11 терапія

11. Слина: хімічний склад,функції. Залежність складу слини відекзогенних та ендогенних факторів.

Слина (saliva)  це суміш секретів трьох парних великих, а також багатьох малих слинних залоз. За добу у дорослої людини виділяється 1500-2000 мл слини. Швидкість секреції нерівномірна і залежить від:

• віку (після 55-60 років слиновиділення сповільнюється);

• нервового збудження;

• харчових подразників;

• часу доби (у період сну слиновиділення зменшується у 8-10 разів).

Швидкість слиновиділення впливає на ураженість зубів карієсом.

В результаті процесів життєдіяльності, метаболізму і синтезу секреторних клітин утворюються ректери, екскрети, секрети та інкрети відповідно.

Ректери  неорганічні речовини (вода, мікроелементи, іони), що приймають участь у метаболізмі, але не піддаються хімічним перетворенням і виділяються у такому ж вигляді, в якому надійшли в клітини.

Екскрети  продукти розпаду (вуглекислий газ, сечова і молочна кислоти), які в міру накопичення повільно видаляються з клітини.

Секрети  специфічні продукти, які складаються із складних макромолекул і синтезуються в клітині в результаті анаболічних процесів.

Інкрети  речовини гормоноподібної природи, разом з гормонами залоз внутрішньої секреції приймають участь у гуморальній регуляції діяльності органів і систем. Слинні залози виробляють гормоноподібні речовини, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну кісток і зубів та регенерації епітелію слизової оболонки порожнини рота.

Хімічний склад слини

У відсотковому співвідношенні слина на 99-99,4% складається з води і 0,6-1 %  розчинених у ній органічних і мінеральних речовин. З неорганічних компонентів присутні кальцієві солі, фосфати, калієві і натрієві сполуки, хлориди, гідрокарбонати, фториди, роданіди, мікроелементи. Іонна активність кальцію і фосфору в ротовій рідині є показником розчинності гідрокси- і фторапатитів. Слина в фізіологічних умовах при рН=6,8-7,0, перенасичена щодо гідрокси- і фторапатиту, має ремінералізуючі властивості.

Ферменти слини представлені п’ятьма групами: карбоангідрази, естерази, протеази, ферменти переносу і змішана група. У ротовій рідині знаходиться понад 60 ферментів. α-амілаза  частково гідролізує вуглеводи; фосфатази (кисла і лужна) беруть участь у форфорно-кальцієвому обміні, забезпечуючи мінералізацію емалі та дентину. Лізоцим має бактерицидну дію, бере участь у захисних реакціях організму і процесах регенерації епітелію слизової оболонки порожнини рота (СОПР). Нуклеази забезпечують противірусний захист СОПР

Буферна ємність слини  це здатність нейтралізувати кислоти і луги за допомогою гідрокарбонатної, фосфатної та білкової буферних систем. Буферна ємність слини збільшується при вживанні в їжу білків та овочів, зменшується при вживанні вуглеводів. Висока буферна ємність підвищує резистентність зубів до карієсу.

Концентрація водневих іонів (рН) у ротовій рідині змінюється у різних людей і в різний час доби. Середні показники рН ротової рідини коливаються у межах 6,5-7,5.

Функції слини:

1. травна  полягає у первинній ферментній обробці їжі та формуванні харчової грудки перед ковтанням;

2. захисна  реалізується різними шляхами:

• завдяки муцину СОПР вкривається тонким шаром слизу, що захищає її від пересихання та впливу механічних факторів;

• очищення поверхні зубів і СОПР від мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, залишків їжі;

• бактерицидна дія здійснюється ферментами (лізоцим, лактоферин, РНКаза, ДНКаза, лейкіни).

3. мінералізуюча дія полягає у протидії демінералізації емалі та сприянні її мінералізації.

4. протикаріозна дія виражається у тому, що ротова рідина сприяє розведенню та виведенню цукрів харчових продуктів, нейтралізації кислот у зубному нальоті.

Ротова рідина: механізм утворення, склад, функціональне значення.

До секрету, що виділяється з вивідних протоків слинних залоз, домішуються десквамовані епітеліоцити, часточки їжі, слинні тільця, слиз, ясенна рідина, а також мікроорганізми та продукти їх життєдіяльності. В результаті утворюється біологічна рідина, що називається ротовою рідиною.

При зменшенні рН ротової рідини збільшується розчинність емалевих призм. Критичне значення показника рН складає від 4,0 до 5,5.

Органічні компоненти ротової рідини частково синтезуються слинними залозами (глікопротеїди, амілаза, муцин, Ig А), частково мають гематогенне походження (амінокислоти, сечовина).