5. Проблеми періодизації суспільного розвитку

Можна виокремити підходи до окреслення історичного розвитку суспільства:

(1) формаційний. Був запропонований засновниками марксизму (К. Маркс і Ф. Енгельс). Центральним поняттям тут є суспільно-економічна формація. Суспільно-економічна формація – це сукупність виробничих відносин, рівня розвитку виробничих сил, суспільних зв’язків, політичного устрою на певному етапі історичного розвитку. Історія тут розглядається як закономірний процес зміни суспільно-економічних формацій. Суспільно-економічна формація має два складових компоненти – базис і надбудову. Базис – економіка суспільства, складовими якої є продуктивні сили і виробничі відносини. Надбудова – держава, політичні та соціальні інститути. Зміна суспільно-економічних формацій відбувається через зміни в економічному базисі.

К. Маркс виокремив 5 суспільно-економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична.

(2) цивілізаційний підхід був запропонований А. Тойнбі. Центральне поняття в його концепції – це поняття цивілізації. Цивілізація, за А. Тойнбі, – стійка спільнота людей, що об’єднані духовними традиціями, подібним стилем життя, географічними та історичними рамками. До основних цивілізацій відносив, наприклад: шумерську, вавілонську, елінську, китайську, індуську, ісламську, християнську.

Рушійними силами історії, за А. Тойнбі, є:

• виклик цивілізаціям ззовні (наприклад, військова агресія, відставання в розвитку від інших цивілізацій)

• відповідь цивілізації на виклик

• діяльність талановитих особистостей

Кожна цивілізація проходить чотири стадії: народження, ріст, надлом, дезінтеграція (завершується смертю цивілізації)

(3) культурологічний підхід був запропонований О. Шпенглером. Центральне поняття тут є культура. О. Шпенглер виокремлював вісім культур: індійська, китайська, вавілонська, єгипетська, антична, арабська, російська, західноєвропейська

(4) підхід Г. Гегеля. Висхідний критерій – усвідомлення людиною самої себе та свобода. Історію розглядав як цілеспрямований процес здобуття людиною свободи.

Виокремив три етапи історії: (1) східний (Китай і Єгипет), усвідомлює себе і є вільним лише одна людина – правитель; усі інші - раби (2) античний (Греція, Рим) – усвідомлює себе і є вільним тільки певна група людей, усі інші служать їй; (3) германський – усвідомлюють себе усі і всі є вільними.

(5) позитивістський підхід. Позитивісти (О. Конт) виокремлюють наступні стадії розвитку суспільства: традиційну, до індустріальну, індустріальну.

Література: 13, 31, 35, 43, 48, 82, 86, 107, 108, 160

Плани практичних (семінарських) занять

Заняття1. Філософія Стародавнього Сходу. Антична філософія (2 год.)

1. Філософія Стародавньої Індії.

2. Філософія Стародавнього Китаю.

3. Натурфілософія (Мілетська школа).

4. Атомістичне вчення Демокріта.

5. Філософське вчення Сократа.

6. Вчення Платона про ідеї. Етика Платона.

7. Філософія Аристотеля.

Література:

1. Антология мировой философии: в 4-х т. – Т. 2. – М., 1970.

2. Аристотель. Метафизика. // Cочинения: в 4-х т. – М., 1976.

3. Асмус В. Античная философия. – М., 1976.

4. Асмус В. Платон. – М., 1975.

5. Герасимчук А. А. Філософія: курс лекцій. – К., 1999.

6. Петрусенко В. Основи філософських знань. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2002.

7. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 2005.

8. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – СПб, 1996.

9. Татаркевич В. Історія філософії. Т. 1: Антична і середньовічна філософія. – Львів, 1999.

10. Томсон М. Восточная философия. – М., 2000.

11. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / І. В. Бичко (керівн.), Ю. В. Осічнюк, В. Г. Табачковський та ін. – К.: Либідь, 1991.

12. Філософія: Навч. посібник / За ред. Ю. Осічнюка. – К., 2003.

13. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002.

14. Чанышев Е. В. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

Заняття 2. Західноєвропейська філософія Нового часу. Німецька класично філософія і марксизм (2 год.)

1. Філософія емпіризму і раціоналізму в епоху Нового часу.

2. Філософія Просвітництва.

3. Німецька класична філософія.

4. Основні ідеї філософії марксизму.

Література:

1. Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духу. – К., 2004.

2. Гулыга А. Немецкая классическая философия. – М.: Мысль, 1986.

3. Гусєв В. Західна філософія Нового часу XVII – XVIII ст. – К.: Либідь, 1998.

4. Кант И. Критика чистого разума. – М., 1994.

5. Петрусенко В. Основи філософських знань. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2002.

6. Рассел Б. Історія західної філософії. – К.: Основи, 1995.

7. Реале Д., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – СПб, 1996.

8. Татаркевич В. Історія філософії. Т. 2: Філософія Нового часу до 1830 р. – Львів, 1999.

9. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002.

10. Філософія: Навч. посібник / За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2006.

Заняття 3. Сучасна світова філософія (2 год.)

1. Основні риси та напрямки філософії ХХ ст.

2. Позитивізм. Неопозитивізм. “Критичний раціоналізм” К. Поппера.

3. Філософія життя (Ф. Ніцше, З. Фрейд, А. Бергсон)

4. Прагматизм (У. Пірс, У. Джемс, Дж. Дьюї)

5. Екзистенційна філософія.

6. Герменевтика.

7. Феноменологія.

8. Структуралізм.

9. Комунікативна філософія.

10. Філософія постмодернізму.

Література:

1. Богачов А. Філософська герменевтика. – К., 2006.

2. Гадамер Г.-Ґ. Істина і метод. Основи філософської герменевтики: в 2-х т. – К., 2000.

3. Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення бутя людини в західноєвропейських філософських концепціях другої половини ХХ століття//Філософська і соціологічна думка. – 1995. - № 5.-6.

4. История современной зарубежной философии: компаративистский подход. – СПб, 1997.

5. Кошарний С. Біля джерел філософської герменевтики. – К., 1992.

6. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

7. Рікьор П. Конфлікт інтерпретацій. Герменевтичні нариси//Генеза. – 1994. - № 1. – С. 46-60.

8. Рікер П. Сам як інший. – К., 2000.

9. Современный философский словарь. – М., 1996.

10. Сучасна зарубіжна філософія. Хрестоматія. – К., 1996.

11. Фрейд З. Психоаналитические этюды. – Минск, 1997.

12. Фуко М. Археологія знання. – К., 2003.

13. Фромм Э. Психоанализ и этика. – М., 1992.

14. Хабермас Ю. Познание и интерес//Философские науки.- 1990. - № 1. – С. 88-99.

15. Юнг К. Избранное.- Минск, 1998.

Заняття 4. Проблема людини у філософії (2 год.)

1. Проблема людини у філософії.

2. Основні підходи до філософського осмислення людини.

3. Міфологічна, релігійна, наукова антропософія.

4. Сенс життя людини.

Література:

1. Бердяев М. О назначении человека. – М., 1993.

2. Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення бутя людини в західноєвропейських філософських концепціях другої половини ХХ століття//Філософська і соціологічна думка. – 1995. - № 5.-6.

3. Людина в есенційних та екзистенцій них вимірах. – К., 2004.

4. Нестеренко В. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995.

5. Петрусенко В. Основи філософських знань. – К., 2002.

6. Пролеев С. В. Духовність і бутя людини . – К., 1992.

Заняття 5. Теорія пізнання. Поняття наукового методу. Проблема істини. Діалектика як метод філософського пізнаня (2 год.)

1. Теорія пізнання як філософська дисципліна.

2. Наукове пізнання: характерні риси, форми, рівні. Поняття наукового методу.

3. Проблема істини.

4. Основні принципи, закони та категорії діалектики.

Література:

1. Авдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации: Учеб. Пособ. – М., 1994.

2. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991.

3. Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.

4. Кун Т. Структура научных революцый. – М., 1977.

5. Лекторский В. А. Объект, субъект познания. – М., 1980.

6. Лобастов Г. В. Так что есть истина? //Философские науки. – 1991. - № 6. – С. 47-61.

7. Ойзерман Т. И. К вопросу о практике как критерии истины//Вопросы философии. – 1987. – 10. – С. 98-112.

8. Ойзерман Т. И. Принцип познаваемости мира//Философские науки. – 1990. – № 10. – С. 3-12.

9. Рассел Б. Человеческое познание: его сферы и границы. – К., 1997.

10. Світоглядні імплікацї науки/під ред. Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовської Л. В. Та ін. – К., 2004.

11. Хабермас Ю. Познание и интерес//Философские науки.- 1990. - № 1. – С. 88-99.

12. Хайдеггер М. О сущности истины//Философские науки. – 1989. - № 4. – С. 88-104.

13. Шумилин А. Т. Проблема теории творчества. – М., 1989.

14. Ярошевець В. І. Людина в системі пізнання. – К., 1996.