Економічні доктрини античних філософів. Проект ідеальної держави в

працях. Концепція Арістотеля. Їхні ідеї лягли в основу всієї ек. науки.

Початок ек. поглядів від. до раннього рабовласницького суспільства ( 10-4

у до н. э) Платон багато написав у виді діалогів Сократа, основне

-\"Держава\" і \"Закони\". Запропонував концепцію ідеальної держ. Вважав, що

держ., кот. складається з багатих і бідних - це, по суті 2 держ.: держ.

багатих і держ. бідних. Нерівність випливає із самої природи людей тому

воно непереборно: принцип побудови держ. - розподіл праці. Але кожний

повинний одержувати по здібностях. Поділяє населення на: філософів кот.

упр держ.; воїнів і тих, хто займається с/г діяльністю. Філософи і воїни

не повинні мати власності, а раби - знаряддя, що говорять. Аристотель -

найвидатніший мислитель античності, учень Платона. Так само, як Платон,

створив проект найкращого держ. (Арістотель ств., що держ. винекла на

основі розвтику сім\'ї. Державна влада зароджується від влади батька в

сім\'ї, переростає до влади вождя, старійшини і завершається владою князя,

царя.). Основа її - середній клас. Землеволодіння - держ.+частка осн.

виробництва - рабська праця (рабство - природне явище, а рабам бути рабами

по природі своєї не тільки справедливо, але і корисно). Увів слово

\"економіка\": мистецтво одержання благ необхідних для життя і для гос.

Розмежував багатство для споживання і багатство для нагромадження. Дав

аналіз розвитку торгівлі і грошей.

2 Економічні доктрини у світі поглядів Августина блаженного і Хоми

Аквінського. В 1 в. н.е. в умовах глибокого ек., політ. і моральної кризи

виникло християнство. Воно засуджувало розподіл на багатих і бідних, соц.

нерівність, лихварство, пропонувало поділяти блага по праці. У 4 в. -

Августин Блаженний придумав формулу: \"хто не працює, той не належний їсти\"

- разом з іншими християнськими постулатами її потім привласнили

більшовики, не посилаючись на джерело, оскільки вели боротьбу і

християнством теж. Хома А. канонізований уже через 50 років після смерті,

теолог. Виступав за централізацію влади ( стверджував, що держ. походить

від Бога) і визнавав соц. ієрархію (\"Одні повинні обр. землю, інші

будувати будинку, а частина, будучи вільна від турбот, повинна присвятити

себе духовній праці\"). Визнавав необхідність приватної власності. Обмін

(торгівля) повинний відбуватися без обману і заради загальної користі.

Ціна справедлива, коли враховує у вкладеної праці. З іншого боку,

перевищення ціни справедливо якщо враховує можливий збиток продавця від

продажу. Засуджував лихварство.

3. Меркантиліська система ек. Концепція нагромадження капіталу. Українська

соц.-ек. Думка ст.У Зап. Евр. зародився в 15 в., наиб. распр. у 17.

Распад. феод., зарожд. капіталістичних відносин., розвиток кап. типу

виробництва, прискорене виникнення світових ринків після великих геогр.

відкриттів, потреба у великих партіях товарів обумовила превр. майстерень

у мануфактури. Торг. капітал став осн. формою кап. Величезні

капіталовкладення зосередилися в купців і монополістів. Меркант. виник на

основі узагальнення досвіду первісного нагромадження як перша спроба

пояснити суть і прискорити цей процес. Відбивав інтереси зарожд буржуазії.

Меркантилісти були не проф. учені, а практики: служ. торг. компаній,

купці, вирішували практ. питання, кот. і виносили в заголовки своїх

трактатів. У центрі народження \"грошей із грошей\", хрематистика, відкида

раніш як аморальна. Ідеологія: 1) багатство - тільки те, що може бути

реалізоване в грошах; 2) виробництво треба заохочувати тому, що воно

створює багатство, а не тому, що потрібно суспільству держави, як вважали

до того 3) безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу 4) вона ж є

джерело прибутку, тому що товар перепродується дорожче, ніж купується,

5)найкраща сфера обігу - зовнішня торгівля, 6) баланс

зовнішньоторговельної сфери повинний бути активним, тобто більше прод. ніж

купувати. Є 2-ва етапи разв меркант.: 1)монетарний, ранній

2)мануфактурний, розвитий. Ранній: 1)залучити якнайбільше грошей через

границю, зберегти гроші у своїй країні. Заборонявся вивіз драг. мет. за

кордон, іноземних купців змушували на весь виторг закуповувати місцеві

товари, високе мито на імпорт. Пізній: протекціонізм експорту нац.

продукту, мореплаванню, пошл. на вивіз сировини, зняті огр. на вивіз

грошей. Ідеї меркантилізму в Україні проявились лише в 17-18 ст., до того

для них не існувало умов, оскільки тоді панувло натуральне господарство, а

торгівля була локальною і обмеженою. Ек. політика Б.Хмельницького є

реальним прикладом для свідчення елементів меркантилізму, тому що вона

базувалась на застосуванні принципів активного втручання жерж. влади в

господарське життя, заохочення вивезення товарів і обмеження вивезення

коштовностей, установлення захисного мита, пільг місцевим підприємцям і

купцям. Висвітлювали меркантилізм Ф. Прокопович та Г. Грабянка, С.

Величко.