2. Українська філософія класичної доби.

2.1. Філософія г. Сковороди.

Григорій Сковорода – один з найвизначніших українських філософів. Навчався в Києво-Могилянській Академії. Пізніше обрав долю мандрівного філософа. Його філософську творчість пов’язують з найрізноматнішими філософськими традиціями: античною – Сократом, Платоном, Аристотелем та ін.; відзначають співзвучність з ідеями “отців церкви”, Спінозита ін.

Для філософії Сковороди характерними були: (1) діалог; (2) символічно-образне мислення (жив в часи бароко).

Філософію розуміє як любомудріє. Любомудріє – це спосіб життя, який ґрунтується на шуканні істини й буття в істині. Результатом філософії є не знання, а життя, яке будується відповідно до вимог щастя людського.

Центральне місце в філософії Сковороди займає принцип “Пізнай самого себе” – заклик до самопізнання. Осереддям душевного життя людини вважав серце.

Говорячи про світ, Сковорода розвивав вчення про дві натури та три світи. Вважав, що світ складається з двох натур (видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої). Основою всіх речей є невидима натура – Бог. Бог мислиться як безпочаткове начало світу. Він є вічна глава і таємний закон. Протилежним невидимій натурі є натура видима. Це – видимість речей. Ця натура минуща, а тому не може бути істинною. Невидима і видима натура перебувають у постійній взаємній боротьбі. Тіло воює з духом, дух – з тілом. Вчення про дві натури пов’язане із іншим основоположенням філософії Сковороди – вченням про три світи. Григорій Сковорода твердив, що все існуюче поділяється на три види буття (світи) – великий (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний (Біблія).

• великий світ – це світ речей, Всесвіт.

• Мікрокосм – людина

• Біблія – символічний світ, за допомогою якого можливим є осягнення невидимої натури – Бога.

Основні твори Г. Сковороди: “Сад божественних пісень”, “Наркіс. Разглагол о том: узнай себя”, “Брань архистратига Михаїла з сатаною”

2.2. Основні ідеї філософії п. Юркевича.

Памфіл Юркевич продовжував традицію філософування, яку започаткував Г. Сковорода, особливо, що стосується твердження про серце, як духовного осереддя людини. Залишив по собі невелику літературну спадщину. З найвизначніших творів може назвати: “Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта”, “Ідея”, “Серце та його значення в житті людини, згідно з вченням Слова Божого”.

На думку Юркевича абсолютною основою світу є дух. Тому філософія вивчаючи світ прагне передусім знайти цю основу. Філософія є пізнанням ідеї. Процес пізнання здійснюється в трьох формах:

1. пізнання через уявлення – найнижча і найменш досконала форма, пов’язана х чуттєвим спогляданням.

2. пізнання через поняття – більш високий вид пізнавальної діяльності.

3. пізнання через ідею – результати пізнання тут синтезуються в один цілісний світогляд.

Як ми зауважували, Юркевич твердив про серце як осередок духовного життя, воно визначає сутність людської особистості. Пов’язане це з іншим твердженням Юркевича – про органічну єдність душі і тіла.

Серце – охоронець і носій усіх тілесних сил людини.

Серце виступає осередком духовного і душевного життя людини

Серце є органом різноманітних душевних хвилювань, почувань і пристрастей.

Серце виступає центром морального життя людини.

Серце є висхідним пунктом усього доброго і злого у словах, думках і вчинках людей.