Родина мухоморові, або аманітові - Amanitaceae.

Плодові тіла геміангіокарпні, із загальним покривалом, залишки якого зберігаються при основі ніжки у вигляді стійкої вольви (піхви), інколи також на поверхні шапинки у вигляді білих пластівців. Часткове покривало є, рідше відсутнє. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама пластинок білатеральна. Спори безбарвні, гладкі, переважно з однією великою краплиною зеленкуватої олії. Спорова маса світла. Провідним є рід аманіта, або мухомор.

Рід аманіта, або мухомор -Amanita. Серед усіх грибів цей рід вважається найнебезпечнішим, оскільки містить найбільшу кількість отруйних та смертельно отруйних видів. Характерними ознаками роду є наявність загального та часткового покривал, білого (як виняток-лимонно-жовтого) гіменофору з вільними, не прирослими до ніжки пластинками. Ніжка при основі бульбовидно потовщена. Трама білатеральна.

Всі види роду утворюють ектотрофну мікоризу з багатьма деревними породами.

Три види роду - бліда поганка, білий мухомор та мухомор смердючий - містять токсини з групи циклічних поліпептидів з плазмолітичною дією і належать до найнебезпечніших смертельно отруйних грибів мікофлори України. Чимало інших видів (наприклад, мухомор пантерний) належать до високоотруйних грибів. Деякі (зокрема мухомор червоний) є помірно отруйними грибами. Відомі також і їстівні представники (зокрема мухомор цезарів).

Бліда поганка, або мухомор зелений - Amanita phalloides (рис.). Карпофори геміангіокарпні. Шапинка зеленувата, оливкувата, кольору бронзи, до центру темніша, гола. Пластинки завжди білі, густі, тонкі. Трама пластинок білатеральна. Ніжка до основи по­ступово потовщується, біля основи з бульбовидним розширенням, білувата, з порожниною. На ніжці, у верхній частині, завжди є широ­ке, зверху гладеньке, жовтувате, із внутрішнього боку рубчасте біле кільце - залишок часткового покривала. Біля основи ніжки у вигляді білої піхви зберігається залишок загального покривала. Він вільний, широкий, з нерівним лопатевим краєм. Споровий порошок білий. Спори гладенькі, безбарвні, широкоовальні. М'якуш білий, солодкий, з неприємним запахом. Росте бліда поганка на фунті у листяних, пе­реважно дубових, букових з ліщиною та мішаних лісах, зазвичай гру­пами.

Бліда поганка є смертельно отруйним грибом, який містить плаз-молітичні токсини - аматоксини (аманітин, аманін) та фалотоксини (фалоїдин), що представляють надзвичайно небезпечну групу ток­синів. Для людини летальна доза цього гриба складає 2-3 г плодово­го тіла.

Блідою поганкою найчастіше отруюються, помилково приймаючи її за їстівну зеленушку, хоча зеленушка від блідої поганки візуально добре відрізняється відсутністю кільця та вольви, а також жовтувато-зеленим кольором пластинок. Проте обидва гриби часто ростуть поруч, особливо на піщаних ґрунтах. У цих умовах більша частина ніжки блідої поганки може залишатись зануреною у фунт, включаючи часткове покривало. Тому при зборі трапляються випадки, коли грибники, навіть досвідчені, зрізаючи лише шапинку, не помічають ознак геміангіокарпного плодового тіла. З випадками отруєнь блідою поганкою в деяких регіонах пов'язана традиція збирати гриби, не зрізаючи, а викручуючи їх із фунту разом з основою ніжки. При такому способі ймовірність помилкового збору гриба з вольвою та частковим покривалом різко зменшується.

Рис. Amanita phalloides: А-В - стадії розвитку плодового тіла; Г - розріз через пластинку. 1 - загальне покривало; 2 - часткове покривало; 3 - залишки загального покривала; 4 - залишки часткового покривала; 5 - білатеральна трама

Мухомор білий - Amanita verna - відрізняється від блідої поганки білим забарвленням шапинки та ніжки, що знайшло відображення у його назві. Росте в листяних лісах. Токсичні властивості цього виду ідентичні до блідої поганки.

Мухомор смердючий - Amanita virosa. Росте на фунті у листяних та хвойних лісах. За зовнішнім виглядом схожий на бліду поганку, а за забарвленням - на мухомор білий. Від останнього виду мухомор смердючий відрізняється текстурою поверхні ніжки, яка є волокнистою; волокна можуть відстовбурчуватись, набуваючи вигляду численних лусок. Характерна особливість гриба - неприємний запах та смак м'якуша, через що випадки отруєнь ним нечисленні. Проте за складом та концентрацією токсинів мухомор смердючий майже ідентичний до блідої поганки та білого мухомора.

Мухомор червоний - Amanita muscaria (рис. Б) - має шапинки, забарвлені у різні відтінки цегляно-червоного кольору. На їх поверхні у вигляді білих пластівців зберігаються залишки загального покривала. Ніжка при основі бульбовидно потовщена, з прирослою піхвою, яка має вигляд концентричних бородавчасто-лускатих зон. Мухомор червоний росте у листяних та хвойних лісах. Плодові тіла містять нейротоксин мускарин.

Мухомор цезарів - Amanita caesarea (рис. А). Цінний їстівний гриб, який занесено до Червоної книги України. Шапинка оранжево-жовта або оранжево-червона, залишки загального покривала дуже швидко зникають. Пластинки, ніжка та кільце жовтого кольору. Піхва біла, вільна або напіввільна, шкіряста. Гриб поширений у багатьох країнах світу, зростає в листяних світлих лісах. В Україні зустрічається лише на Закарпатті та в Криму.

Рис. 158. Плодові тіла аманітових грибів: А - Amanita caesarea; Б - Amanita muscaria

Родина плютейні - Pluteaceae. Плодові тіла геміангіокарпні, із загальним покривалом, яке дуже швидко зникає (у видів роду плютей - Pluteus) або зберігається у вигляді піхви біля основи ніжки (рід вольварієла - Volvariella). Часткове покривало відсутнє. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама пластинок інверсна, а самі пластинки мають рожевуватий відтінок. Спори також рожевуваті, гладкі. Спорова маса світло-рожева. До родини належать виключно види-ксилотрофи, що зазвичай розвиваються на відмерлій деревині. Отруйні представники відсутні. Найбільш відомим видом є Pluteus cervinus - плютей оленячий, для якого характерні великі плодові тіла з коричне­вою більш-менш розпростертою шапинкою та білуватою щільною волокнистою ніжкою.