Лекція 5. Гра та дискусія на уроках історії

1.Дидактична сутність гри.

2.Класифікація ігор.

3.Дискусійні методи на уроках історії.

Фахова література:

1.Кожем*яка О.Л. Інтелектуальні ігри на уроках історії. – Х.: Вид. Група «Основа», 2005. – 144 с.

2.Ко­ро­т­ко­ва М. В. Ме­то­ди­ка про­ве­де­ния игр и дис­кус­сий на уро­ках ис­то­ри­и. – М.: Изд – во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 256 с.

3.Борзова Л. П. Игры на уроке истории: Метод. пособие для учителя. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 160 с.

4.Вєнцева Н. О. Дискусійні методи на уроках історії України: 7-8 кл. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 128 с.

Розділ 5

ПО­ЗА­КЛА­С­НА РО­БО­ТА 3 ІС­ТО­РІЇ

Ме­та: за­сво­ї­ти фо­р­ми та ме­то­ди про­ве­ден­ня по­за­кла­с­ної ро­бо­ти з іс­то­рії;

на­вча­ль­не, ви­хо­в­не та роз­ви­ва­ю­че зна­чен­ня по­за­кла­с­ної ро­бо­ти.

Ле­к­ція 1.

По­за­кла­с­на ро­бо­та з іс­то­рії у шко­лі

І. Ос­но­в­ні на­пря­ми та фо­р­ми по­за­кла­с­ної ро­бо­ти з іс­то­рі­ї.

2. 0рга­ні­за­ція крає­зна­в­чої ро­бо­ти.

3. Іс­то­ри­ч­ні гу­р­т­ки та то­ва­ри­с­т­ва.

4. Під­го­то­в­ка та про­ве­ден­ня ве­чо­рів на іс­то­ри­ч­ну те­ма­ти­ку.

5. Не­тра­ди­цій­ні фо­р­ми по­за­кла­с­ної ро­би­ти з іс­то­рі­ї.

Підручники:

1. Ко­ро­т­ко­ва М. В., Студеникин А. Т. Ме­то­ди­ка обучения ис­то­ри­и в схемах, таблицах, описаниях. – С.162–168.

2. Левітас Ф. Л., Салата О. О. Методика викладання історії. Посібник учителя. – С.63 – 64.

3. Степанищев А. Т. Методика преподавания и изучения истории: Т.1. – С.151 – 157.

Розділ 6 учи­тель іс­то­рії

Ле­к­ція 1.

Учи­тель іс­то­рі­ї

1. Роль учи­те­ля іс­то­рії у ви­хо­ван­ні під­ро­с­та­ю­чо­го по­ко­лін­ня.

2.Права та обов’яз­ки вчите­ля іс­то­рі­ї.

3. Ме­то­ди­ч­на ро­бо­та в шко­лі. Не­об­хід­ність без­пе­ре­р­в­ної осві­ти.

Підручники:

1. Левітас Ф. Л., Салата О. О. Методика викладання історії. Посібник учителя. – С.64 – 80.

Фахова література:

1. Бо­л­сун С. Вчи­тель­сь­кі ма­не­ри та ви­мо­ги до них // Рі­д­на шко­ла. – 2001. – №9. – С.64 – 66.

2. Ві­зі­ря­кі­на Н. І. Роль осві­тян­сь­кої ін­те­лі­ге­н­ції у кон­со­лі­да­ції укра­ї­н­сь­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва // По­ст­ме­то­ди­ка. – 2000. – №6. – С.1 – 3.

3. Па­на­се­н­ко Є. Са­мо­вдо­с­ко­на­лен­ня вчи­те­ля як за­сіб фо­р­му­ван­ня пе­да­го­гі­ч­но­го іде­а­лу // Рі­д­на шко­ла. –1998. – №6. – С.73 –77.

4. Си­до­ре­н­ко Т. Са­мо­ви­хо­ван­ня як ком­по­нент пе­да­го­гі­ч­ної куль­ту­ри вчи­те­ля // Рі­д­на шко­ла. – 2000. – №9. – С. 38 – 40.

5. Си­до­ре­н­ко Т. Тво­р­чість у ді­я­ль­но­с­ті вчи­те­ля // Рі­д­на шко­ла. –2001. – №5. – С.55 – 57.

6. Слю­са­ре­н­ко І. Г. Фі­ло­соф­сь­ко-сві­то­гля­д­на куль­ту­ра вчи­те­ля // По­ст­ме­то­ди­ка. – 2000. – №5. – С.80 – 82.

Плани семінарських занять и завдання для самостійної роботи

РОЗДІЛ 1

ШКІ­ЛЬ­НА ІС­ТО­РИ­Ч­НА ОСВІ­ТА І МЕ­ТО­ДИ­КА ВИ­КЛА­ДАН­НЯ ІСТОРЇ­Ї В УКРА­Ї­НІ: ШЛЯХ РОЗ­ВИ­Т­КУ ТА СУ­ЧАС­НІСТЬ

Семінар 1.

Су­час­на шкі­ль­на іс­то­ри­ч­на осві­та в Укра­ї­ні

1. Іс­то­рія як пред­мет ви­кла­дан­ня. Де­р­ж­с­та­н­дарт осві­ти. Іс­то­рі­я.

2. Навчальний план та місце в ньому предмету «Історія».

3. Про­гра­ми з іс­то­рії: по­нят­тя, ос­но­в­ні ком­по­не­н­ти, при­зна­чен­ня. По­яс­ню­ва­ль­на за­пи­с­ка.

4. Ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка під­ру­ч­ни­ків і по­сі­б­ни­ків для уч­нів.

? Подумайте: Згадайте основні фактори процесу навчання історії і співвіднесіть кожен фактор із структурою програми. Як вони відображені в програмі?

Чому присвячена пояснювальна записка програми? Як в ній розкривається структура історичних курсів?

Перегляньте основну частину програми одного із шкільних курсів і поясніть, як оформлений зміст історичного матеріалу в програмах? На основі тексту програми наведіть приклади викладу фактичного і теоретичного матеріалу.

Знайдіть в основній частині програм спеціально виділені розділи, яке їх призначення?

Як в програмі враховані пізнавальні можливості учнів певного віку?

Навіщо в програмах виділені основні поняття й провідні ідеї? Як вони забезпечують наступність у вивченні історичного матеріалу? Назвіть поняття, що вивчаються в темах програми.

Яке призначення розділу „Вміння учнів”? Як враховані в названих вміннях пізнавальні можливості учнів певного віку? Який зв’язок між вміннями та пізнавальними можливостями у вивченні нового матеріалу? Яким чином в програмі намічено здійснення ідеї наступності навчання?

Чи можливо в програмі з історії визначити діяльність вчителя й учня на уроках? Обґрунтуйте свою думку.

Чи потрібен в програмах розділ про основні вимоги до учнів з історії? Яким чином можна змінити цей розділ?

Яка мета розділу про критерії оцінювання? Чим ви будете керуватися, виставляючи оцінки учням?

Прак­ти­ч­не за­вдан­ня:

? Визначте, які аспекти поняття «історія» представлені в програмах загальноосвітніх навчальних закладів? Чи вдалося авторам програм створити умови для реалізації навчальних цілей?

Визначити смислові поля понять: місцева (локальна історія), регіональна (етно -регіональна), національна (вітчизняна), європейська, всесвітня історія.

Чому в сучасній теорії та практиці викладання поставлено запитання про рівновагу вищезазначених елементів у шкільних прогамах з історії? Чи можете ви привести приклади їх раціонального співвідношення в конкретних прогамах, курсах?

План комплексного аналізу навчальної програми з історії:

1. Назва програми, її автори, вихідні дані.

2. Рівень освіти, на якому реалізується дана програма.

3. Структура шкільної історичної освіти, для якої підготовлена дана програма.

4. Види занять, на яких реалізується програма.

5. Рівень засвоєння програми учнями.

6. Вид загальноосвітнього закладу, для якого розроблена програма.

7. Навчально-методичний комплекс, підготовлений у зв’язку з даною програмою.

8. Основні компоненти програми.

9. Мета й завдання вивчення історії, особливості шкільного пізнання минулого в інтерпретації авторів програми.

10. Особливості змісту освіти: співвідношення фактичного та теоретичного матеріалу програми з держстандартом; співвідношення фактів і теорії в основній частині та його адекватність віковим пізнавальним особливостям учнів, для яких призначена програма; особливості формулювання історичних сюжетів і навчальних проблем, рівень і характер пізнавальної діяльності, до якого тяжіє програма.

11. Інші особливості та переваги (недоліки) програми.

12. Узагальнюючий висновок про відповідність програми заявленій меті навчання історії та учнівській аудиторії.

Скласти про­гра­му вивчення частини навчального матеріалу самостійно обраного курсу за пла­ном: стру­к­ту­ра ку­р­су, йо­го хро­но­ло­гі­ч­ні ме­жі, пе­рі­оди­за­ція; між­ку­р­со­ві та між­пре­д­ме­т­ні зв’яз­ки; си­с­те­ма про­ві­д­них по­нять та за­ко­но­мі­р­но­с­тей; си­с­те­ма кон­к­ре­т­но-іс­то­ри­ч­них фа­к­тів. Про­бле­м­но-­те­ма­ти­ч­не гру­пу­ван­ня ма­те­рі­а­лу; роз­ви­ток умінь і на­ви­чок.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Єго­ров Г. Екс­пе­р­ти Ра­ди Єв­ро­пи про фо­р­ми і ме­то­ди ви­кла­дан­ня іс­то­рії // Іс­то­рія в шко­лі. –2000. – № 10. – С.8 – 11.

2. Ис­то­ри­че­с­кое об­ра­зо­ва­ние: те­н­де­н­ции и пе­р­с­пе­к­ти­вы. Ито­ги ме­ж­ду­на­род- ной кон­фе­ре­н­ции // Пре­по­да­ва­ние ис­то­рии в шко­ле. – 1999. – №2. – С.40 –49.

3. Про­гра­ми за­га­ль­но­ос­ві­т­ніх на­вча­ль­них за­кла­дів. Іс­то­рія Укра­ї­ни. Все­сві­т­ня іс­то­рі­я. 5-11 кла­си (ре­да­к­ція 2001 ро­ку) // Істо­рія в шко­лі. – 2001. – №8. – С.2 – 25.

Семінар 2.

Сучасні підходи до цілей та структури шкільних курсів історії

1. Цілі й завдання шкільної історичної освіти в Україні.

2. Лінійний та концентричний підходи до структури шкільної історичної освіти.

3. Характеристика сучасної системи шкільної історичної освіти в Україні.

? Визначте, формування яких вмінь і цінностей є завданням історичної освіти?

Які з них відносяться до політичних, культурних, етнонаціональних? Які ще цінності повинна формувати шкільна історична освіта?Яка ієрархія цих цінностей в змісті шкільної історичної освіти?

Проаналізуйте варіант вивчення історії в школі за лінійною та концентричною структурами та визначте їх переваги та недоліки.

РОЗДІЛ 2

ФО­Р­МУ­ВАН­НЯ ІС­ТО­РИ­Ч­НИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ. ВИХОВАН­НЯ УЧ­НІВ У ПРО­ЦЕ­СІ ВИ­ВЧЕН­НЯ ІС­ТО­РІЇ

Семінар 1.

Ме­то­ди­ка фо­р­му­ван­ня іс­то­ри­ч­них уяв­лень

1. Ви­ди іс­то­ри­ч­них фа­к­тів. Ство­рен­ня уяв­лень про фа­к­ти ми­ну­ло­го. Методика відбору фактів для уроку, ознаки головних фактів.

2. Класифікація головних фактів. Роль неголовних фактів у вивченні історії.

3. Ме­то­ди­ка фо­р­му­ван­ня уяв­лень про іс­то­ри­ч­ний час. Фо­р­му­ван­ня уяв­лень шко­ля­рів про іс­то­ри­ч­ний про­с­тір.

? Подумайте:

Вчені-історики визначають історичний факт як частину дійсності, належність історії, як надбання науки. Що означає історичний факт для вчителя історії?

Які основні ознаки головних фактів і критерії їх відбору до уроку?

В чому полягає відмінність засвоєння учнями головних і неголовних фактів на емпіричному рівні?

Визначте зв’язок понять „історичний факт” і „образ”. Як необхідно добирати факти для формування образів історичної дійсності?

Чим відрізняється факт-подія від факту-явища? Що таке факти-процеси?

Що означає „модернізація” історії учнями? Як її запобігти?

Охарактеризуйте відмінності між статичними та динамічними історичними фактами.

Прак­ти­ч­на ро­6о­та:

під­го­ту­ва­ти при­кла­ди ро­бо­ти:

• 5 клас - з хро­но­ло­гі­ч­ни­ми ка­р­т­ка­ми,

• 6 клас - з лі­ні­єю ча­су,

• 7 клас -­ ск­ла­с­ти хро­но­ло­гі­ч­ну і син­хро­ні­с­ти­ч­ну таб­ли­ці,

• 8 клас - скла­с­ти ка­ле­н­дар іс­то­ри­ч­них по­дій.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ак­ту­а­ль­ные во­п­ро­сы ме­то­ди­ки обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – С.116 – І24.

2. Ва­гин А. А. Ме­то­ди­ка пре­по­да­ва­ния ис­то­ри­ии в сре­д­ней шко­ле.– Розд.3.

3. Го­дер Г. А. При­емы фо­р­ми­ро­ва­ния про­стран­с­т­вен­ных пред­ста­в­ле­ний // Пре­по­да­ва­ние ис­то­рии в шко­ле.– 1983. – №5.– С.45 – 51.

4. Го­ра П. В. По­вы­ше­ние эф­фе­к­ти­в­но­с­ти обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – С.98-109.

5. Комаров В. Факт як основа системи історичних знань учнів. Методологічний аспект // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2006. –№8. – С.24 –27.

6. Фідря О., Фідря Н. Просторова компетенція й картографічні вміння та навички у шкільних курсах історії // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2008. – №5. – С.25 – 30.

7. Ме­ль­ник Л. Г. Ме­то­ди­ка ви­кла­дан­ня іс­то­рі­ї. – С.70 – 81.

8. Ме­то­ди­ка обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. Ч. І. – С.154 –170.

9. Ме­то­ди­ка пре­по­да­ва­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – Гл.6. – С.74 – 90.

Семінар 2.

Ме­то­ди­ка фо­р­му­ван­ня іс­то­ри­ч­них по­нять

1. Роль по­нять у ви­вчен­ні іс­то­рі­ї. Кла­си­фі­ка­ція по­нять.

2. Ме­то­ди­ч­ні шля­хи фо­р­му­ван­ня іс­то­ри­ч­них по­нять.

Основні методичні умови формування понять:

1. визначити зміст, структуру даного поняття, сформулювати його визначення;

2. визначити логічні шляхи і етапи роботи з формування поняття;

3. підібрати методичні прийоми і засоби для формування поняття в діяльності вчителя і учня, адекватні меті й змісту теми;

4. визначити, в яких формах учні засвоять теоретичні знання (поняття, ідеї, причинно-наслідкові зв’язки);

5. визначити, які прийоми вивчення теоретичного матеріалу (порівняльна характеристика, пояснення, розмірковування, використання логічних таблиць, схем) доцільно використовувати для закріплення поняття;

6. визначити роль міжпредметних і міжкурсових зв’язків для формування поняття.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ва­гин А. А. Ме­то­ди­ка обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – С.35 – 55.

2. Комаров В. Історичні закономірності: як формувати відповідні знання учнів. Методологічний аспект // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2005. – №9. – С.12 – 15.

3. Комаров В. Історичні поняття як складові елементи історичних знань учнів // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2006. – №1. – С.19 – 24.

4. Кре­вер Г. А. Изу­че­ние те­о­ре­ти­че­с­ко­го со­де­р­жа­ния ку­р­сов ис­то­рии в 5-9 кла­с­сах. – М., 1990.

5. Те­р­но С. Якість за­сво­єн­ня іс­то­ри­ч­них по­нять уч­ня­ми за­га­ль­но­ос­ві­т­ніх шкіл // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2000. – №4. – С.28 – 33.

6. Фідря О. Чи можливо зрозуміти історію? (методологія історії та формування хронологічних і просторових компетенцій учнів) // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2004. – №5. – С.2 – 7.

Семінар 3.

Учнівські компетенції з історії

1. Компетенції як результат навчальної діяльності учнів.

2. Кла­си­фі­ка­ція вмінь та на­ви­чок уч­нів.

3. Ета­пи фо­р­му­ван­ня вмінь та на­ви­чок уч­нів на уро­ках іс­то­рі­ї. Зна­чен­ня логічного мислення у про­це­сі ви­вчен­ня іс­то­рі­ї.

4. Фо­р­му­ван­ня ми­с­лен­ня на уро­ках іс­то­рі­ї.

Прак­ти­ч­не за­вдан­ня: Покажіть на­сту­п­ність та ускла­д­нен­ня вмінь уч­нів за ро­ка­ми на­вчан­ня (на при­кла­ді об­ра­но­го вмін­ня).

Скла­с­ти па­м'я­т­ки для уч­нів “Як скла­да­ти план, те­зи, кон­с­пект”.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ак­ту­а­ль­ные во­п­ро­сы ме­то­ди­ки пре­по­да­ва­ния ис­то­ри­и. – С.112 – 144.

2. Ба­ра­нов В. Ю. Па­мя­т­ки уча­щи­х­ся на уро­ках ис­то­рии // Пре­пода­ва­ние ис­то­рии в шко­ле. – 1989. – № 4. – С.127 – 129.

3. Го­ра П. В. По­вы­ше­ние эф­фе­к­ти­в­но­с­ти обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – С.50 – 63; С.127 –182.

4. 3а­по­ро­жец Н. И. Ра­з­ви­тие уме­ний и на­вы­ков уча­щи­х­ся в про­цес­се пре­по­да­ва­ния ис­то­рии (ІV-VІІ кл). – М., 1978.

5. Кре­вер Г. А. Изу­че­ние те­о­ре­ти­че­с­ко­го со­де­р­жа­ния ку­р­сов ис­то­рии в 5-9 кла­с­сах.–М., 1990.

6. Ле­р­нер И. Я. Ра­з­ви­тие мы­ш­ле­ния уча­щи­х­ся про­цес­се обу­че­ния ис­то­рии. – М., 1982.

7. Ме­то­ди­ка обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. Ч.ІІ. – С.21 – 94.

8. Ме­то­ди­ка обу­че­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. – М., 1978. – Ч. ІІ. – С.21–76.

9. Старєва А.М. С.126 – 150.

Семінар 4.

Ви­хо­ван­ня уч­нів у про­це­сі на­вчан­ня іс­то­рії

1. Роль іс­то­рії у фо­р­му­ван­ні на­у­ко­во­го сві­то­гля­ду уч­нів.

2. Ви­хо­в­ні мо­ж­ли­во­с­ті шкі­ль­но­го ку­р­су іс­то­рі­ї.

3. Ме­то­ди­ч­ні шля­хи ре­а­лі­за­ції ви­хо­в­них мо­ж­ли­во­с­тей іс­то­ри­ч­но­го ма­те­рі­а­лу.

Літе­ра­ту­ра:

1. Бо­го­лю­бов Л. Н. Фо­р­ми­ро­ва­ние на­у­ч­но­го ми­ро­во­з­з­ре­ния в про­цес­се пре­по­да­ва­ния ис­то­рии и об­ще­с­т­во­ве­де­ни­я.– М., 1985.

2. Бу­гай­це­ва Г. Прин­ци­пи па­т­рі­о­ти­ч­но­го ви­хо­ван­ня укра­ї­н­сь­кої мо­ло­ді // Іс­то­рія в шко­лі. – 1999. – №5. – С.7 – 10.

3. Гу­зик Н. В. Роз­ви­ток іс­то­ри­ч­но­го ми­с­лен­ня як за­сіб фо­р­му­ван­ня осо­би­с­то­с­ті уч­нів // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 1998. – №7.– С.14 – 18.

4. Пометун О., Гупан Н. Формування громадянської компетентності старшокласників у процесі навчання історії // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2008. – №4. – С.3 – 10.

5. Терно С. Історичне мислення: як його розвивати? // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №5. – С.8 – 12.

Прак­ти­ч­не за­вдан­ня:

Ви­зна­чи­ти ви­хо­в­ні мо­ж­ли­во­с­ті та шля­хи ре­а­лі­за­ції на са­мо­стій­но об­ра­них уро­ках з іс­то­рії Укра­ї­ни та все­сві­т­ньої іс­то­рії.

Р О З Д І Л 3

ДІ­Я­ЛЬ­НІСТЬ ВЧИ­ТЕ­ЛЯ ТА УЧ­НІВ У ПРО­ЦЕ­СІ ВИ­ВЧЕН­НЯ ІСТО­РІЇ

Семінар 1.

Сло­ве­с­ний ме­тод на­вчан­ня іс­то­рії

1. Су­т­ність сло­ве­с­но­го ме­то­ду. Ви­мо­ги до ус­но­го сло­ва.

2. При­йо­ми сло­ве­с­но­го на­вчан­ня на уро­ках іс­то­рі­ї.

3. Не­тра­ди­цій­ні при­йо­ми ви­кла­ду фа­к­ти­ч­но­го ма­те­рі­а­лу вчи­те­лем.

? Подумайте:

Сформулюйте визначення поняття „метод”.

Які методи навчання застосовуються у вивченні історії? Чи змінюється характер зв’язків між методами в залежності від віку учнів.

Обґрунтуйте класифікацію методів на словесні, друковані, наочні, практичні. Що таке методичні прийоми? В чому виявляються їх зв’язки з методами навчання. Наведіть приклади.

Прак­ти­ч­на ро­бо­та: під­го­ту­ва­ти для де­мон­стра­цїї один при­клад ви­вчен­ня іс­то­ри­ч­но­го фа­к­ту, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи при­йо­ми і за­со­би, що від­по­ві­да­ють йо­го змі­с­ту і ме­ті на­вчан­ня; ме­то­ди­ч­но обґрунту­ва­ти об­ра­ний при­клад.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ва­гин А.А. Ме­то­ди­ка пре­по­да­ва­ния ис­то­рии в сре­д­ней шко­ле. 19б8.

2. Го­ра П.В. По­вы­ше­ние эф­фе­к­ти­в­но­с­ти обу­че­ния ис­то­ри­и.- – §§ 12, 13, 16, 19.

3. Оса­д­чук Р. Роль за­пи­тань вчи­те­ля у за­сто­су­ван­ні сло­ве­с­но-­ді­а­ло­гі­ч­них

ме­то­дів на­вчан­ня // Іс­то­рія в шко­лі. – 2000. – №6. – С.20 – 22.

4. Хей­лик Л. Ор­га­ні­за­ція сло­в­ни­ко­вої ро­бо­ти на уро­ках іс­то­рії // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 1998. – №3.– С.43 – 44.

Семінар 2.

Шкі­ль­ні під­ру­ч­ни­ки з іс­то­рії

1. Стру­к­ту­ра та осві­т­ньо-­ви­хо­в­ні за­вдан­ня під­ру­ч­ни­ків з іс­то­рії Укра­ї­ни.

2. Стру­к­ту­ра та осві­т­ньо-­ви­хо­в­ні за­вдан­ня під­ру­ч­ни­ків із все­сві­т­ньої іс­то­рі­ї.

3. Ана­ліз під­ру­ч­ни­ків.

Прак­ти­ч­не за­вдан­ня: під­го­ту­ва­ти для де­мон­стра­ції в ау­ди­то­рії пред­ста­в­лен­ня вчи­те­лем будь-­яко­го під­ру­ч­ни­ка з іс­то­рі­ї.

Навчально-методичний комплекс з історії.

? Подумайте:

Назвіть основні вимоги до підручника історії.

Наведіть приклади різних верств основного тексту підручника (описові, розповідні, пояснювальні, узагальнюючі).

Назвіть структурні компоненти підручника.

Наведіть приклади використання у підручниках хронологічного, країнознавчого, тематичного характеру.

Яким шляхом викладається понятійний матеріал? В якому випадку переважає дедуктивний шлях, а в якому індуктивний?

Визначте основне призначення компонентів додаткового тексту: документів, уривків з художньої літератури, додаткових відомостей про автора. Як додатковий текст можна використати на уроках історії?

Яку роль відіграє пояснювальний текст в роботі вчителя? Покажіть на конкретних прикладах.

Зверніть увагу на запитання і завдання підручника. Де вони розміщені? Як вони враховують пізнавальні можливості учнів?

Навіщо необхідні шрифтові виокремлення в тексті? Де і як вони представлені в підручниках?

Поясніть вислів: „Методичний апарат підручника”. Порівняйте методичний апарат підручників для молодших і старших класів, що в них спільного і які відмінності?

Перегляньте апарат орієнтування підручника: зміст, рубрикації, сигнали-символи, покажчики, рекомендовану літературу, хронологічну таблицю, словник. Яке призначення кожного компоненту апарату орієнтування? Як вчитель на уроці використовує цей апарат?

Визначте призначення ілюстративного матеріалу. Як можна використати на уроці сучасні фотографії, репродукції картин і зображення історичної епохи. Наведіть приклади.

Чим відрізняються картосхеми, схеми, карти і таблиці в темах підручника? Наведіть приклади.

До якого компоненту підручника історії відносяться таблиці?

За зразком підготуйте систематизовані відомості про навчально-методичний комплекс однієї теми (за вибором):

Навчальні посібники, підручники

Методична література

Наочність

Інтерактивні засоби, електронне забезпечення

Оцініть сучасну ситуацію з навчально-методичним забезпеченням шкільних курсів вітчизняної та всесвітньої історії. Проаналізуйте один із підручників історії за планом: ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка те­к­с­ту (го­ло­вний, до­да­т­ко­вий, по­яс­ню­ва­ль­ний); апа­рат ор­га­ні­за­ції за­сво­єн­ня; апа­рат орі­є­н­ту­ван­ня; ілю­с­т­ра­ти­в­ний ма­те­рі­ал.

4. Порівняйте головні факти, відібрані авторами двох шкільних підручників з історії (різних років видання) з однієї теми: В чому, на ваш погляд, полягають принципові відмінності «фактологічної канви» обох підручників? Яку мету переслідували автори, підбираючи та структуруючи факти таким чином?

5. Під­го­ту­й­те один при­йом ро­бо­ти з те­к­с­том під­ру­ч­ни­ка: по­яс­ню­ва­ль­не чи­тан­ня;ко­мен­то­ва­не чи­тан­ня; по­ста­но­в­ка за­пи­тань; скла­дан­ня пла­ну до те­к­с­ту па­ра­г­ра­фа; ви­пи­са­ти іме­на, да­ти, на­зви, те­р­мі­ни, ро­бо­та із за­го­ло­в­ка­ми; ана­ліз до­ку­ме­н­ту; ро­бо­та з ви­сно­в­ка­ми па­ра­г­ра­фа.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Баханов К. Не втратити досвід поколінь (Останні радянські підручники під методичним «мікроскопом» // Історія в шко­лах Укра­ї­ни­. – 2004.– №4. – С.15 –19.

2. Вяземский Е. Е., Стрелова О. Ю. практич. методика преподавания истории. – М., с. 75-78.

3. Гри­це­в­с­кий М. М. Ра­бо­та учи­те­ля с уче­б­ни­ком при по­дго­то­в­ке к уро­ку. – С.4 – 15.

4. Ко­цур В., Че­р­нов В. Про­бле­ми удо­ско­на­лен­ня апа­ра­ту за­сво­єн­ня знань у шкі­ль­них під­ру­ч­ни­ках іс­то­рії // Істо­рія в шко­лі.1999. – № 8 – 9. – С.17 – 23.

5. Пометун О. Як раціонально використати на уроці історії методичні можливості підручника нового покоління // Історія в шко­лах Укра­ї­ни­. – 2004. – №3. – С.2 – 7.

6. Левітас Ф., Розвадовська Л. Робота з підручником на уроках історії // Істо­рія в шко­лі. – 2007. – № 5. – С.22 – 27.

Семінар 3.

Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з дру­ко­ва­ни­ми те­к­с­та­ми

1. Зна­чен­ня іс­то­ри­ч­них до­ку­ме­н­тів у про­це­сі на­вчан­ня іс­то­рі­ї.

2. Кла­си­фі­ка­ція та при­йо­ми ро­бо­ти з до­ку­ме­н­та­ль­ни­ми ма­те­рі­а­ла­ми.

3. Ви­ко­ри­с­тан­ня тво­рів ху­до­ж­ньої лі­те­ра­ту­ри в про­це­сі ви­вчен­ня іс­то­рі­ї.

4. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з те­к­с­та­ми. Ви­ко­ри­с­тан­ня по­то­ч­ної ін­фо­р­ма­ції на уро­ках.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Задорожна Л. Навчити працювати самостійно (Інтеграційний метод роботи з історичними документами) // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2004. – №5. – С.7 – 10.

2. Десятов Д. Анекдот як повноцінне джерело історичної інформації // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №2. – С.33 – 38.

3. Коляда І., Виговський М., Загребельна Н. Роль та місце художньої літератури на уроках історії України // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №3. – С.23 – 29; Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №4. – С.26 – 30.

4. Комаров Ю. Працюємо з історичними джерелами // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2003. – № 6.- С.16 - 19.

5. Оса­д­чук Р. Ви­ко­ри­с­тан­ня сло­ве­с­но-­ді­а­ло­гі­ч­них ме­то­дів у на­вча­ль­но­му про­це­сі // Іс­то­рія в шко­лі. – 1999. – №8-9. – С.12 – 18.

6. Мо­роз П. Ме­то­ди­ч­ні ви­мо­ги і кри­те­рії до ха­ра­к­те­ри­с­ти­ки іс­то­ри­ч­ної осо­би // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 1997. – №3. – С.20 –26.

Семінар 4.

На­оч­ний ме­тод ви­кла­дан­ня іс­то­рії

1. Сут­ність на­оч­но­го ме­то­ду.

2. Кла­си­фі­ка­ція на­оч­но­с­ті.

3. Ви­ди об­ра­зо­т­во­р­чої нао­ч­но­с­ті.

4. Пра­ви­ла де­мон­стра­ції об­ра­зо­т­во­р­чої на­оч­но­с­ті.

Прак­ти­ч­на ро­бо­та:

Охарактеризуйте при­йо­ми ро­бо­ти з об­ра­зо­т­во­р­чою на­оч­ні­с­тю за планом: на­зва при­йо­му; іс­то­ри­ч­ні фа­к­ти, що роз­кри­ва­ють­ся че­рез да­ний при­йом; дії, що скла­да­ють при­йом; за­со­би на­вчан­ня, що ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся од­но­ча­с­но з при­йо­мом; роль при­йо­му в ор­га­ні­за­ції пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті та фо­р­му­ван­ня іс­то­ри­ч­них знань.

1. Під­го­ту­й­те для де­мон­стра­ції один при­йом ро­бо­ти з об­ра­з­от­во­р­чою на­оч­ні­с­тю, ме­то­ди­ч­но йо­го об­ґру­н­ту­й­те:

• сю­же­т­на ка­р­ти­на - 5 клас;

• ти­по­ло­гі­ч­на ка­р­ти­на - 6 клас, при­йом -­ пе­р­со­ні­фі­ка­ція,

• ху­до­ж­ня ка­р­ти­на -7 клас (за ви­бо­ром), при­йом - ана­ліз,

• пор­т­рет - 8 клас, при­йом - ха­ра­к­те­ри­с­ти­ка,

• ка­ри­ка­ту­ра - 8 клас, при­йом - ана­ліз.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ап­па­ро­вич Н. И., По­лто­рак Д. И. Ме­то­ди­ка ис­по­ль­зо­ва­ния средств обу­че­ния в пре­по­да­ва­нии и­с­то­рии. – М. 1987.

2. Десятов Д. Використання картин історичної тематики на уроці: створення образів чи міфів? // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №5. – С.17 – 23.

3. Комаров Ю. Запам’ятовується назавжди! (З практики використання політичних карикатур у шкільному викладанні історії // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2004. –№1. – С.15 – 20.

4. Комаров Ю. Мить, зупинись! Ти – історична! ( З досвіду використання фотоматеріалів на уроках історії) // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2006. – №4. – С.15 – 20.

5. Ни­ки­фо­ров Д. Н. На­гля­д­ность в пре­по­да­ва­нии ис­то­рии. – М., 1964.

Са­мо­стій­на ро­бо­та: Умо­в­но-­гра­фі­ч­на на­оч­ність у ви­кла­дан­ні іс­то­рії

1. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з ка­р­тою.

2. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з пе­да­го­гі­ч­ним ма­лю­н­ком.

3. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти з схе­ма­ми, ді­а­г­ра­ма­ми, гра­фі­ка­ми.

4. Ме­то­ди­ка ро­бо­ти в ко­н­ту­р­ною кар­то­ю.

Прак­ти­ч­на ро­бо­та: під­го­ту­ва­ти при­клад для де­мон­стра­ції в ау­ди­то­рії та ме­то­ди­ч­но об­ґру­н­ту­ва­ти до­ці­ль­ність да­но­го при­йо­му.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Го­ра П. В. Ме­то­ди­че­с­кие при­емы и сред­с­т­ва на­гля­д­но­го обу­че­ния ис­то­рии.

2. Ни­ки­фо­ров Д. Н. На­гля­д­ность в пре­по­да­ва­нии ис­то­рии и о6­ще­с­т­во­ве­де­ния. – М, 1989.

3. Ги­м­пель Г., Майе­н­бург Х., Ос­бург Фл. Ме­ло­вые че­р­те­жи на уро­ке ис­то­рии.

4. Желіба О. Використання таблиць на уроках історії 10 – 11 класах // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2001. – №4. – С.33 – 34; Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2001. – №5. – С.28 – 32.

5. Козлова Н. В. Карта на уроках історії // Історія та правознавство. – 2007. – №12. – С.8 – 10.

6. Таган Л. В. Використання схем-таблиць на уроці: нові підходи // Історія та правознавство. – 2007.– №27. – С.2 – 6.

Семінар 5.

Тех­ні­ч­ні за­со­би на­вчан­ня у ви­вчен­ні іс­то­рії

1.Ме­то­ди­ка за­сто­су­ван­ня на­вча­ль­них кі­но­фі­ль­мів з іс­то­рі­ї. Ви­ко­ри­с­тан­ня ді­а­фі­ль­мів і ді­а­по­зи­ти­вів на уро­ках іс­то­рі­ї.

2.Ме­то­ди­ч­ні при­йо­ми ро­бо­ти з ма­г­ні­т­ни­ми за­пи­са­ми.

3.Ви­ко­ри­с­тан­ня комп’юте­рів у на­вчан­ні іс­то­рі­ї.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Ди­да­к­ти­че­с­кие ос­но­вы ком­пъю­те­р­но­го обу­че­ни­я. – М., 1989.

2. Драхлер А. Б. Зачем учителю истории Интернет // Преподавание истории в школе. – 2004. – №6.

3. Коваль Т. В. Методика организации работы с визуальными источниками // История и обществознание в школе. – 2006. – №10. – С.22 – 27.

4. Ле­щи­нер В. Р. Ком­пь­ю­те­ры на уро­ках ис­то­рии // Пре­по­да­ва­ние ис­то­рии в шко­ле. – 1992. – №5 – 6. – С.36 – 39.

5. Охре­дь­ко О. І. Іс­то­рія та ком­п’­ю­тер // Іс­то­рія в шко­лі. – 2001. – №5. – С.22 – 24.

Семінар 6.

Дослідницький та проблемний ме­тоди навчання історії

1. Зна­чен­ня пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті уч­нів у про­це­сі ви­вчен­ня іс­то­рі­ї. Сут­ність прак­ти­ч­но­го ме­то­ду на­вчан­ня.

2. Ме­то­ди­ка здій­с­нен­ня прак­ти­ч­ної пі­зна­ва­ль­ної ді­я­ль­но­с­ті уч­нів.

3. Сутність проблемного навчання в історії. Ос­но­в­ні при­йо­ми про­бле­м­но­го ви­кла­ду іс­то­ри­ч­но­го ма­те­рі­а­лу. Пі­зна­ва­ль­на ді­я­ль­ність уч­нів в умо­вах про­бле­м­но­го на­вчан­ня.

Лі­те­ра­ту­ра:

1. Єфімова В. О. Історія: Методичні рекомендації щодо проведення навчальної практики. – Х.: Вид. група «Основа», 2004. – 144 с.

2. Нікітіна І. П., Нікітін Ю. О., Шеліхова В. В., Кожемяка О. Л. Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 клас. – Х.: Вид.група «Основа», 2006. – 144 с.

3. Журба Л. Теорія і практика проблемного навчання історії в старших класах загальноосвітніх шкіл// Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №8. – С.11 – 14.

4. Лазукова Н. Н. «Альтернативные ситуации» на уроках истории // Пре­по­да­ва­ние ис­то­рии в шко­ле. –1993. – №1. – С.34 –38.

5. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна потреба // Іс­то­рія в шко­лах Укра­ї­ни. – 2007. – №4. – С.13 – 15.

РОЗ­ДІЛ 4. ФО­Р­МИ ОР­ГА­НІ­ЗА­ЦІЇ НА­ВЧА­ЛЬ­НО-­ВИ­ХОВНОГО ПРО­ЦЕ­СУ

3 ІС­ТО­РІЇ

Семінар 1.

Ви­зна­чен­ня на­вча­ль­но-­ви­хо­в­ної та роз­ви­ва­ю­чої ме­ти уро­ку