Тема 8. Основи психології менеджменту і групова динаміка Самостійна робота 33

Умови ефективної діяльності груп в організації

І Питання до опрацювання:

1. Формальні групи в організації, їх типи і особливості управління.

2. Неформальні групи в організації, їх особливості.

3. Спільні характеристики та відмінності формальних і неформальних груп.

4. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи.

ІІ Основні аспекти опрацювання матеріалу:

1. Формальні групи в організації, їх типи і особливості управління.

В організації створюються наступні типи формальних груп:

1) До груп керівників можуть належати: президент компанії та віце-президенти; директор заводу та його заступники; начальник цеху та його заступники та ін.

2) Робочі групи формують особи, які виконують одне завдання. Наприклад, група конструкторів, постачальників, економістів тощо.

3) Комітет – це група, якій організація делегує повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів належать ради, збори, комісії тощо. За функціональним призначенням виділяють два основні типи комітетів:

• спеціальний (тимчасовий) – створюється для виявлення та розв’язання конкретної проблеми;

• постійний – діє та має конкретну, найчастіше довготривалу мету (рада директорів, ревізійна комісія, профспілковий комітет тощо).

Особливості комітетів: до їх складу залучаються співробітники різних підрозділів організації; комітет не завжди приймає рішення і виконує дії; частіше така група готує пропозиції і рекомендації керівництву по тих чи інших питаннях.

Особливості управління формальними групами:

1) Група керівника. Ключову роль в успішній діяльності команди відіграють стосунки між керівником і підлеглими, які за інженерною психологією можна класифікувати по 4-ох напрямках:

• визначення обов’язків підлеглих (предмет роботи, повноваження, взаємовідносини з колегами і керівниками);

• правила діяльності або виконання обов’язків (формування чіткої уяви про результати, що очікуються, знання можливих помилок, джерела цих помилок та шляхи їх усунення);

• оцінка керівником ділових якостей співробітника (знання підлеглим важливості свого внеску у спільну справу, визначення керівником розміру цього вкладу і повідомлення про це інших членів групи, відчуття підлеглим зацікавленості до своєї особи з боку керівника; турбота керівника про просування підлеглого за службою);

• винагородження підлеглого за добре виконану роботу і додаткова мотивація.

2) Робочі групи. Їх ефективна робота у значній мірі залежить від продуманої організації різних зборів і нарад, а також подолання однодумності.

3) Комітети. Комітети доцільно використовувати за виникнення складних ситуацій, коли необхідно враховувати різні точки зору, ідеї, або коли необхідно підняти дух організації і скоординувати діяльність різних підрозділів.

2. Неформальні групи в організації, їх особливості.

Основними характеристиками неформальних груп, які впливають на ефективність формальної організації є:

• соціальний контроль, який здійснюється в неформальних групах через встановлення і закріплення в групі норм допустимої поведінки, жорстких санкцій тощо;

• опір змінам , якщо група вбачає в них загрозу своєму існуванню – реорганізація, впровадження нової технології розширення виробництва може привести до розпаду неформальної групи, або може скоротити можливості взаємодії членів групи;

• наявність неформальних лідерів, які посідають таке ж становище, що й лідери формальних груп. Відмінність між ними лише в тому, що лідер формальної групи отримує свої повноваження офіційно, а лідер неформальної – через визнання його групою. В зв’язку з цим, сфера впливу неформального лідера може виходити за адміністративні межі формальної організації, але все-таки його основна функція стосується допомоги групі в досягненні цілей.

До характеристик, які виділяють лідера неформальної групи, належать: вік, освіта, посада, професійна компетентність, досвід, знання, інтелект, характер, стать та ін. Інколи в групі можуть існувати два лідери: один – для досягнення цілей групи, другий – для соціальної взаємодії.