Родина павутинникові, або кортинарієві - Cortinariaceae.
Плодові тіла геміангіокарпні, загальне покривало переважно відсутнє. Часткове покривало представлене кортиною, яка, як правило, швидко зникає. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама пластинок правильна. Спори світлі або темні, коричневих відтінків, гладенькі, бородавчасті або кутасті. Спорова маса від жовтої до темно-коричневої. Частина видів родини є їстівними, але більшість належить або до неїстівних, або до отруйних. Найбільш небезпечні види належать до родів павутинник та плютка, які відрізняються між собою за морфологією спор та частково - за текстурою поверхні шапинки.
Рід павутинних, або кортинаріус - Cortinarius. Хоча карпофори павутинників досить різноманітні, проте шапинки у цих грибів зазвичай з невеликим тупим горбочком у центрі, пластинки прирослі, в молодому віці закриті кортиною. Гіменіальний шар, як правило, з численними цистидами. Від близького роду плютка відрізняється бородавчастими спорами, а також більш-менш гладкою, не волокнистою текстурою поверхні шапинки. Деякі види павутинників (наприклад, Cortinarius violaceus - павутинник ліловий) їстівні, але є й небезпечні отруйні представники, серед яких до найвідоміших належить павутинник оранжево-червоний.
Павутинник оранжево-червоний - Cortinarius orellanus. Гриб має досить великі карпофори, в яких шапинка забарвлена в рудий колір. Жовта кортина прикриває рідкі оранжеві прирослі до ніжки пластинки, які при старінні набувають коричнювато-червоного відтінку. Ніжка забарвлена у золотисто-жовтий колір і при основі переходить у коренеподібний виріст. Павутинник оранжево-червоний містить небезпечний токсин плазмолітичної дії - ореланін - і належить до смертельно отруйних грибів.
Рід іноцибе, або плютка - inocybe - за наявністю кортини, горбочка у центрі шапинки, коричневими тонами забарвлення пластинок, різноманітними та численними цистидами дещо нагадує павутинник. Проте спори у плюток гладенькі, а поверхня шапинки радіально розтріскана та радіально волокниста. Більшість видів роду отруйні, оскільки містять високі концентрації мускарин-подібних нейротоксинів. Найбільш небезпечною є плютка Патуйяра.
Плютка Патуйяра - Inocybe patouillardii (рис.). Карпофори у цієї плютки щільном'ясисті. Шапинки тупоконусовидні, згодом розпростерті, з горбочком у центрі, спочатку білі або кремові, пізніше нерівномірно забарвлені у різні червоно-коричневі відтінки. Поверхні шапинок радіально тріщинуваті. Пластинки червонуваті, згодом коричнюваті. Трама пластинок правильна, з великими цистидами. Спори гладенькі, нерівнобоко-овальні. Ніжка циліндрична, кольору шапинки, аїльна. М'якуш білий, на зламі ніжки може злегка червоніти, з приємним фруктовим запахом.
Росте у листяних лісах, на узліссях, галявинах, у парках, найчастіше під дубом та липою, з якими утворює мікоризу. Отруйний гриб.
Рис. Inocybe patouillardii: зовнішній вигляд плодового тіла
Родина гнойовикові, або копринові - Соргіпасеае.
Плодові тіла геміангіокарпні, із загальним покривалом, яке дуже швидко зникає. Часткове покривало є або відсутнє. Шапинка та ніжка гетерогенні. Трама правильна. Спори темно-коричневі, гладкі або бородавчасті. Спорова маса чорна. Характерна особливість представників родини - здатність пластинок та плодових тіл до автолізису після дозрівання спор, внаслідок чого зрілі карпофори швидко розпливаються. Провідними родами є гнойовик та псатирела.
Рід гнойовик, або копринус - Coprinus. Види цього роду досить легко розпізнаються за характерною формою карпофорів - шапинки переважно дзвоникоподібні, ніжки тонкі, з порожниною всередині. Пластинки швидко набувають темно-фіолетового забарвлення, і у зрілих плодових тілах розпливаються внаслідок процесів автолізису. Поселяються на гної, рідше на ґрунті, збагаченому органічною речовиною, завдяки чому отримали свою назву. Більшість видів роду через дрібні розміри карпофорів харчової цінності не мають. Винятком є гнойовик чубатий та гнойовик чорнильний.
Гнойовик чубатий - Coprinus comatus (рис. А). Плодові тіла досить великі, вкриті загальним покривалом, яке швидко зникає при дозріванні гриба. Пластинки у молодому віці прикриті частковим покривалом. Шапинка видовжено-овальна, дзвониковидна, біла, спочатку гладенька, з часом волокнисто-луската. Пластинки темно-фіолетові, при дозріванні плодового тіла розпливаються. Трама пластинок правильна, без цистид. Ніжка циліндрична, біла, біля основи потовщена. М'якуш світлий. Спорова маса чорна. Спори яйцевидні. Росте гнойовик чубатий у лісонасадженнях, на відкритих місцях, на фунті. Молоді плодові тіла гриба їстівні, проте при вживанні з алкоголем спричинюють отруєння, оскільки містять токсин локальної збуджуючої дії - коприн.
Гнойовик чорнильний - С. atramentarius (рис. Б). Карпофори, як і у попереднього представника, досить великі. Але шапинка не овальна, а дзвоникоподібна, не має великих лусок, більш-менш гладка і лише в центрі несе дрібні лусочки. Пластинки білуваті, з часом чорні, при дозріванні гриба розпливаються. Трама пластинок правильна, без цистид. Ніжка з вузьким, зникаючим кільцем, розташованим у нижній її частині. М'якуш білуватий, у молодих плодових тіл з приємним грибним запахом. Спорова маса буро-коричнева. Спори широкоовальні, коричневі. Гриб вважається їстівним, проте при вживанні з алкоголем спричиняє отруєння, оскільки подібно до гнойовика чубатого містить коприн. Росте гриб на угноєному грунті, часто на узбіччі доріг.
Рис. Гнойовикові гриби: А - Coprinus comatus; Б - Coprinus atramentarius
Рід псатирела - Psathyrella (рис.). Види роду за зовнішнім виглядом карпофорів подібні до дрібних гнойовиків, але в їх пластинках швидкий автолізис не відбувається, і, як наслідок, гіменофори не розпливаються до моменту загнивання плодового тіла. Цистиди завжди присутні і особливо численні на вістрі пластинок (т. зв. хейлоцистиди).
Зростають псатирели у лісах, садах, часто на відкритих місцях, на угноєному фунті, зрідка на пеньках і належать до мало відомих їстівних грибів низької якості. Найпоширенішим видом є Psathyrella candolleana - псатирела Кандолля, що росте на ґрунті в лісах та парках, переважно на гнилій деревині, часто великими групами.
Рис. Psathyrella: зовнішній вигляд плодових тіл