Порядок Несправжньодощовикові, або Склеродерматальні - Sclerodermatales

Гастероміцети. Плодові тіла ангіокарпні; перидій не ослизнюється, екзо- та ендоперидій зростаються; глеба лакунарна, темно-фіолетова або чорна, базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, темнозабарвлені, гладенькі або орнаментовані, поширюються ґрунтовими тваринами. Ґрунтові сапротрофи та мікоризні гриби. В Україні поширений лише один рід - несправжній дощовик.

Рід несправжній дощовик, або склеродерма - Scleroderma (рис.) -інколи помилково вважається трюфелем, оскільки розвиток плодового тіла починається під землею. Проте зрілі несправжні дощовики легко розпізнаються на зрізах - за темно-фіолетовою або чорною лакунарною глебою, яка контрастує із світлозабарвленим товстим перидієм. Несправжні дощовики є отруйними грибами. Характерний представник - несправжній дощовик оранжевий.

Несправжній дощовик оранжевий, або склеродерма оранжева - Scleroderma aurantiacum. Плодові тіла кулясті, бульбовидні, часто приплюснуті, сидячі, біля основи з тонкими міцеліальними тяжами. Перидій одношаровий, до 1,5 мм завтовшки, брудно-білий, жовтуватий, гладенький або лускатий, сухий, щільний, згодом буро-жовтий, часом кольору бронзи, при дозріванні плодового тіла розривається на неправильні частки - лопаті. Глеба спочатку білувата, дозріла - чорна, порошиста. Спорова маса чорна. Спори кулясті, бородавчасто-шипасті, темно-коричневі. Капіліцій слаборозвинутий, розгалужений та ламкий. Вид є дуже розповсюдженим, росте у листяних та соснових лісах, парках, на піщаних, глинястих та перегнійних ґрунтах.

Рис. Scleroderma: А - молоде плодове тіло; Б - дозріле плодове тіло; В - розріз через плодове тіло. 1 - глеба; 2 – перидій

Порядок Гніздівкові, або Нідуляріальні - Nidulariales

Гастероміцети. Плодові тіла ангіокарпні, мають форму кошика; перидій не ослизнюється, екзо- та ендоперидій зростаються; глеба лакунарна, світла, поділена на перидіоли, базидія хіастична, проста (холобазидія); парентосоми з перфораціями; базидіоспори не відстрілюються, безбарвні та гладенькі, переважно товстостінні, ґрунтові сапротрофи, копрстрофи та ксилотрофи. Характерний представник - рід ціатус, або бокальчик.

Рід ціатус, або бокальчик - Cyathus (рис.). Плодові тіла нагадують мініатюрний кошик до 1,5 см заввишки і 0,5-1 см завширшки, прикритий хустиною, під якою щільно укладено 10-15 білих дрібних кульок. «Кошик» утворений перидієм, хустина - тонким сплетенням стерильних гіф, похідних від екзоперидія, - епіфрагмою. Кульки (перидіоли) - це фрагменти глеби, вкриті додатковою оболонкою, що походить від ендоперидія. Перидіоли прикріплюються до внутрішніх стінок «бокальчика» пуповиноподібним шнуром - фунікулюсом. На розрізі перидіоли видно щілиновидну камеру із гладенькими яйцевидними базидіоспорами, які випадають, коли руйнується оболонка перидіоли. Спори розповсюджуються оригінально: від ударів дощових крапель по «бокальчику» перидіоли разом із фунікулюсом відриваються від ендоперидія і вилітають із кошика. Далі фунікулюс прилипає до навколишніх предметів (гілочок, стеблин і т. п.), набрякає і видовжується. Гідроліз глікогену водночас із поглинанням води гіфами фунікулюсу призводить до того, що в них розвивається значний тургорний тиск. Як наслідок, фунікулюс відстрілює від себе перидіолу. Від удару об ґрунт або інший більш-менш твердий субстрат оболонка перидіоли розривається, і базидіоспори розсипаються навколо неї.

Залишки порожніх кошиків часто зберігаються 1-2 роки. Гриб росте в лісах, садах, на рештках деревини, пеньках, сухій траві, зазвичай щільними групами.

Рис. Cyathus: зовнішній вигляд плодових тіл