15. Теорія ефективної конкуренції й. Шумпетер. Йозеф Шумпетер (1883-1950)

один з найвідоміших ек., всесторонее вивчення історії ек. аналізу (Рушійна

сила в його підході - підприємець, його якості - не права власника, а

ініціативність, далекоглядність, авторитет, готовність до інновацій. Він,

завдяки цьому - головний суб\'єкт техн. Він вважав, що ефективна

конкуренція -це конкуренція нового типу. Ефективна конкуренція не зв\'язана

з традиційним ціноутворенням, з досягненням верхньої границі

рентабельності, а означає змагання у всіх сферах діяльності: удосконалення

умов виробництва і формування його витрат, попит та пропозиція, структура

відносин між виробниками. Головним агентом єфект. конкуренції є

підприємець-новатор, її важливою умовою монопілізація виробництва, яка дає

змогу нагромаджувати кошти для інноваційних програм.

16 Неокласична доктрина економічного зростання. Представники

консервативної неокласики. Неокласична доктрина ек. зростання існує на

базі двох джерел - теорії факторів виробництва та концепції виробничої

функції, що враховує взаємодію двох факторів- праці і капіталу.

Неокласична теорія ек. зростання як особливий напрямок макроаналізу

виходить зі старої класичної концепції трьох факторів виробництва, згідно

з якою праця, земля та капітал є самостійними творцями вартості, тому

власник кожного з факторів отримує частину створеного продукту у вигляді

доходу (заробітної плати, прибутку) залежно від продуктивності кожного з

факторів. Теоретичні засади неокласичної виробничої функції як моделі ек.

зростання, сформулювали Солоу, Дж. Мід та У. Свен. Вони також виходили з

граничного аналізу двох виробничих факторів - праці і капіталу, які

виробляють однорідний продукт, припускаючи, що кількість праці (робочої

сили) зростає постійно й рівномірно. У 1956-58 Солоу ввів аналіз

неінвестиційних факторів: научнотехн. прогрес, удосконалення менеджменту.

Він же надалі показав, що научно-техн прогрес не існує поза факторами

праці і капіталу. Питання про взаємозв\'язок нац. продукту з факторами його

створення обговорював ще й Рикардо (ідея Адама Смита): ріст залежить від

пропорцій нагромадження і споживання в нац. продукті, а їхні розміри

обумовлені продуктивністю праці. Цей: ріст залежить від продуктивності

виробництва і можливостей ринку. Неокласична теорія росту: праця, земля і

капітал - самостійні творці вартості, власник кожного пропорційно одержує

свою частку. Роль факторів надалі конкретизувалася математизировалась.

17. Неолібералізм: лондонська, фрейбургская, паризька, чикагська школа.

(18,19,20) НЛ - напр. в ек. теорії, що базується на соціальне дослідження.

Також неоліб. базується на неокласич. методах і захищає принцип

саморегулювання ек, св. конкуренції і ек. волі. Ринок розг, як ефективна

система, кот. найбільше сприяє эк. росту і забезпечує пріоритетне

положення суб\'єктів эк. діяльності. Держ. контролює там, де конкуренції

недостатньо, і відповідає за соціальну сферу.

Паризька школа. Винекнення франц. неолібералізму датується 20-30 р.р. 20

ст. (Предст: Е.Малінво, Т.Момбріаль, Л. Столерю, С.Кольм і М. Алле). Під

впливом цієї школи характер планування франц. Ек. змінився. Він став

договірним, здійснювалось на підставі угод між державою та приватними

підприємцями. Їх об\'єктом залишається господарська кон\'юнктура, але вона

орієнтується на ринкові механізми. Представники школи заперечують

перерозподіл нац доходу на користь безробітніх. Вони вважали абсурдним

твердження, що безробітні є резервом для поповнення армії зайнятих і

наголошували, що надлишок роб сили є наслідком порушення ек. рівноваги.

Особливих успіхів досяг М. Алле. Головним об\'єктом його дослідження була

ек.: він намагався вивчити фундаменталь структуру ек., визначити чинники

її розвитку. Він вважав, що держава в суспільстві має бути побудована на

ринкових засадах і відігравати активну роль. Контроль Алле вважає не дуже

дієвим інструментом. Єдиний ефективний контролер -це ринок. На його думку,

об\'єктом контролю можуть бути тільки держ. витрати та грошовий обіг.