Порядок Веселкові, або Фаляльні - Phaliales

Гастероміцети. Плодові тіла ангіокарпні, зі складною диференціацією; ендоперидій ослизнюється, екзоперидій розривається; глеба багатошапинкова або одношапинкова, темна або яскравозабарвлена, часто з різким неприємним запахом; базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, поширюються комахами. Ґрунтові сапротрофи та мікоризні гриби.

У молодому віці плодові тіла веселкових є їстівними. Деякі роди, наприклад веселка, часто зустрічаються у природі, але в цьому порядку також міститься велика кількість рідкісних та зникаючих грибів, занесених до Червоної книги, - види родів мутин, сітконоска, решіточник, квітохвісник.

Рід веселка, або фалус - Phallus. Плодові тіла великі, складаються із дзвониковидної глеби, яку у зрілому стані над поверхнею ґрунту підносить губчаста стерильна ніжка - рецептакул. У лісах часто можна знайти гриб веселку звичайну, який привертає увагу різким, неприємним запахом гнилого м'яса.

Веселка смердюча, або фалус смердючий - Phallus impudicus (рис.). Плодове тіло веселки спочатку має вид білої чи злегка сіруватої кулі 5-6 см у діаметрі (т. зв. стадія яйця), від якої у ґрунт спрямований білий міцеліальний коренеподібний тяж. Екзоперидій гладенький, ендоперидій драглистий, нагадує желе. Під перидієм розміщується зачатковий рецептакул у вигляді порожнього всередині стовпчика з пористими стінками. На поверхні рецептакула знаходиться конусоподібна одношапинкова глеба. При дозріванні рецептакул швидко видовжується (до 30 см), розриває екзоперидій і підіймає над ґрунтом чорно-зелену конусовидну глебу. В її комірках розташовуються базидії з базидіоспорами. Далі поверхневий шар глеби починає розпливається і смердіти. Запах гнилого м'яса приваблює мух, які розносять спори гриба.

Внутрішню слизову оболонку плодового тіла застосовують у народній медицині як протиревматичний засіб. У молодому віці (на стадії яйця) плодові тіла їстівні навіть у сирому стані.

Рис. Phallus impudicus: А - стадія яйця; Б - зріле плодове тіло; В - стадія яйця у розрізі. 1 - перидій; 2 - рецептакул; 3 - глеба; 4 - міцеліальні тяжі

Рід мутин - Mutinus (рис.) - дещо нагадує веселку, але має дрібніші плодові тіла, і глеба не набуває вигляду шапинки. Вона розташовується на забарвленій у жовто-гарячий колір верхівці рецептакулу у вигляді зеленувато-оливкового слизистого шару. Глеба після ослизнення не тхне гнилим м'ясом, а має запах свіжого борошна. Гриб зустрічається на ґрунті, у вологих листяних лісах Закарпаття й Лісостепу та на Південному узбережжі Криму. В Україні рід представлено одним видом - мутином собачим (Mutinus caninus), який занесений до Червоної книги України.

Рис. Mutinus caninus

Рід сітконоска, або диктіофора - Dictyophora (рис.) - включає лише один вид - Dictyophora duplicate - сітконоска подвоєна. В Україні відоме лише одне місцезнаходження цього гриба - на ґрунті у мішаних насадженнях інтродукованих рослин у Нікітському ботанічному саду в Криму. Плодові тіла сітконоски нагадують веселку, за винятком того, що з під глеби над рецептакулом звисає міцеліальна жовтувато-біла сітка - індузій. Він вночі здатний світитися, оскільки містить люциферин-подібні речовини. У зрілому стані гриб має різкий, неприємний запах, який, як і у веселки, приваблює деяких комах. Диктіофора подвоєна занесена до Червоної книги України під категорією І - «зникаючі види».

Рис. Dictyophora duplicate

Рід решіточник, або клатрус - Clathrus (рис.) - у мікофлорі України також представлений лише одним видом, а саме Clathrus ruber - клатрусом червоним. Плодові тіла існують на поверхні ґрунту лише кілька годин.

Молоді плодові тіла кулясті або яйцевидні, 5-10 см заввишки та 5 см завширшки, вкриті білуватим або жовтуватим перидієм, який розривається на верхівці неправильними лопатями. Перидій з віком швидко зникає, оголюючи товстий драглистий середній шар. Зріле плодове тіло має рецептакул у вигляді решіткоподібного червоного сітчастого купола, на внутрішньому боці якого розташовується багатошапинкова глеба. Вона має неприємний різкий запах, який приваблює комах. Спори гладенькі, безбарвні.

Ґрунтовий сапротроф. Дуже рідкісний гриб. Його плодові тіла з'являються нерегулярно, часто з інтервалом у кілька років. Трапляється виключно на узбережжі Чорного моря, зокрема в Україні - у садах, парках та листяних лісах південного берега Криму в районі Ялти. Клатрус червоний занесено до Червоної книги України під категорією «рідкісні види».

Рис. Clathrus ruber

Рід квітохвісник - Pseudocolus (рис.) - у складі мікобіоти України представлений одним видом - Pseudocolus fusiformis - квітохвісником веретеновидним. Молоді плодові тіла яйцеподібні, з багатошапинковою глебою. При дозріванні екзоперидій розривається лопатями і залишається біля основи плодового тіла у вигляді білої піхви, ендоперидій ослизнюється. Нижня частина рецептакулу утворює коротку ніздрювату ніжку, яка не виходить за межі піхви, верхня його частина поздовжньо розщеплена на три-вісім червоних лопатей. На внутрішній поверхні лопатей розташовується ослизнена темно-оливкова глеба. Після повного ослизнення глеби лопаті рецептакулу на верхівці роз'єднуються, через що карпофори набувають вигляду великої червоної квітки, що розпустилася (звідси й походить народна назва гриба). Плодові тіла з'являються періодично, з інтералом у кілька років.

Гумусовий сапротроф. Зростає лише на південному узбережжі Криму (зокрема на території Нікітського ботанічного саду). Квітохвісник веретеновидний занесений до Червоної книги України.

Рис. Pseudocolus fusiformis