2. Предмет, основні питання та функції філософії

Протягом розвитку історії філософія змінювала свій предмет. У древній філософії Індії, Китаю, Греції предметом постає мудрість – буття в істині. У середньовіччі значний вплив мала релігія і саме вона визначала характер філософії даної епохи. В епоху Відродження в основі філософського світогляду постає людина. Основна риса – антропоцентризм. В епоху Нового часу зусилля філософів спрямовуються на обґрунтування наукових методів пізнання та осягнення істини. У марксизмі філософія – це наука про загальні закономірності природи та суспільства. Сучасна філософія характеризується величезною кількістю напрямків та течій – герменевтика, феноменологія, структуралізм, екзистенціалізм, інтуїтивізм, комунікативна філософія та ін. Тут ми можемо знайти і загальну теорію лінгвістичної комунікації (трансцендентальна прагматика К.-О. Апеля), і теорію “лінгвістичних ігор” (Л. Вітгенштейн), і генеалогію влади/знання (М. Фуко), критику ідеологічного коріння у соціальності (Ю. Габермас), і герменевтику як альтернативу методологічного сцієнтизму (Г.-Г. Гадамер), і звертання до практики реконструкції західної метафізики (Ж. Дерріда), до наративних структур як шляху розуміння культурних форм (П. Рікер), нарешті до гри як формоутворюючої основи культури (Йоган Гейзінга).

Основні питання філософії можна поділити на дві групи:

1. Що є Я? Що є не-Я? (тобто інша людина і світ, що нас оточує); Що є над-Я? (тобто абсолют, ідеал, Бог

2. Що я можу знати? Що я можу робити? На що я можу сподіватися?

Що є Я? Проблема Я є однією з найскладніших. Про це свідчить не лише вся історія філософії, але й сучасні спроби кібернетичного моделювання людської психіки.

Що є не-Я? Ця проблематика торкається предметного поля людського існування, тобто світу. Справа тут полягає насамперед у врахуванні людського ракурсу феномену предметності світу.

Питання Що є над-Я? пов’язане зі здатністю людини до трансценденції, тобто виходу за межі свого існування у вищі інстанції на зразок Абсолюту чи Бога.

Друга група питань: що я можу знати?, що я можу робити? і на що я можу сподіватися? були висунуті І. Кантом в якості фундаментальних запиту вальних ситуацій.

Питання Що я можу знати? виводить нас, зокрема, на проблему припустимого (з морального та взагалі людського погляду) та неприпустиме (з погляду шансів виживання людини, її долі, щастя та життєстійкості).

Наступне питання На що я можу сподіватися? інакше можна сформулювати: на що потрібно спиратися людині в екзистенційному вимірі – на науку, релігію, чи ще на щось. Тут, як пише Сергій Кримський, виникає велике поле філософського запитування буття.

Третє питання другої групи – Що я повинен робити? – стосується людської практики. Це питання є досить актуальним в сучасному світі, хоча б з огляду того, що ми зустрічаємося з певними обмеженнями – енергетичними, моральними фінансовими ітд. Також важливість цього питання зумовлена загрозливими наслідками людського вторгнення в буття.

Функції філософії: Варто нам також визначити функції, які реалізує філософія. Можемо виділити принаймні декілька основних:

(1) світоглядна – дана функція полягає у здатності філософії давати цілісну картину світу, об’єднувати дані науки, мистецтва, ін. практик;

(2) методологічна функція філософії полягає у визначенні способів досягнення якої-небудь мети, наприклад ефективного конструювання наукового пізнання, естетичної творчості, соціальної практики. У відповідності зі специфікою філософії мова йде про такі методи, принципи дії, які мають фундаментальне, а не вузько галузевим значенням. Одним з таких методів є, наприклад, історичний метод;

(3) гуманістична функція філософії проявляється досить чітко – вона реалізується в надзвичайно уважному ставленні до людини. Філософія просякнута любов’ю до людей, повагою до людської гідності;

(4) практична функція філософії полягає, насамперед, в моральності, піклуванні про благо людей;

(5) інтегруюча – людина як істота соціальна є включеною у колектив, філософія ж сприяє інтеграції людини у соціум. Кожна філософська епоха вимальовує певну картину світу, яка узгоджується з уявленнями про Всесвіт та людину у ньому, які панують у цей період;

(6) трансляційна – філософія транслює надбання людства в теоретико-пізнавальній та інтелектуальній сферах нащадкам і таким чином відбувається передача досвіду, традицій, відштовхуючись від яких наступні покоління розбудовують власні вчення;

(7) комунікативна – філософія займається розробкою засадничих принципів “Я-Ти” комунікації (міжсуб’єктної);