2. Демократичний стиль керівництва.

Демократичне керівництво характеризується розподілом влади і участю підлеглих в управлінні, відповідальність не концентрується, а розподіляється. Демократичний лідер на відміну від автократа прагне до надання підлеглим самостійності, залучає їх до процесу прийняття рішень, з повагою ставиться до людей. Цей стиль керівництва має бути підкріплений високоефективною системою контролю.

Уявлення демократичного керівника про своїх підлеглих відрізняються від уявлень автократичного керівника. Мак Грегор назвав їх теорією «Y». За теорією «Y», навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. Теорія «Y» характеризує основи демократичного керування.

Керівник демократичного типу прислухається до своїх підлеглих, він не підкреслює своїх переваг, тактовно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Стимулюючи ініціативу знизу і підкреслюючи свою повагу до підлеглих, він впливає на них, не вдаючись до наказів, а використовуючи пропозиції, поради і навіть прохання, зважаючи при цьому на реакцію співробітників. Контроль за діяльністю підлеглих здійснює не одноосібно, а із залученням працівників. Він знає позитивні якості та недоліки підлеглих, спокійно вислуховує заперечення щодо своєї позиції, вважає нерозумним завжди наполягати на власному рішенні, йде на компроміс, не поступаючись принциповими інтересами. Там, де автократ діяв би наказами, керівник демократичного типу досягає результатів переконанням виконавців у доцільності і значущості покладених на них обов’язків. Він добро поінформований про справи у керованій ним організації, про настрої підлеглих, він завжди тактовний з ними, впливає на них переконанням і психологічними прийомами. Використовуючи делегування повноважень як ефективний засіб стимулювання ділової, творчої ініціативи підлеглих, він досягає усвідомлення ними своєї значущості і відповідальності перед колективом. Дисципліна за таких умов трансформується в самодисципліну. Демократичний підхід не протидіє єдиноначальності і не послаблює влади керівника, навпаки його реальна влада і авторитет зростають, оскільки управління організацією здійснюється без грубого натиску і нераціональних атрибутів адміністративного впливу, а спирається на кваліфікацію, здібності працівників, повагу до них.

Для демократичного стилю керування характерними є:

• високий ступінь децентралізації повноважень;

• активна участь підлеглих у прийнятті рішень;

• добре налагоджена система комунікацій керівник - підлеглий;

• апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих (соціальні, кар’єра, самовираження).

3. Ліберальний стиль керівництва.

Ліберальний стиль керівництва відрізняється мінімальною участю керівника, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки, підлеглим надається повна свобода у визначенні цілей і контролі. При такому стилі мало розвиваються критика і самокритика. Діяльність такого керівника характеризується пасивністю і бюрократичністю в роботі. У порівнянні з демократичним стилем при ліберальному обсяг роботи, що виконується, зменшується, а якість роботи знижується. Ліберал нездатен відстоювати свою позицію у складних ситуаціях. Він не демонструє виражених організаторських здібностей, майже не контролює дії підлеглих, що знижує результативність вирішення проблем.

Наслідками ліберального керування є: зменшення обсягів роботи; зниження її якості; недостатнє задоволення підлеглих стилем керування.

Становлення керівника-ліберала спричинене передусім типом темпераменту і характеру. Здебільшого такі керівники нерішучі і добродушні, уникають конфліктів. У стосунках з підлеглими ввічливий і добродушний, ставиться до них з підкресленою повагою, намагається допомогти у вирішенні їхніх проблем. Намагаючись не псувати відносин із підлеглими, часто уникає рішучих заходів, нехтує принципами, якщо їх дотримання загрожує його популярності в очах керівництва чи підлеглих.