Порядок Кантареляльні - Canthareilales
Плодові тіла гімнокарпні, однорічні, м'ясисті, але незагниваючі; гіменофор гладенький, складчастий (переважно у вигляді пластинок з анастомозами) або шипастий; базидія стихійна, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; спори забарвлені або безбарвні, не амілоїдні, гладенькі або шипасті. Ектомікоризні гриби.
Роди кантареляльних грибів добре розрізняються за формою карпофорів та типами гіменофору. Так, Ramaria та Clavaria, які в Україні часто називають також «грибною локшиною», мають розгалужені клаваріоїдні плодові тіла з гладким гіменофором. У видів роду Clavulina карпофори перехідні між клаваріоїдними та агарикоїдними, гіменофор гладенький. Для родів Craterellus та Cantharellus характерні агарікоїдні карпофори із складчастим гіменофором. Рід Hydnum також має агарикоїдні плодові тіла, але з гіменофором шипастого типу. Цікаво, що за молекулярними даними деякі кантареляльні гриби (зокрема з групи «грибної локшини»), близькі до агарикоїдних гіменоміцетів з порядку Agaricales.
Рід рамарія - Ramaria (рис. А). Плодові тіла видів цього роду м'ясисті, дуже розгалужені - кущиковидні, деревовидні, переважно великих розмірів, здебільшого яскраво забарвлені. Гіменофор на всій поверхні плодового тіла гладенький. Ніжка б.-м. диференційована, товста, дещо зморшкувата. Тканина плодового тіла волокниста, жорстка та ламка. Спори видовжені, бородавчасті або шипасті, жовтих відтінків, забарвлюються солями заліза і часто містять одну велику краплину олії. Ростуть у лісах, на ґрунті або гнилій деревині. Серед видів роду Ramaria відомі їстівні гриби, наприклад R. botrytis - рамарія гроновидна.
Рис. Рогатикові гриби: A- Ramaria; Б - Clavaria
Рід клаварія - Clavaria (рис. Б). Плодові тіла видів клаварії прості, рідше радіально розгалужені, поодинокі, частіше досить тісними групами, часто м'ясисті, крихкі, різноманітних кольорів - від сірих до рожевих та фіолетових, рідше жовті. Ніжка здебільшого нечітко відмежована від спороутворюючої частини плодового тіла. Гіменофор гладенький. Спори безбарвні, гладенькі, злегка шорсткі, часто із численними краплями. Ростуть переважно на ґрунті, рідше на залишках деревини.
Рід клавуліна - Clavulina. Плодові тіла деревовидно, кущиковидно, пальцевидно розгалужені, інколи прості, циліндричні або видовжено-булавовидні, забарвлені переважно у світлі кольори. Тканина плодового тіла щільна, крихкувата, білувата. Базидії одноклітинні, циліндричні, з 1-2 спорами, які розташовані на дуже вигнутих стеригмах. Псля відділення спор базидії зазвичай стають дво- або багатоклітинні, через утворення в них поперечних перегородок. Спори безбарвні, але при тривалому зберіганні гербарних зразків стають вохряними, кулясті, гладенькі, з великою краплею. Види роду є їстівними грибами низької якості.
Рід кантарел, або лисичка - Cantharellus. До цінних їстівних грибів належить Cantharellus cibarius - лисичка звичайна (рис. А). Яскраво-жовті плодові тіла цього гриба можна зустріти у хвойних та мішаних лісах із червня по жовтень. Плодові тіла пружном'ясисті, ніжка дуже щільна, гладенька, поступово потовщується і переходить у шапинку. Шапинка щільном'ясиста, спочатку опукла, із загорнутим краєм, згодом лійковидна. Гіменофор складчастий, складочки рідкі, вузькі, низько спускаються по ніжці, з чисельними анастомозами. М'якуш щільний, неламкий, має приємний аромат та гострий смак.
Лисичка - один з найвідоміших їстівних грибів, який використовують у свіжому або консервованому вигляді. Цікаво, що м'якуш цих грибів майже ніколи не буває поточений хробаками або іншими безхребетними.
Плодові тіла лисички багаті на вітаміни РР та В1, мікроелементи, у тому числі цинк, мідь.
Рід кратерел, або чорна лисичка - Craterellus. Плодові тіла тонком'ясисті, Шапинка лійковидна, сіра, коричнева або чорна. Ніжка з порожниною, здебільшого відкритою в центрі шапинки. Гіменофор гладенький або зморшкувато-горбкуватий, кольору шапинки. Спори безбарвні, гладенькі. Серед видів роду також є їстівні гриби, наприклад Craterellus cinereus - кратерел попелясто-сірий (рис. Б), який має темно-сіру шапинку, котра при підсиханні світлішає. В центрі лійка шапинки переходить у відкриту порожнину ніжки. Поверхня шапинки золокнисто-кошлата. Гіменофор складчастий (з пластинко-видними анастомозованими складочками), низько спускається по ніжці, сірий. М'якуш із приємним фруктовим запахом. Спори гладенькі, безбарвні. Рідкісний гриб, зростає у лісах, на ґрунті.
Рис. Кантареляльні гриби: А - Canterellus; Б – Craterellus
Рід гіднум - Hydnum. Плодові тіла у вигляді шапинки з ніжкою, м'ясисті, при висиханні крихкі. Тканина плодового тіла біла, згодом кремова або жовтувата. Гіменофор шипуватий, спускається на ніжку. Шипи білі, кремові або рудуваті. Спори безбарвні, в масі жовтуваті, гладенькі. Найпоширенішим є Hydnum repandum - гіднум виїмчастий, або їжовик жовтий (рис.).
Росте цей гриб на ґрунті у хвойних, листяних та мішаних лісах. Він має жовтуватий м'якуш, який у молодих плодових тіл солодкий, у старих - пекуче-гіркий. У молодому віці плодове тіло їстівне.
Рис. Hydnum: загальний вигляд плодового тіла
У складі групи афілофо-роїдних гіменоміцетів деякі родини або навіть порядки не мають чітко визначеного місця в системі базидіальних грибів. Дані молекулярно-біологічних досліджень останніх років дещо суперечать класичній картині розподілу певних таксонів у межах відділу Basidiomycota. Ці таксони з остаточно нез'ясованим положенням потребують подальшого поглибленого вивчення. До таких таксономічних одиниць належить порядок фістулінальних грибів.