Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
10_Basidiomycota.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
18.12 Mб
Скачать

Порядок Болетальні - Boletales

Плодові тіла гімнокарпні, однорічні, загниваючі. Гіменофор трубчастий або пластинчастий з анастомозами. Щетинки в гіменофорі відсутні. Базидії хіастичні, прості (холобазидії). Парентосоми з перфораціями. Спори темнозабарвлені, гладенькі або з дрібними бородавками. Утворюють ектотрофну мікоризу. Включає три основні родини, що відрізняються, в першу чергу, за типом гіменофору та наявністю несправжнього покривала.

Більшість видів порядку є їстівними. До отруйних грибів з локальною збуджуючою дією належать деякі види роду болет (сатанинський гриб, синяк, дубовик оливково-бурий), а до небезпечних грибів із гемолітичною дією - свинуха тонка. Представники з нейро- та гепато-токсинами на території Європи не відомі.

Родина болетові - Boletaceae. Об'єднує представників з трубчастим гіменофором. До найважливіших родів належать болет, бабка, маслюк, моховик, тилопіл.

Рід болет - Boletus. Має плодові тіла з м'ясистими шапинками та товстими ніжками. Шапинка гладенька, суха, у вологу погоду лише злегка клейкувата, її шкірка від м'якуша легко не відділяється. Ніжка переважно з ніжним сітчастим візерунком, не луската. Гіменофор дорослих карпофорів світло-жовтий, жовтий або червоний. Спорова маса оливкового кольору. М'якуш білий, на зламі не змінює кольору або жовтіє, синіє чи червоніє.

Всі представники цього роду належать до їстівних грибів. Проте слід пам'ятати, що види, в яких м'якуш карпофорів на зламі змінює колір, у сирому вигляді містять токсини локальної збуджуючої дії (наприклад, сатанинський гриб, синяк, дубовик оливково-бурий). Ці токсини руйнуються при будь-якій термічній обробці. Види, в яких м'якуш на зламі не змінює кольору, можна вживати в їжу навіть у сирому стані (наприклад, білий гриб).

Білий гриб, або боровик - Boletus edulis (рис. А) - є одним з найвідоміших та найпопулярніших їстівних грибів. Плодові тіла великі, товстом'ясисті. Шапинка 6-20 (30) см у діаметрі, у молодих грибів напівсферична, у дорослих-опукло-розпростерта, коричнева з різними відтінками, гладенька або злегка зморшкувата, гола та суха, в сиру погоду трохи клейка. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапинки. У молодих грибів він білий або світло-кремовий, згодом жовтіє. Спорова маса оливкова, спори світло-коричневі. Ніжка світла (брудно-біла або сірувата), у верхній частині з тонким білим сітчастим візерунком. М'якуш щільний, білий, на зламі не змінює кольору, має приємний запах і смак.

Росте білий гриб у листяних та хвойних лісах, утворюючи мікоризу з дубом, буком, грабом, березою, ліщиною, сосною, ялиною. Білий гриб має лікарські властивості, містить алкалоїд герцинін, який властивий також столовим бурякам. Плодові тіла білого гриба (в першу чергу - у вигляді свіжих грибних салатів) рекомендують вживати при стенокардії, туберкульозі, зниженні загального тонусу, а також для профілактики онкологічних захворювань.

Боровик зернистоногий, або синяк - Boletus erythropus

(рис. Б). За формою плодового тіла подібний до білого гриба, проте добре відрізняється від нього забарвленням шапинки, ніжки та гіменофору, а також зміною кольору м'якуша на зламі. Шапинка у синяка темно-коричнева. Гіменофор у молодих карпофорів жовто-червонуватий, у дорослих - темно-червоний або пурпурозий, при дотику синіє. Спорова маса оливкова. Ніжка зерниста, жовта, з яскраво-червоним візерунком у вигляді сітки або дрібних цяточок, при дотику синіє. М'якуш дуже щільний, жовтий, на зламі швидко синіє, з приємним запахом і добрий на смак.

Росте синяк у хвойних та листяних лісах і утворює мікоризу пере­важно із сосною та буком. У сирому стані гриб отруйний, проте після термічної обробки його вживають у їжу.

Сатанинський гриб - Boletus satanas (рис. В) - вельми схожий із синяком. Відміни полягають, у першу чергу, в забарвленні шапинки - у сатанинського гриба вона біла або світло-сіра. Дещо відмінна також зміна кольору м'якуша на зламі - він спочатку злегка червоніє, потім синіє. Ніжка має добре помітний червоний сітчастий візерунок. Росте сатанинський гриб у листяних, рідше мішаних лісах. У сирому вигляді плодові тіла містять токсини локальної збуджуючої дії, які, проте, повністю руйнуються при відварюванні.

Польський гриб - Boletus badius (рис. Г). Від інших видів роду відрізняється однотонною темно-каштановою гладенькою шапинкою, щільним м'якушем та коричнюватою ніжкою. Гіменофор жовтуватих відтінків. Ніжка та гіменофор при натисканні забарвлюється в синювато-зелений колір. М'якуш світло-жовтий, на зламі синіє, з приємним запахом та смаком. Росте на піщаному фунті у хвойних та мішаних лісах, де утворює мікоризу із сосною.

Рід бабка, або лекцин - Leccinum - об'єднує гриби, в яких шапинка гладенька, шкірка не знімається. Ніжка циліндрична, волокниста та луската. Гіменофор не приростає до ніжки, сірий, жовтуватий або світло-коричневий, з дуже довгими трубочками. Спорова маса оливкового кольору. М'якуш білий, на зламі спочатку злегка рожевіє, потім темніє або стає чорним. Всі види цього роду вважаються гарними їстівними грибами, проте, як і у всіх болетових грибів з темніючим на зламі м'якушем, споживання сирих плодових тіл може викликати шлункові розлади. Найвідомішими представниками роду є підосичник та підберезовик.

Рис. Плодові тіла болетових грибів: А - Boletus edulis; Б - Boletus erythropus; В - Boletus satanas; Г - Boletus badius; Д - Leccinum scabrum

Підосичник, або бабка червона - Leccinum aurantiacum - легко впізнати за шапинками, які забарвлені у червоний або жовтогарячий колір. Поверхня шапинки гладенька. Ніжка біла, вкрита темними волокнистими лусками. М'якуш з приємним запахом та смаком, на зламі спочатку стає рожево-оливковим, потім темніє. Росте підосичник на ґрунті в листяних та мішаних лісах, переважно під осиками, з якими утворює мікоризу.

Підберезовик, або бабка темна - Leccinum scabrum (рис. Д) - відрізняється від підосичника коричневими шапинками без черво­них відтінків, а також тим, що утворює мікоризу переважно з березою.

Рід моховик, або ксероком - Xerocomus. Для видів цього роду характерні плодові тіла середнього розміру. Шапинки у моховиків гладенькі, злегка повстисті або розтріскані. Ніжки зазвичай циліндричні або звужені донизу, гладенькі, без сітчастих візерунків або волокнистих лусок. Гіменофор забарвлений у жовті відтінки, його трубочки злегка спускаються на ніжку, і при натисканні синіють. Спорова маса оливково-бура. М'якуш жовтий, на зламі синіє. Всі види роду належать до їстівних грибів переважно низької якості.

Найпоширенішим видом є Xerocomus chrysenteron - моховик тріщинуватий. Він добре розпізнається за дуже розтрісканою поверхнею шапинки, великими порами гіменофору, що при дотику синіють, та почервонінням м'якуша у місцях ушкодження личинками.

Рід маслюк - Suillus. Має клейку шапинку, в якої шкірка легко знімається. Ніжка гладенька, інколи з кільцем. Спорова маса оливково-жовта. М'якуш жовтий, солодкий, на зламі або не змінює забарвлення, або злегка синіє. Характерний представник - маслюк звичайний.

Маслюк звичайний - Suiilus luteus (рис.). Шапинка опукло-розпростерта, жовто-коричнево-бура, у вологу погоду вкрита слизом, клейка. Краї шапинки з'єднані з ніжною білою щільною плівкою, яка з віком розривається, утворюючи навколо ніжки кільце. Ніжка центральна, щільна, гладка, жовто-коричнева. М'якуш білий, на зламі не змінює кольору і має приємний смак та запах. Трубчастий шар шапинки жовтий, при дотику не змінює кольору. Споровий порошок жовто-вохряний, Спори темно-жовті, гладенькі. Росте маслюк переважно на піщаному ґрунті у соснових лісах і утворює мікоризу із сосною. Належить до цінних їстівних грибів.

Рис. Suillus luteus: А - молоде плодове тіло; Б - зріле плодове тіло. 1 - несправжнє покривало; 2 - залишки несправжнього покривала у вигляді кільця на ніжці

Рід тилопіл - Tylopilus. За зовнішнім виглядом та забарвленням шапинки дуже схожий на білий гриб. Проте відрізняється від нього, в першу чергу, рожевуватим кольором гіменофору. Рисунок на ніжці коричневий і виразніший, ніж у білого гриба. Спорова маса рожева. М'якуш білий, на зламі злегка рожевіє. В Україні зустрічаються два види цього роду. Найбільш поширеним є Tylopilus felleus - жовчний гриб, або гірчак. М'якуш у карпофорів цього виду дуже гіркий, через що гриб є неїстівним. Гірчак росте у мішаних та хвойних лісах і утворює мікоризу із сосною, дубом, грабом. Інший вид цього роду -7. alutarius - тилопіл солодкий - має солодкий м'якуш і є їстівним. Тилопіл солодкий росте на лісових галявинах, на полонинах у Карпатах. Цей вид є рідкісним і занесений до Червоної книги України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]