Тема 1

Держава, право й особистість

що не може бути виправдано. Відступ від принципів еквівален­тності й рівності, прагнення захистити за своїм вибором одну зі сторін, нав'язати вигідні їй уявлення про ці цінності всьому пра­вовому суспільству і є сваволею. Проте слід мати на увазі, що абсолютної свободи правоволодіння особистості немає, тому що держава і суспільство теж мають свободу. Прагнення особистості до абсолютної свободи призводить до зловживання правом.

- . ". - - :

Усіляке суб'єктивне право, будучи мірою можливої поведін­ки, має свої межі. Межа є невід'ємною властивістю будь-якого суб'єктивного права, тому що в разі відсутності таких меж пра­во перетворюється у свою протилежність — у сваволю і пере­стає бути правом. Ці межі зумовлені такими чинниками:

1. Предметом суб'єктивного права (предметні межі). Вони дозволяють звернути увагу на те, що суб'єктивне право на вчи­ нення одних дій не може поширюватися на інші дії. Так, поку­ пець, маючи право вимагати заміни недоброякісного товару у встановлений термін, не може вимагати заміни в ці ж терміни

доброякісного товару.

2. Дія суб'єктивного права обмежена суб'єктивними межами. Це означає, що права має конкретна особа, і тільки вона може ними користуватися. Суб'єктивні права мають суб'єкти відповід­ но до їхнього особливого становища в суспільстві: у зв'язку з ви­ дом діяльності (військовослужбовці), віком (неповнолітні) і т. ін.

3. Здійснення суб'єктивних прав має тимчасові межі. Тому право вимагати захисту порушеного права обмежене термінами

давності.

4. Межі здійснення суб'єктивних прав іноді зумовлені засо­ бами і формами здійснення прав.

Наприклад, при здійсненні купівлі-продажу житлового бу­динку потрібне нотаріальне оформлення.

5. До меж здійснення суб'єктивних прав належать і засоби їхнього захисту. Так, захист трудових прав провадиться відпо­ відно до встановленого законом порядку розгляду трудових су­ перечок.

32

6. Загальною межею суб'єктивних прав є здійснення цих прав відповідно до їхнього призначення.

Визначення меж здійснення суб'єктивних прав не може роз­глядатися як обмеження цих прав, а є юридичним вираженням уже існуючого формально рівного становища людей у системі суспільних відносин.

Спроба окремих осіб вийти за межі цієї економічної і право­вої рівноваги шляхом використання належних їм прав, пору­шення меж їхнього здійснення і є зловживання правом.

Запобігання зловживанню правом повинне посідати важли­ве місце в діяльності правозастосовних органів.

Отже, за підсумками вивчення цієї теми можуть бути зроб­лені такі загальні висновки: право як загальносоціальне явище — це визначені можливості суб'єктів громадського життя, об'єктивно зумовлені рівнем розвитку суспільства, які повинні бути загальними і рівними для всіх однойменних суб'єктів.

У цій темі ми розглянули основні права людини і тенденції їхнього розвитку. Для того щоб розібратися в правовому статусі громадянина, ми дали визначення таких понять, як людина, особистість і громадянин, і розглянули співвідношення цих понять.

Оскільки Україна будує демократичну правову державу, питання про межі державного втручання в громадське життя стало найактуальнішим. Тому держава повинна здійснювати регулювання громадського життя у визначених межах, не об­межуючи основні права і свободи людини, а навпаки, сприяючи їхньому здійсненню і розвитку.

Пріоритетною цінністю кожної демократичної держави є пра­ва людини. У сучасному світі продовжується їхній розвиток відповідно до таких основних тенденцій:

1. Усе ширше утвердження в суспільній свідомості уявлен­ня про те, що саме людина є первинним, головним суб'єктом права.

33

2 5-332