Порядок Телефоральні - Thelephorales
Плодові тіла гімнокарпні, однорічні (переважно коркоподібної консистенції або м'які, з гладеньким або шипастим гіменофором); щетинки у гіменофорі відсутні; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; спори темнозабарвлені, орнаментовані, в обрисах кутасті. Утворюють ектотрофну мікоризу. Специфічна особливість - наявність телефорової кислоти, яка має характерний неприємний запах.
Рід телефора - Thelephora. Плодові тіла шкірясті, розпростерті, булавовидні, віялоподібні, іноді розгалужені, часом лійковидні, з розсіченими краями, сидячі або на добре помітній ніжці; переважно коричневі, із фіолетовим відтінком, рідше білі, ґіменіальний шар нерівногорбкуватий, без цистид. Спори коричнюваті, щетинисті. Характерним представником роду є телефора наземна.
Телефора наземна - Thelephora terrestris (рис.). Плодові тіла з ніжкою, м'які, шкірясті, часто розпростерті та розташовуються розетками або піднімаються по субстрату, з відігнутими, черепичас-тими, лопатевими, розірваними або суцільними білуватими краями. Плодові тіла темно-коричневі, волосисті. Ґіменіальний шар гладенький або нерівногорбкуватий. Спори округлі або кутасті, щетинисті, коричневі. Зростає гриб на ґрунті, на трав'янистих рослинах по всій території України. На відміну від телефори наземної, інший вид цього роду - Т. palmata - телефора пальчаста - має дуже розгалужені, приплюснуті, коричнево-шоколадні плодові тіла, які характеризуються досить неприємним запахом, що зберігається навіть при висиханні гриба.
Рис. Thelephora terrestris: загальний вигляд плодових тіл
Рід гіднелюм - Hydnellum. Плодові тіла щільні й товстом'ясисті, у вигляді шапинки з ніжкою. Шапинка лійковидна, плоско- або опукло-розпростерта, не диференційована від ніжки. Пменофор шипастий, досить низько спускається на ніжку. Шипи коричневі. Спори жовтуваті, коричнюваті, кутасто-кулясті, грубобородавчасті або шипуваті. Характерними представниками роду є Н. zonatum - гіднелюм зональний - та Н. suaveolens - гіднелюм запашний.
Рід саркодон - Sarcodon. Плодові тіла щільном'ясисті, у вигляді шапинки із центральною або ексцентричною ніжкою. Шапинка опукло- або увігнуто-розпростерта, здебільшого з опуклим краєм, гладенька, луската. Пменофор шипастий, дещо спускається на ніжку. Шипи світло- або темнозабарвлені. Спори безбарвні, коричнюваті, буруваті, кутасто-кулясті, грубобородавчасті або шипуваті. Найбільш відомим є Sarcodon imbricatus - саркодон черепичастий, або їжовик лускатий, який має опукло- або увігнуто-розпростерті світло-коричневі шапинки, з великими, особливо в центрі шапинки, бурими черепичасто розташованими лусочками. Це пізньоосінній гриб, який є їстівним.
Порядок Пменохетальні - Hymenochaetaies
Плодові тіла гімнокарпні, однорічні та багаторічні, здерев'янілі або шкірясті, не загниваючі, ресупінатні, відігнуті або копитовидні; гіменофор гладенький, складчастий або трубчастий. Характерна особливість - наявність у гіменофорі щетинок. Парентосоми без перфорацій; плодові тіла від розчину КОН темніють; спори безбарвні або темнозабарвлені, гладенькі, зрідка амілоїдні. Види порядку викликають білу гниль деревини.
Рід гіменохете - Hymenochaete. Плодові тіла розпростерті, роз-простерто-відігнуті або у вигляді бічних шапинок, тонкі, твєрдоплівчасті, шкірясті. Гіменіальний шар має довгі бурі товстостінні гладенькі щетинки, загострені на кінці. Спори гладенькі, безбарвні. Дуже розповсюдженим є Hymenochaete rubiginosa - гіменохете іржаво-червона. Гриб має шкірясто-коркуваті, розпростерті плодові тіла з відігнутими краями або має вигляд черепичасто розташованих бічних шапинок. Поверхня шапинок темно-коричнева, майже чорна, з концентричними смугами. Гіменій іржаво-коричневий, з товстостінними загостреними щетинками, що помітно виступають над базидіями. Росте гриб переважно на пеньках листяних дерев.
Рід фелін - Phellinus. Плодові тіла багаторічні, сидячі, копитовидні, розпростерто-відігнуті або розпростерті, корковидної або дерев'янистої консистенції. Пменофор трубчастий, шаруватий, щетинки присутні. Пори дрібні. Спори безбарвні або злегка забарвлені, майже кулясті до еліпсовидних, гладенькі.
Дещо подібні до трутовика справжнього плодові тіла має Phellinus igniarius - трутовик несправжній (рис.). Плодові тіла цього гриба багаторічні, копитоподібні, сидячі. Шапинки зовні у молодих грибів рудуваті, із сіруватим нальотом, потім - концентрично борозенчасті, гладенькі, із слабо блискучою кіркою, яка з часом робиться сірувато-чорною, чорно-бурою, нерідко з глибокими тріщинами. Край шапинки притуплений, від іржаво-коричневого до сірого кольору. Тканина плодового тіла дерев'яниста, дуже тверда, рудувато- або каштаново-бура. Щетинки яйцевидно-шиловидні коричнево-бурі або каштанові, із здутою основою.
Трутовик несправжній є небезпечним паразитом багатьох листяних дерев, найчастіше уражує березу, вербу, вільху, осику та деякі інші породи. Спричиняє центральну білу або злегка жовтувату гниль з характерними чорними лініями.
Рис. Phellinus igniarius: А - загальний вигляд плодового тіла; Б - розріз через гіменіальний шар. 1 - щетинка; 2 - базидія з базидіоспорами