4. Товариськість і дружелюбність;

Уміння спілкуватися, налагоджувати контакти, впливати на людей, виступати публічно перед співробітниками і поза межами своєї організації вкрай необхідні кожному керівнику. Вони залежать від таланту людини, особливостей життєвого шляху і власних зусиль. Людина може стати більш товариською внаслідок широкої практики спілкування.

5. Практично-психологічний розум виявляється у здатності знайти практичне застосування кожної людини залежно від її освіти, кваліфікації та індивідуальних психологічних рис.

6. Здатність до саморефлексії;

В її основі потреба і вміння самопізнання, об’єктивної самооцінки. Здібний менеджер повинен визначати систему критеріїв власної діяльності та порівнювати з ними зроблене, аналізувати власні недоліки і прорахунки, а не перекладати вину на підлеглих, реально оцінювати свої здібності, знання і вміння. Періодично корисно оцінювати себе і найближче середовище.

7. Психологічний такт полягає в здатності визначити ступінь, обрати способи впливу та відповідні форми контактів з підлеглими.

Авторитет керівника передбачає загальновизнаний вплив на поведінку підлеглих завдяки його особливостям і заслугам. Складовими цього авторитету є знання справи, уміння приймати продумані рішення, справедливість в оцінюванні підлеглих, раціональна організація їх спільної праці, активізування працівників та мотивування їх зусиль.

Отже, сучасний вітчизняний менеджер повинен володіти особистими якостями, здатними забезпечити ефективне керівництво підлеглими.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Сформувати портрет сучасного менеджера.

2. Наведіть класифікацію управлінських ролей менеджера за Г. Мінцбергом.

3. Які якості повинен мати менеджер?

4. Назвіть характерні особливі риси менеджера та підприємця? Охарактеризувати їх відмінності.

5. В чому полягає кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером?

6. Охарактеризувати відмінність між менеджером і підприємцем щодо їх фінансового та майнового стану.

7. Назвіть риси сучасного українського менеджера.

8. Яка роль менеджерів у розвитку національної ринкової економіки?

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2003р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:" Дело", 1997г.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2007р.

4. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р.

Тема 7. Керівництво та лідерство в організації Самостійна робота 29 Організація праці в менеджменті

І Питання до опрацювання:

1. Основні напрямки наукової організації управлінської праці.

2. Особливості організації робочого місця.

3. Вимоги до робочого місця працівника менеджменту організацій.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Основні напрямки наукової організації управлінської праці.

Створюючи теорію і методологію наукової організації праці, Ф. Тейлор виходив з того, що найголовнішим завданням управ­ління підприємством має бути забезпечення максимального прибутку для підприємця у поєднанні з максимальним добро­бутом для кожного працівника. На практиці ще й досі значна частина підприємців не вірять у можливість побудувати свої відносини з наймани­ми працівниками так, щоб інтереси обох сторін стали спільни­ми. Багато як власників-підприємців, так і найманих праців­ників вважають, що їхні інтереси за своєю суттю протилежні.

Наукова організація управління ґрунтується на твердому переконанні в тому, що справжні інтереси тих і інших цілком збігаються. Збільшувати прибуток підприємця та заробітну плату робіт­ників можливо лише за умови підвищення продуктивності праці. Тому найважливішим завданням як керівництва під­приємства, так і самих працівників має бути досягнення мак­симальної продуктивності праці кожного зокрема та всіх за­галом. Досвідчені менеджери ставлять перед своїми працівниками проблему найекономнішого виконання робіт. Вони вважають, що їх завдання полягає в тому, щоб змусити кожного працівника до­класти всіх своїх зусиль, усіх своїх знань, всієї своєї ініціативи для того, щоб створити якомога більший прибуток для свого підприємства.

Наукове управління за своєю сутністю являє собою філосо­фію, яка зводиться до єдності чотирьох основних принципів управління: 1) науковий підхід до виконання кожного елемента роботи; 2) науковий підхід до підбору, навчання й тренування працівника; 3) кооперація з працівниками; 4)розподіл відповідаль­ності за результати праці між менеджерами та працівниками.

Найважливішим напрямом наукової організації праці є нор­мування праці на основі дослідження трудових процесів і ви­трат часу на виконання операцій та обслуговування їх. До найбільш поширених методів нормування праці належать: фотографія робочого часу (фотографія процесу здійснюється на одній або кількох аналогічних операціях на протязі робочого дня); самофотографія робочого часу (працівник самостійно на протязі робочого дня записує елементи витрат робочого часу); хронометраж (вивчаєть­ся елемент процесу, який циклічно повторюється); метод моментних спостережень (спостереження проводиться через певні інтервали) та анкетування. Перелічені методи використовуються фахівцями для норму­вання праці робітників.

Питання наукової організації праці менеджерів більш складне, тому що праця менеджера не піддається нормуванню з огляду на її багатогранність та складність. Під організацією управлінської праці розуміють порядок, правила поведінки в апараті управління, спрямовані на виконання завдань керівниками, фахівцями й іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій і положень про структурні підроз­діли.

Наукова організація управлінської праці полягає у вирішенні таких основних питань:

1. Удосконалення форм розподілу і кооперації працівників управління;

2. Вибір і використання раціональних методів і прийомів роботи;

3. Організація робочих місць і створення оптимального середовища в апараті управління.