3. Підходи до лідерства.

Існує багато засобів впливу на інших людей. Внаслідок цього закономірно виникає запитання: які засоби впливу є найбільш ефективними у процесі спрямування людей на досягнення цілей організації? У дослідженнях із цього питання можна вирізнити три підходи до лідерства:

1. Підхід із позиції особистих якостей керівника («теорія великих людей»);

Між 1930 – 1950р.р. почалися дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників. Згідно з цією теорією кращі серед керівників володіють певним набором особистих якостей: інтелектуальність, мудрість, освіченість, чесність, приваблива зовнішність, ініціативність, впевненість у собі, дисциплінованість тощо.

Основний недолік цього підходу полягає в наступному: існує припущення згідно якого ефективність керівника визначається оптимальним набором особистих якостей керівника, а разом з тим не існує єдиної думки щодо оптимального набору якостей, які повинні бути притаманні справжньому лідеру. Крім того, в різних організаціях і ділових ситуаціях потрібні різні здібності та якості. На підставі цього дійшли висновку, що людина не стає успішним керівником лише завдяки тому, що має певну сукупність особистих якостей.

2. Поведінковий підхід;

Згідно цього підходу лідерство керівника визначається не особистими якостями керівника, а його манерою поведінки з підлеглими. Поведінський підхід до лідерства дав можливість класифікувати стилі керівництва трудовими колективами підприємств.

Стиль керівництва - це сукупність способів, прийомів та механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань та досягнення цілей організації.

Відповідно стилі керівництва класифіковано: автократичний; демократичний; ліберальний; комбінований стиль керівництва.

Основними характеристиками стилю керівництва є ступінь делегування повноважень, тип влади, наявність чи відсутність турботи про людські відносини.

Пошуки найоптимальнішого стилю керівництва виявились безуспішними, хоч тривалий час вважали таким стилем демократичний. Пізніше було виявлено, що стиль керівництва доцільно змінювати залежно від конкретної ситуації.

3) Ситуаційний підхід.

Особисті якості керівника і його поведінка з підлеглими є суттєвими компонентами ефективного керівництва. Проте в ефективному керівництві вирішальна роль належить ситуаційним факторам: потреби та особисті якості підлеглих, характер завдання, вплив і вимоги середовища, наявна у керівника інформація тощо. Різні ситуації допомагають усвідомити необхідність гнучкого підходу до керівництва. Вибір стилю керівництва залежить від використовуваної технології, системи цінностей організації, вимог керівників вищого рівня, колег і підлеглих керівника. Користуючись двома параметрами – орієнтацією на завдання і орієнтацією на людей, можна побудувати матрицю стилів, кожний з яких може бути прийнятним за певних обставин:

Матриця застосовуваних стилів керівництва та їх сприйняття підлеглими:

Матриця застосовуваних стилів керівництва
Орієнтація на людей	Орієнтація на завдання
	Низька	Низька	Висока
		Стиль відокремлення	Стиль відданості справі
	Висока	Стиль налагодження зв'язків	Об'єднуючий стиль
Матриця сприйняття стилів керівництва
Орієнтація на людей	Орієнтація на завдання
	Низька	Низька	Висока
		Бюрократ (дезертир)	Добрий автократ (деспот)
	Висока	Розвиваючий керівник (місіонер)	Об'єднуючий керівник (примирювач)

Керівник, який хоче працювати ефективно, не повинен застосовувати якийсь один стиль керівництва. Він має оволодіти всіма стилями, методами і способами впливу, застосовувати їх до конкретної ситуації. Дослідження феномену лідерства свідчать, що основною характеристикою лідера є стиль його керівництва, який визначає спрямованість його дій на роботу і вектор спрямованості його впливу на персонал організації.

ІІІ Контрольні питання для самоперевірки:

1. Розкрити сутність природи лідерства в організації.

2. Які ролі і функції виконує лідер в організації?

3. Які підходи існують до ефективного лідерства?

4. Охарактеризувати поведінський підхід до лідерства і стилю керівництва.

5. Розкрити сутність ситуаційного підходу до лідерства.

ІV Література:

1. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2003р.

2. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента - М.:" Дело", 1997г.

3. Хміль Ф.І. Основи менеджменту - К.: "Академвидав" , 2007р.

4. Шегда А.В. Менеджмент - К.: "Знання", 2004р.