Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Калитка - агрохимия.docx
Скачиваний:
75
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
499.43 Кб
Скачать

1. Теоретична частина.

Ріст і розвиток рослин тісно пов'язаний з властивостями ґрунту, його обробітком, застосуванням добрив та цілим рядом інших агротехнічних заходів. Вони визначаються гранулометричним складом ґрунту, його агрегатністю, ємністю та станом вбирального комплексу, наявністю органічних речовин і гумусу, реакцією ґрунтового розчину, біологічною діяльністю, вмістом в ньому розчинних форм поживних речовин, а також щільністю і шпаруватістю, водопроникністю і водоутримуючою здатністю та іншими фізичними і фізико-хімічними властивостями.

В агрохімії ми будемо знайомитися лише з тими методами аналізу ґрунту, результати яких безпосередньо пов'язані з практичними заходами в справі застосування хімічних засобів у землеробстві.

Вбиральна здатність — це властивість ґрунту вбирати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини. За К.К.Гедройцем вона проявляється у 5 формах: механічної, біологічної, хімічної, фізичної та обмінної (фізико-хімічної) вбиральної здатності. В живленні рослин найбільше значення має фізико-хімічна вбиральна здатність, або обмінна адсорбція. Вона визначається загальною ємністю вбирання (ємністю катіонного обміну) і характеризується кількістю та якісним складом увібраних катіонів, від вмісту та співвідношення яких залежать фізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту.

Обмінна ємність вбирання (Т)— це та максимальна кількість здатних до обміну катіонів, яку може поглинути ґрунтовий вбиральний комплекс даного ґрунту. Кожний тип ґрунту визначається найбільш характерними для нього обмінними катіонами. Так, в чорноземних і каштанових ґрунтах переважають катіони кальцію і магнію, підзолистих — водню і алюмінію, засолених — натрію, в болотних — заліза. Проте поруч з ними можуть бути і інші обмінні катіони. Склад обмінних катіонів визначає кислотно-основні властивості ґрунту, які характеризуються величиною гідролітичної кислотності, сумою обмінних основ і ступенем насиченості ґрунту основами, що є важливими показниками при його агрономічній оцінці.

В ґрунті розрізняють дві форми кислотності: активну і потенціальну. Потенціальна кислотність ґрунту в свою чергу поділяється на обмінну та гідролітичну.

Активна кислотність обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині вільних іонів водню, присутністю в ньому вуглекислоти, а також кислих і гідролітично-кислих солей та органічних кислот, які утворюються при розкладанні органічної речовини. Ця форма кислотності безпосередньо впливає на рослину в процесі вегетації, діючи на тканину коренів, а також на обмін речовин між рослиною і ґрунтом. Вона визначається як рН водної суспензії (рНН2О).

Активна кислотність — величина не стабільна і може змінюватися протягом вегетаційного періоду. Тому на основі даних про цю форму кислотності не можна робити висновки щодо потреби ґрунту у вапнуванні.

Обмінна кислотність обумовлена наявністю рухомих іонів водню і алюмінію, які знаходяться в ґрунтовому вбиральному комплексі і можуть бути витіснені катіонами нейтральних солей. Наявність обмінної кислотності — явище не бажане, оскільки при внесенні добрив відбувається витіснення іонів водню і алюмінію із вбирального комплексу ґрунту і ґрунтовий розчин підкислюється:

К+

Н+ К+

[ГВК]А1+ + 4КС1 = [ГВК] К+ + НСІ + АlСl3;

К+

АlСІ3 + 3Н20 = А1(ОН)3 + 3НС1.

В результаті цього знижується ефективність добрив, що негативно впливає на врожайність сільськогосподарських культур.

Обмінна кислотність визначається:

- якісно — як рН сольової витяжки (рНКCl);

- кількісно — титруванням сольової витяжки лугом (0,01М NаОН) і обчислюється в ммоль/100г ґрунту, або в смоль/кг ґрунту.

За величиною рНКCl ґрунти класифікують на 10 груп (табл.7).

Таблиця 7.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]