Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОВ Метод ср (мен) модуль 4.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
528.9 Кб
Скачать

2. Основні причини конфліктів в організації.

Основними причинами конфліктів в організації вважають обмеженість ресурсів, взаємозалежність завдань, різні уявлення про цінності, різні манери поведінки, відмінності у життєвому досвіді, погані комунікації, інтриги тощо.

Обмеженість ресурсів – це обмеженість матеріальних, фінансових, трудових ресурсів при їх розподілі між підлеглими або підрозділами. Ресурси завжди обмежені. Керівник вирішує, як розподілити їх між підприємствами, підрозділами і окремими виконавцями. На практиці одні підрозділи (виконавці) одержують більше тих чи інших ресурсів, а інші менше.

Взаємозалежність завдань – це залежність одного підрозділу (людини) від іншого (іншої людини) у виконанні завдань. Можливість конфлікту завжди існує там, де одна людина або група залежить у виконанні завдання від іншої людини або групи (наприклад, підприємство залежить від постачальників).

Розбіжності в цілях – це розбіжності, які виникають між вузькоспеціалізованими підрозділами.

Відмінності в уявленнях та цінностях – це суб’єктивні уявлення людей про певну ситуацію або цінності унаслідок різних поглядів, характеру, темпераменту, досвіду тощо. Так, люди які постійно проявляють агресивність, створюють конфліктну ситуацію.

Незадовільні комунікації – це ненадійна система збирання і передачі інформації підлеглим. Слабка інформованість працівників призводить до чуток, службових інтриг, до складних міжособових конфліктів.

Симптомами конфліктної ситуації можуть бути такі прояви поведінки: критичне ставлення до членів колективу; помітне зниження активності в роботі; поганий настрій, відмова від спілкування; небажання висловлюватись привселюдно; збільшення кількості випадків відсутності на роботі, в тому числі через хворобу; порушення дисципліни праці.

  1. Види конфліктів в організації.

За наслідками конфлікти поділяють на:

  • Функціональні (позитивні) конфлікти призводять до підвищення ефективності діяльності підприємства;

Ці конфлікти засвідчують відновлення рівноваги в колективі, зосередження зусиль на виконанні поточних завдань і досягненні цілей організації. Основними ознаками функціональних наслідків є: поява нових ідей; виникнення нових альтернатив; вироблення прийнятних рішень; схильність до співробітництва; поліпшення взаємин між працівниками, підлеглими та керівниками тощо.

  • Дисфункціональні (негативні) конфлікти свідчать про посилення дисбалансу в колективі, перешкоджають досягненню цілей організації.

Дисфункціональні наслідки характеризуються: погіршенням взаємин між працівниками; ослабленням взаємодії між сторонами конфлікту; ослаблення співробітництва; посиленням напруги, ворожості між суб’єктами конфлікту; зниженням продуктивності праці, плинністю кадрів тощо.

  • Безрезультатні не зумовлюють жодних змін у діяльності організації.

За змістом виділяють такі типи конфліктів:

  1. Внутрішньоособистісний конфлікт. Одна з найпоширеніших його форм – рольовий конфлікт: коли до однієї людини висувають суперечливі вимоги щодо результатів її роботи. Також цей конфлікт може виникнути внаслідок того, що вимоги роботи не узгоджені з потребами або цінностями працівника, коли відбувається перевантаження або недовантаження роботою, при порушенні принципу єдиноначальності.

  2. Міжособистісний конфлікт. Це найбільш поширений тип конфлікту. Оскільки ресурси в організації обмежені, кожний із керівників підрозділів повинен переконати начальство, щоб ці ресурси (наприклад, фінанси) були виділені саме цьому підрозділу, яким він управляє. Конфлікт може виникати і як сутичка особистостей: люди з різними характерами, поглядами та цінностями інколи не можуть бути в злагоді один з одним.

  3. Конфлікт між особою і групою. Цей конфлікт може виникнути коли людина займає позицію, протилежну позиції групи.

  4. Міжгруповий конфлікт. Цей конфлікт може виникати між профспілковим комітетом і адміністрацією, формальними і неформальними групами, неформальними групами і адміністрацією, між структурними підрозділами підприємства; в його основі – зіткнення інтересів різних груп.

  5. Конфлікт між керуючою системою і керованою системою є наслідком неефективних управлінських рішень, недоліків у сфері комунікацій тощо.