7.Диференційна діагностика аневризм черевної аорти. Прогноз та лікування.

Диференційну діагностику у сумнівних випадках слід проводити із пухлинами, нирковою патологією. Пухлини шлунку, підшлункової залози, лімфатичних вузлів, розташовані поблизу аорти, можуть спричиняти передавальну пульсацію і симулювати аневризму аорти.

Прогноз при аневризмі черевної аорти несприятливий, оскільки природній перебіг захворювання завжди призводить до розриву аневризми та смерті хворого. Якщо аневризму виявляють клінічно, значить її розміри значні і вірогідність розриву дуже велика.

Лікування. Виявлення аневризми черевної аорти є показанням для скерування хворого у спеціалізоване відділення судинної хірургії для хірургічного втручання. Операцію показано у будь-якому віці.

Перевагу надають методу резекції аневризми без видалення аневризмового мішка. У більшості хворих виконують резекцію з аорто-клубовим або аорто-стегновим алопротезуванням.

8.Класифікація розшарувальних аневризм за De Ваkеу.

Розшарувальні аневризми класифікують на три типи, залежно від локалізації початку розшарування та його протяжності.

За De Веkеу:

при I типі розшарування починається у низхідному відділі аорти і розповсюджується на грудний та черевний її відділи.

При ІІ типі розшарування виникає і обмежується висхідним відділом аорти.

При ІІI типі розшарування починається на початку низхідного відділу аорти і може охоплювати черевний сегмент аорти.

Майже у 80% випадків розшарування починається у висхідному відділі аорти і лише у 20% – у низхідній аорті. А.В.Покровський при І та ІІІ типах виокремлює вид „А”, коли розшарування обмежено тільки грудною аортою, і вид „Б”, коли у процес розшарування залучено грудну і черевну аорту.

9. Хірургічне лікування поверхневих тромбофлебітів.

Розрізняють абсолютні й відносні показання до хірургічного лікування поверхневих тромбофлебітів. Абсолютні показання: 1) гострий прогресуючий тромбофлебіт стегна; 2) гострий прогресуючий тромбофлебіт малої підшкірної вени у верхній третині гомілки; 3) гострий мігруючий тромбофлебіт стегна; 4) гострий поверхневий тромбофлебіт при неефективності консервативного лікування. Відносні показання: 1) гострий обмежений тромбофлебіт гомілки і нижньої третини стегна; 2) хвороба Мондора.

Під час оперативного втручання з приводу поверхневого тромбофлебіту завжди треба мати на увазі, що його характер значною мірою повинен відрізнятися від звичайної сафенектомії при неускладненому варикозному розширенні вен. Першочерговим завданням є попередження відриву венозного тромбу й емболії легеневої артерії. З огляду на це, більшість хірургів операцію виконують у такій послідовності. Спочатку виділяють до місця впадання у стегнову велику підшкірну вену, після чого її беруть на турнікети, перев¢язують і перерізають колатералі, що в неї впадають. Наступним завданням повинно бути видалення тромбу (якщо він досягає стегнової вени). Це краще зробити через поперечний розріз у великій підшкірній вені на відстані 1,0 см від місця її впадання в стегнову. При наявності флотуючого тромбу або загрозі його відриву стегнову вену беруть на турнікет або в момент видалення тромбу перетискають пальцем. При цьому для вимивання залишків тромботичних мас доцільно добиватися ретроградного кровоплину на висоті проби Вальсальви. Після видалення тромбу велику підшкірну вену перев'язують біля місця її впадіння і залишають куксу 0,5-0,7 см. Тромбовану вену видаляють тунельним методом.