Корисна інформація

Гігієна – наука, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і здоров’я суспільства з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, реалізація яких забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності, зміцнення здоров’я і запобігання захворювань.

Головні завдання гігієнічної науки:

• вивчення природних і антропогенних чинників навколишнього середовища і соціальних умов, що впливають на здоров’я людини;

• вивчення закономірностей впливу чинників і умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію;

• наукове обґрунтування і розробка гігієнічних нормативів, заходів і правил із максимального використання чинників позитивного впливу навколишнього середовища на організм людини;

• впровадження в практику охорони здоров’я і народне господарство розроблених гігієнічних рекомендацій, нормативів і правил;

• прогнозування санітарної ситуації на майбутнє з урахуванням планів розвитку народного господарства.

Метою гігієни фізичної культури та спорту є розробка гігієнічних нормативів, вимог і заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я, підвищення працездатності та досягнення відповідної готовності до професійної діяльності й соціальної адаптації.

Особиста гігієна – один із розділів загальної гігієни, що вивчає питання стосовно догляду за тілом, створення необхідних умов для сну та виховання гігієнічних навичок серед населення. Догляд за тілом охоплює гігієнічні заходи з догляду за шкірою, порожниною рота, руками, ногами, волоссям тощо.

Інфекція – форма взаємодії між хвороботворними мікроорганізмами та організмом людини – макроорганізмом, що спричиняє інфекційне захворювання.

Головною гігієнічною вимогою до сну є нормування його тривалості відповідно до віку людини та виду діяльності.

Загартовування – це система гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливої дії різних метеорологічних чинників (холоду, тепла, сонячної радіації, зміни атмосферного тиску).

Основні принципи загартовування:

• систематичність;

• поступовість і послідовність;

• врахування індивідуальних особливостей;

• урізноманітнення засобів і форм;

• активний режим;

• узгодженість загальних і місцевих процедур;

• самоконтроль.

Завдяки численним медичним експериментам і дослідженням з’ясовано, що розвиток найпоширеніших сьогодні серцево-судинних захворювань пов’язаний із негативним впливом чинників внутрішнього й зовнішнього середовища. Найнебезпечніші серед них – артеріальна гіпертонія (підвищений артеріальний тиск), порушення жирового обміну (високий вміст у крові холестерину), куріння, нервово-психічні перенапруження, малорухливий спосіб життя (гіпокінезія), надмірна вага, зловживання алкоголем, ліками і погана спадковість (генетична ознака).

Підвищений артеріальний тиск (гіпертонія) зумовлює значні зміни в судинах: ушкодження їхніх стінок, збільшення проникності і відповідно створення умов для відкладання жирових речовин. Тут у формі бляшок відкладається холестерин, що поступово призводить до атеросклерозу. Підвищення артеріального тиску стає причиною зміни біохімічного складу крові, посилюючи синтез гормонів адреналіну і норадреналіну, що впливають на судини і серце.

Стрес сприяє збільшенню вмісту холестерину в крові, утворенню тромбів у судинах. Під впливом гормонів підвищується кров’яний тиск, пришвидшується серцебиття, розширяються вінцеві артерії серця, пропускаючи в 2-3 рази більше крові, ніж звичайно. За таких умов посилюється робота серця і йому необхідно більше кисню й поживних речовин, ніж до стресу.

Гіпокінезія – відсутність або нестача фізичної активності. Головна причина – зменшення можливостей і необхідності для додаткових фізичних зусиль у щоденному житті, адже людство за допомогою різних засобів полегшує свою працю: на підприємствах активно впроваджуються всілякі автоматизовані пристрої, у побуті стали звичними пилосос, пральна машина, мікрохвильова піч, комп’ютер.