1. Визначення прохідності глибоких вен.

Проба Мейо-Пратта. Після спадання підшкірних вен на нижню кінцівку від ступні до пахвини накладають еластичний бинт, який стискає підшкірні вени. Потім хворий протягом 10 хвилин ходить. При непрохідності глибоких вен він відчуває біль. Збільшення об’єму гомілки після ходьби при повторному вимірюванні також свідчить про непрохідність глибоких вен.

Проба Дельбе-Пертеса. У вертикальному положенні хворого при доброму наповненні вен джгут накладають на середину стегна або нижче колінного суглоба так, щоб перетиснути і стовбур малої підшкірної вени. Хворий протягом 5-10 хвилин енергійно ходить. Якщо підшкірні вени при цьому спорожнюються або значно спадаються, то пробу вважають позитивною, а глибокі та перфорантні вени – повноцінними. Якщо наповнення вен при ходьбі тільки незначно зменшується, то результати проби сумнівні, а глибокі та перфорантні вени відносно неспроможні. Якщо підшкірні вени зовсім не спадаються, пробу вважають негативною, а клапани глибоких та перфорантних вен – неспроможними (вони зруйновані або відсутні).

Проба Іванова встановлює прохідність глибоких вен. У горизонтальному положенні підіймають кінцівку вверх. П/ш вени спадаються приблизно при куті в 45 градусів. Після цього у вертикальному положенні при заповнених венах накладають джгут на в/третину стегна. Хворий повільно лягає. Приблизно при досягненні кута в 45 градусів вени при прохідній глибокій системі спадаються.

2. Склерозійне лікування врв н/к. Показання.

Склерозійне лікування. Показання.

Склеротерапія – це послідовне усунення внутрішньошкірно або підшкірно розташованих варикозно-змінених вен шляхом уведення в їх просвіт склерозійного препарату. Популярність цього методу лікування пояснюється, з одного боку, його простотою, можливістю виконання в поліклінічних умовах, непоганим косметичним ефектом та, з іншого боку, появою нових надійних спеціальних склерозійних речовин типу “Тромбовар”, “Склеровен”, “Варикоцид”,” Етоксисклерол”, „Фібровейн”. Останні два препарати дуже ефективні, малотоксичні, не викликають болючих судом, а при помилковій ін’єкції в підшкірну жирову клітковину не викликають некрозу та появи виразок.

Показання:

1. Внутрішньошкірний варикоз або телеангіектазії (С1- СЕАР);

2. Ретикулярний варикоз (С1 - СЕАР);

3. Варикоз бічних гілок v. saphena magna/parva (за умови збереження функції клапанів останніх).

4. Рецидив після операції з приводу варикозної хвороби (можлива комбінація склерозування із повторною операцією).

5. Комбінована катетерно-стовбурова склеротерапія при невеликих діаметрах v. saphena magna/parva.

6. Наявність протипоказань до операційного лікування ВХ.

3. Назвіть основні оклюзійні захворювання артерій нижніх кінцівок.

Виділяють наступні облітеруючі захворювання нижніх кінцівок:

1. Оклюзійні захворювання черевної аорти.

2. Облітеруючий ендартеріїт.

3. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок.

4. Хвороба Рейно.

Атеросклероз за частотою посідає перше місце серед оклюзійних захворювань черевної аорти (90%). Для цього захворювання типовим є ураження черевної аорти дистальніше ниркових артерій. Найчастіше уражається біфуркація черевної аорти. Клубові артерії більше всього страждають у ділянці відгалуження внутрішньої клубової артерії. Неспецифічний аортоартеріїт посідає друге місце за частотою ураження черевної аорти. Неспецифічний аортоартеріїт (хвороба відсутності пульсу, артеріїт молодих жінок, синдром Такаясу) є системним судинним захворюванням алергійно-запального генезу. Постемболічні оклюзії та травматичні тромбози складають приблизно 2% випадків. Ураження черевної аорти спостерігають при облітеруючому ендартеріїті, а також при вродженій гіпоплазії або аплазії. Описано випадки ураження клубових артерій фіброзно-м’язевою дисплазією.