- •Вступ. Загальна характеристика курсу
- •Зміст курсу та сітка аудиторних годин
- •Лекційна тематика курсу Лекція 1: що таке філософія?
- •1. Визначення філософії.
- •2. Предмет, основні питання та функції філософії
- •3. Поняття світогляду. Філософський світогляд.
- •4. Філософія і наука. Філософія і релігія.
- •Лекція 2: філософія стародавнього сходу. Особливості античної філософії
- •2. Основні ідеї філософських шкіл Стародавнього Китаю.
- •3. Досократична філософія Еллади. Пошуки першо-начала.
- •4. Сократ та його філософія людини.
- •5. Платон – вчення про ідеї, діалектика.
- •6. Аристотель – вчення про матерію, людину, душу, державу.
- •Лекція 3: Основні філософські ідеї епохи Середньовіччя та Відродження. План
- •2. Філософія епохи Відродження.
- •Лекція 4: Філософія Нового часу та Просвітництва. Німецька класична філософія. Основні ідеї марксизму.
- •1.1. Британський емпіризм.
- •1.1.1. Ф. Бекон: концепція нової науки.
- •1.1.2. Дж. Локк: вчення про досвідне походження ідей, суспільно-політична теорія.
- •1.1.3. Дж. Берклі: критика матеріалізму.
- •1.1.4. Д. Юм: вчення про досвід та його структуру, скептицизм.
- •1.2. Французький раціоналізм.
- •1.2.1. Р. Декарт: принцип сумніву, вчення про метод.
- •1.2.2. Б. Спіноза: вчення про субстанцію.
- •1.2.3. Г. Лейбніц: вчення про монади.
- •2. Основні ідеї філософії Просвітництва.
- •3. Німецька класична філософія.
- •3.1. Критична філософія і. Канта.
- •3.2. Філософія духу Гегеля.
- •3.3 Критика ідеалізму та антропологічний принцип Фейєрбаха.
- •4. Основні ідеї філософії марксизму.
- •Лекція 5: Українська філософія план
- •1.2. Філософія Києворуської доби;
- •1.3. Філософська думка українських полемістів та неплатоніків
- •2. Українська філософія класичної доби.
- •2.1. Філософія г. Сковороди.
- •2.2. Основні ідеї філософії п. Юркевича.
- •2.3. Українська університетська філософія хіх ст. (о. Новицький, д. Чижевський).
- •2.4. Кирило-Мифодіїївське товариство та м. Костомаров.
- •3. Новітня українська філософія.
- •3.1. Філософія Київської екзистенційної школи початку хх ст. (в. Зеньківський).
- •3.2. Позитивістсько-натуралістичні тенденції філософування м. Драгоманова та і. Франка.
- •3.3. Історіософія д. Донцова та в. Липинського.
- •Лекція 6: сучасна світова філософія
- •3. Американський прагматизм. Філософія Джона Дьюї.
- •4. Основні напрямки сучасної позитивістської філософії.
- •5. Герменевтика
- •6. Екзистенціалізм.
- •3.Американський прагматизм. Філософія Джона Дьюї.
- •5. Герменевтика.
- •6. Екзистенціалізм.
- •Лекція 7: Буття як філософська проблема
- •Лекція 8: Проблема людини в філософії
- •2. Релігійна, міфологічна антропософія.
- •3. Наукова концепція походження людини.
- •4. Атрибутивні ознаки людини та їх взаємозв’язок.
- •5. Співвідношення біологічного й соціального в людині.
- •6. Духовний світ людини. Сенс життя.
- •Лекція 9: Філософське розуміння світу план
- •4. Проблема першоначал світу.
- •Лекція 10: Філософія пізнання (епістемологія) план
- •2. Творчість як конструктивний принцип пізнання.
- •3. Характерні риси, форми та рівні наукового пізнання.
- •4. Поняття наукового методу.
- •6. Діалектика як філософський метод пізнання. Основні принципи, закони та категорії діалектики.
- •Лекція 11: Філософія культури план
- •2. Поняття “культура” та основні ознаки культури.
- •3. Культура і цивілізація.
- •4. Людиновимірна сутність культури.
- •5. Діалектика національного і загальнолюдського в культурі.
- •6. Головні тенденції культури кінця хх – початку хіх ст.
- •Лекція 12: Суспільство як об’єкт філософського осмислення план
- •2. Онтологія соціального.
- •3. Сутність і структура суспільних відносин.
- •4. Сфери суспільного буття.
- •5. Проблеми періодизації суспільного розвитку
- •Плани практичних (семінарських) занять
- •Самостійна робота
- •Питання для самоперевірки знань та контролю
- •Завдання до контрольної роботи № 1
- •Завдання до контрольної роботи № 2
- •Критерії оцінки знань та умови навчального рейтингу
- •Список літератури до курсу (основна)
- •Література до курсу (додаткова)
3. Наукова концепція походження людини.
Наукова концепція походження людини говорить передусім про тісний зв’язок людини і природи. Зауважується, що людина – продукт еволюції. Вважається, що в людині закладено дві програми – інстинктивна і культурна. Часто з’являється таке поняття як гено-культурна еволюція. За своєю тілесною організацією та фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу. Згідно доктрині неодарвінізму, еволюція біоорганізмів від першої клітини до людини здійснюється завдяки природному відбору з загальної множини мутацій (спонтанних змін в молекулярній структурі генів) тих, які корисні для виживання.
Загальноприйняту до цього часу теорію появи сучасної людини можна сформулювати наступним чином: пращур людини з певних причин відмовився від проживання на деревах і почав ходити вертикально. Його пальці розвинулись і він почав виготовляти знаряддя. Його мозок був відносно більший, ніж в інших приматів. Таким чином, три фактори – вертикальне ходіння, виготовлення знарядь та великий мозок розглядалися як вирішальні у виникненні сучасної людини. Прямим пращуром людей найчастіше вважаються африканські австралопітеки. Вони мали людиноподібне розташування зубів, ходили вертикально і мали доволі великий мозок.
Нова теорія виникнення сучасної людини заперечує теорію еволюціонізму в самих її початках. Базується на твердженні, що багато характеристик сучасної людини кардинально відрізняються від характеристик попередніх людських видів. Сучасна людина за рівнем інтелекту та культури різко відрізняється від неандертальців та інших видів передлюдей.
На думку дослідників, важливу роль в розвитку людини відіграла камінна сокира. Вона стала першим соціальним засобом виробництва. На полях собі занотуємо, що другим таким засобом, який трансформував суспільство була паровий двигун, який став рушієм промислової революції. Третім – комп’ютер, який дозволяє переробляти величезні об’єми інформації. Загалом, сьогодні в науці пропонується теорія походження людини, яка базується на досить складній взаємодії, яка поєднує культурний розвиток з природним. За цією теорією, культура генерується і розвивається, спираючись на біологічні чинники. В той же час у відповідь на культурні нововведення відбуваються біологічні зміни.
4. Атрибутивні ознаки людини та їх взаємозв’язок.
Атрибутивні ознаки передусім визначають ті властивості людини, які й роблять її власне людиною. Однак тут перед нами постає цілий ряд проблем. Передусім наштовхує на думку, чи можна звести визначення людської природи, до перераховування певних конкретних, наявних властивостей людини, до того ж, що в різних філософських системах визначаються різні властивості людини.
Хоча, якщо говорити в загальному, існує поняття людська природа – це стійкі, незмінні риси, загальні задатки, а властивості, що виражають особливості людини як живої істоти, які характерні гомо сапієнс в усі часи, незалежно від біологічної еволюції та історичного процесу.
Також філософи приходять загального висновку, що серед властивостей людини існують такі, які є визначальними, які характерні лише для людини. Серед них можемо назвати – розумність, мистецтво суспільної праці, складні форми соціального життя, творення світу культури.