3. Поняття світогляду. Філософський світогляд.

Філософія як специфічний феномен людської культури виникає десь приблизно у 7-6 ст. до н. е. Але також треба відзначити, що своїм корінням вона сягає до початків людської історії. Саме там, у примітивних структурах стихійного світогляду первісної людини, формувалися ті характерні моменти та особливості, що згодом стали відмітними рисами філософії. Філософія, таким чином, походженням і специфікою свого функціонування тісно пов’язана зі світоглядом. Вона є своєрідною формою існування світогляду.

Варто нам однак з’ясувати, чим же є світогляд. У найелементарнішому розумінні слова світогляд – це найзагальніше усвідомлення людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, свого ставлення і відношення до цього світу й самого себе, своїх претензій і намірів щодо світу і шляхів реалізації цих намірів. Світогляд, таким чином, є свого роду знанням про світ, людину ітд., але водночас це не просто знання, але й оцінка людиною світу й самої себе. Цей ціннісний характер світоглядного значення визначає поєднаність в ньому інтелектуально-розумової компоненти з почуттєво-емоційною. Можемо дати наступну дефініцію світогляду:

Світогляд – це своєрідна інтеґративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої пререконаності.

Інтегративний характер світогляду передбачає структурну його складність, наявність у ньому різноманітних шарів і рівнів, з-поміж яких, насамперед, вирізняються емоційно-психологічний рівень – світовідчуття і пізнавально-інтелектуальний рівень – світорозуміння. Іноді вичленовують рівень світосприйняття. Таким чином, можна говорити про світогляд як про комплекс уявлень, оцінок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світогляду і місця в ньому людини.

Філософський світогляд протиставляється світоглядові міфологічному. Міфологічна свідомість була першою формою суспільної свідомості, в ній у зародковому стані містилися усі інші форми – такі, наприклад, як релігія, мистецтво, наука, мораль. Однак темп розвитку людської культури зростав і поступово утверджувалися нові форми світогляду. Міфологія перестала відігравати ту роль, яку відігравала раніше, вона стала нездатною світоглядно забезпечувати ефективне існування нових форм суспільного життя. Серед нових форм світогляду – найважливішу роль починають відігравати релігія і філософія. Виглядає на те, що ця зміна була різким поворотом в людській історії. Тоді з’явилася людина у тій постаті, яку ми знаємо зараз. Цей час Карл Ясперс (1883-1969) назвав “вісьовим часом”. Вісь історії, на його думку, варто віднести до періоду 8 – 2 ст. до н. е. Те нове, що з’явилося в цю епоху полягало передусім у тому, що людина відчуває буття вцілому, відчуває саму себе і свої межі. Усвідомлюючи свої межі, вона ставила перед собою вищі цілі, пізнає абсолютне в глибинах самосвідомості і в ясності трансцендентного світу. Це відбувається за допомогою рефлексій, роздумів. Свідомість починає усвідомлювати свідомість, мислення робить мислення своїм об’єктом. Власне в цей час з’являються перші філософи – люди, які наважилися шукати підтримки в самому собі.