (на­ве­с­ти при­кла­ди). Кар­то­гра­фі­ч­на на­оч­ність: при­йо­ми, пра­ви­ла по­ка­зу, чи­тан­ня ле­ге­н­ди карт. Ти­пи іс­то­ри­ч­них карт. Тех­ні­ка ро­бо­ти з ка­р­тою, ат­ла­сом.

13. Іс­то­ри­ч­ні по­нят­тя, їх кла­си­фі­ка­ці­я. Ме­то­ди­ка фо­р­му­ван­ня по­нять у рі­з­них кла­сах.

14. Ме­то­ди­ч­ні шля­хи та за­со­би ре­а­лі­за­ції ви­хо­в­них мо­ж­ли­во­с­тей уро­ків іс­то­рі­ї. Фо­р­му­ван­ня емо­цій­но-­цін­ні­с­но­го від­но­шен­ня до іс­то­ри­ч­но­го ми­ну­лого.

15. Роз­ви­ва­ю­че на­вчан­ня, йо­го ха­ра­к­те­р­ні ри­си. Ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка спе­ці­а­ль­них вмінь в про­це­сі ви­кла­дан­ня іс­то­рі­ї. Ме­то­ди­ч­ні умо­ви фо­р­му­ван­ня вмінь.

16. Ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка при­йо­мів ло­гі­ч­но­го ми­с­лен­ня. При­кла­ди па­м'я­ток для фо­р­му­ван­ня вмінь.

17. Ме­то­ди­ка та ета­пи фо­р­му­ван­ня вмінь уч­нів в про­це­сі ви­вчен­ня іс­то­рі­ї. Кла­си­фі­ка­ція вмінь.

18. По­нят­тя про ме­то­ди, за­со­би, при­йо­ми на­вчан­ня. Кла­си­фі­ка­ція ме­то­дів на­вчан­ня іс­то­рі­ї. Ак­ти­в­ні ме­то­ди на­вчан­ня історії.

19. Роль ус­но­го сло­ва в на­вчан­ні іс­то­рі­ї. При­йо­ми ви­кла­дан­ня на­вча­ль­но­го ма­те­рі­а­лу (на­ве­с­ти при­кла­ди). Ви­мо­ги до роз­по­ві­ді.

20. По­яс­ню­ва­ль­но-­ілю­с­т­ра­ти­в­ний і про­бле­м­ний ха­ра­к­тер ви­кла­ду на­вча­ль­но­го ма­те­рі­а­лу (на­ве­с­ти при­кла­ди).

21. Ор­га­ні­за­ція пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті уч­нів в про­це­сі ус­но­го ви­кла­ду ма­те­рі­а­лу вчи­те­лем. Ха­ра­к­тер пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті.

22. Шкі­ль­на ле­к­ція та ме­то­ди­ка її про­ве­ден­ня.

23. Бе­сі­да, її ви­ди; ви­мо­ги до за­пи­тань (на­ве­с­ти при­кла­ди).

24. Ви­ди іс­то­ри­ч­них до­ку­ме­н­тів. Ме­то­ди­ч­ні ва­рі­а­н­ти та при­йо­ми їх ви­вчен­ня в рі­з­них за ві­ком кла­сах.

25. 3на­чен­ня ху­до­ж­ньої лі­те­ра­ту­ри в рі­шен­ні на­вча­ль­но-ви­хо­в­них за­вдань на уро­ці іс­то­рі­ї. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з ху­до­ж­ньою лі­те­ра­ту­рою на уро­ках і в по­за­уро­ч­ний час (у по­за­кла­с­ній ро­бо­ті).

26. Зна­чен­ня та осо­б­ли­во­с­ті ви­ко­ри­с­тан­ня на­оч­но­с­ті. Кла­си­фі­ка­ція на­оч­но­с­ті. При­йо­ми ро­бо­ти з ілю­с­т­ра­ці­я­ми під­ру­ч­ни­ка.

27. Су­час­ні осві­т­ні тех­но­ло­гії у ви­вчен­ні іс­то­рії; мо­ду­ль­не, іг­ро­ве, про­гра­мо­ва­не на­вчан­ня.

28. Об­ра­зо­т­во­р­ча на­оч­ність та при­йо­ми її ви­ко­ри­с­тан­ня в на­вчан­ні.

29. При­йо­ми ро­бо­ти вчи­те­ля з тво­ра­ми жи­во­пи­су, пор­т­ре­та­ми, ка­ри­ка­ту­ра­ми (на­ве­с­ти при­кла­ди).

30. Зна­чен­ня пе­да­го­гі­ч­но­го ма­лю­н­ку в на­вчан­ні. Ме­то­ди­ка йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня (по­ка­за­ти на при­кла­ді).

31. Умо­в­но-­гра­фі­ч­на на­оч­ність: сут­ність, зна­чен­ня, при­йо­ми ви­ко­ри­с­тан­ня.

32. Ви­ди до­ві­д­ко­вої лі­те­ра­ту­ри з іс­то­рії та мо­ж­ли­во­с­ті її ви­ко­ри­с­тан­ня в на­вча­ль­но­му про­це­сі (по­ка­за­ти на при­кла­ді).

33. Ди­да­к­ти­ч­на сут­ність між­пре­д­ме­т­них зв’я­з­ків. Ме­то­ди­ч­ні при­йо­ми та за­со­би вста­но­в­лен­ня між­пре­д­ме­т­них зв’я­з­ків. Між­ку­р­со­ві зв'я­з­ки, їх зна­чення.

34. Урок – ос­но­в­на фо­р­ма ор­га­ні­за­ції на­вча­ль­но-­ви­хо­в­но­го про­це­су в шко­лі. Ви­мо­ги до су­час­но­го у ро­ку. Фа­к­то­ри, що обу­мо­в­лю­ють стру­к­ту­ру уро­ку.

35. На­вча­ль­на, ви­хо­в­на, роз­ви­ва­ю­ча ме­та уро­ку в шко­лі. Ви­зна­чен­ня ці­льо­вої уста­но­в­ки уро­ку (на­ве­с­ти при­кла­ди). Пе­да­го­гі­ч­ний за­дум уро­ку.

36. Кри­те­рії від­бо­ру ди­да­к­ти­ч­них за­со­бів на­вчан­ня. Ди­да­к­ти­ч­не об­ла­д­нан­ня уро­ку (на­ве­с­ти при­кла­ди). Ком­плекс за­со­бів на­вчан­ня іс­то­рі­ї.

37. Ти­пи уро­ків іс­то­рі­ї. Фа­к­то­ри, що ви­зна­ча­ють до­ці­ль­ність ви­бо­ру ти­пу уро­ку. Ме­та і стру­к­ту­ра уро­ків рі­з­них ти­пів.

38. Ета­пи під­го­то­в­ки учи­те­ля до уро­ку іс­то­рії, фу­н­к­ції ви­кла­дан­ня іс­то­рії – гно­се­о­ло­гі­ч­на та конс­тру­к­ти­в­на – на під­го­то­в­чо­му ета­пі. Ро­бо­чий план уро­ку, йо­го ос­но­в­ні ком­по­не­н­ти.

39. Пла­ну­ван­ня си­с­те­ми уро­ків по те­мі, роз­ді­лу, ку­р­су, про­бле­мі; зна­чен­ня, ви­мо­ги (те­ма­ти­ч­не пла­ну­ван­ня на при­кла­ді те­ми), тех­но­ло­гі­ч­на ка­р­та ви­вчен­ня те­ми.

40. Се­мі­нар­сь­кі за­нят­тя у ви­вчен­ні іс­то­рі­ї. Зна­чен­ня, ви­ди, ме­то­ди­ка їх про­ве­ден­ня, умо­ви ефе­к­ти­в­но­с­ті.

41. Спів­бе­сі­ди в на­вчан­ні іс­то­рі­ї. Зна­чен­ня. ви­ди, ме­то­ди­ка про­ве­ден­ня.

42. Ла­бо­ра­то­р­ні за­нят­тя з іс­то­рії та ме­то­ди­ка їх про­ве­ден­ня.

43. Осо­б­ли­во­с­ті ме­то­ди­ки та про­ве­ден­ня уро­ків у мо­ло­д­ших і ста­р­ших кла­сах. Кри­те­рії оці­н­ки уро­ків.

44. Спе­ци­фі­ч­ні фо­р­ми на­вча­ль­но-­ви­хо­в­но­го про­це­су: екс­ку­р­сії, кон­фе­ре­н­ції, кон­су­ль­та­ції, за­лі­ки. Осо­б­ли­во­с­ті їх про­ве­ден­ня.

45. Си­с­те­ма по­вто­рен­ня у ви­вчен­ні іс­то­рі­ї. По­вто­рю­ва­ль­но-­уза­га­ль­ню­ю­чий урок, ме­то­ди­ка йо­го про­ве­ден­ня.

46. При­йо­ми по­то­ч­ної пе­ре­ві­р­ки та оці­н­ки знань та вмінь уч­нів мо­ло­д­ших і ста­р­ших кла­сів. Урок пе­ре­ві­р­ки та оці­ню­ван­ня знань.

47. Ме­та і за­вдан­ня си­с­те­ма­ти­ч­ної пе­ре­ві­р­ки знань та вмінь уч­нів. Не­тра­ди­цій­ні фо­р­ми пе­ре­ві­р­ки. Са­мо­пе­ре­ві­р­ка.

48. Під­го­то­в­ка уч­нів до ек­за­ме­нів, їх ор­га­ні­за­ція та про­ве­ден­ня.

49. Фо­р­ми, кри­те­рії та но­р­ми оці­н­ки знань та вмінь уч­нів.

50. За­вдан­ня та зміст ро­бо­ти ка­бі­не­ту іс­то­рії в шко­лі.

51. По­нят­тя по­за­кла­с­ної ро­бо­ти, її зна­чен­ня у ви­рі­шен­ні на­вча­ль­но-ви­хо­в­них та роз­ви­ва­ю­чих за­вдань на­вчан­ня. Кла­си­фі­ка­ція форм ро­бо­ти.

52. Зміст, ос­но­в­ні на­пря­м­ки та ор­га­ні­за­цій­ні фо­р­ми по­за­кла­с­ної ро­бо­ти з іс­то­рі­ї. “Ти­ж­день іс­то­рії ^“ в шко­лі.

53. Про­фе­сій­ний пор­т­рет учи­те­ля іс­то­рії: осо­б­ли­во­с­ті ді­я­ль­но­с­ті вчи­те­ля іс­то­рії, її зміст і стру­к­ту­ра. Ви­мо­ги до знань та вмінь.

54. Ак­ти­в­ні ме­то­ди та фо­р­ми на­вчан­ня іс­то­рі­ї. Зна­чен­ня, по­нят­тя, рі­з­но­ви­ди.

55. Тех­ні­ч­ні за­со­би на­вчан­ня, ме­то­ди­ка їх ви­ко­ри­с­тан­ня на уро­ці іс­то­рі­ї. Ор­га­ні­за­ція пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті уч­нів на уро­ках із ви­ко­ри­с­тан­ням ТЗН.

56. Не­тра­ди­цій­ні фо­р­ми на­вчан­ня іс­то­рії: ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка, по­нят­тя, зна­чен­ня. Ме­то­ди­ка їх ви­ко­ри­с­тан­ня для уч­нів рі­з­но­го ві­ку.

57. Крає­зна­в­ча ро­бо­та з іс­то­рії в шко­лі: на­вча­ль­на та по­за­кла­с­на іс­то­ри­ко-крає­зна­в­ча ді­я­ль­ність уч­нів. Екс­ку­р­сія по па­м­’­я­т­них мі­с­цях.