3% У рік; строкові вклади й облігації - 1% у рік; у цілому не більш 4-5% у

рік. При наростанні кризи Центрбанк збільшує грошову пропозицію і знижує

ставку відсотка, стимулюючи інвестування. Ріст інвестицій збільшує

зайнятість, ВВП і доходи, однак попит на гроші - це недолік Кейнс моделі:

таким чином, держ. змушена саме робити інфляцію. Замість цього Фридмен:

держ. повинно регулювати не попит на гроші, а пропозиція їх, тоді ринок

сам установить ставку відсотка і стимулює механізми саморегулювання ек.

Інфляція ж не забезпечує ріст зайнятості. Повинно бути об\'єктивне,

природне безробіття 4-5%. Психологічні фактори провокують імпорт інфляції

- передачу шокового стану із країни в країну. Тому Ф пропонує змінний

курс.

22. Теорія \"ек. пропозиції\" і \"раціональних чекань\". Якщо Фридмен у 1976

одержав свою Ноб. премію за спростування Кейнса і свій монетаризм, то в

1995 її одержав Лукас за спростування їх обох. Його напрямок наз. \"нова

класична школа экономикс\". Фридмен вважав, що суб\'єкти економіки, напр,

фірми, пристосовуються до ек. ситуації, спираючи на минулий досвід: це

\"адекватні чекання\". Наслідок: при швидкій адаптації ринків поводження,

викликане цими чеканнями, швидко нейтралізують кожну держ. політику

стабілізації. Але неокласичний принцип адекватної реакції невірний, тому

що інформація суб\'єкта про події в ек. завжди неповна. Лукас побудував

мат. модель, що враховує як вплив на чекання всієї наявної інформації, так

і зворотний зв\'язок: вплив чекань на майбутні ек. події. Теорія

“Раціональних очікуваннь” базувалася на наукових прогнозах, що враховують

функціонування реальної ек. моделі: динаміку цін, вплив урядових рішень на

макроекон. показники. Формалізував важливу в класичній теорії ідею

оптимального ек. поводження суб\'єкта. Теорія раціональних чекань заперечує

політику держрегулювання з допомогою кількох аргументів: 1)агумент -

будь-яке втручання нівелюється поводженням ек. агентів;2) аргумент - така

політика породжує результати, які зворотні прогнозованим;

Держ. рішення стосуються макрорівня, ігноруючи мікро, а саме там

приймаються рішення об\'єктивного поводження в конкр ситуації. В основі Ек.

пропозиції лежить не підприємство, а індивідуум: індивідуальний капітал і

інд праця, що вкладають з визначеною метою. Тому держ. регулювання ринку

має бути спрямоване на підвищення прибутковості, дохідності на розвиток

виробництва, а не виходити з проблем бюджету та вирішувати їх з основ

бюджетування. Основне в теорії \"економіки пропозиції\": заперечення

маніпулятивної фіскальною політикою, а також і системи прогресивного

оподатковування, які ведуть до не стимулювання заощаджень і інвестицій та

перерозподіляють нац доход на користь споживання і стають причиною

приховування доходів, що в кінцевому підсумку призводить до тіньової ек,

бартерного обміну, схованої зайнятості, тому негативна.

4. Ек думка Древнього світу. Ідеологія мислителів древнього Сходу (Єгипет,

Месопотамія, Індія, Китай). У произв. древ. авт. відбиті ек. питання, кот.

регламентували с/г діяльність. Це документи, в основному, нормативного

характеру. Особливості ек. думки: не відокремились в окрему самостійну

думку; ек. ідеї формувались у контексті комплексу людей; ек. ідеї виражали

цивільні ознаки; переслідували інтереси правлячих класів; притаманний

символізм. 3 тисячоріччя до н.е. почалися: статистика, облік і аналіз хоз.

деят.,менеджмент=керування (окремим хоз. і державою). Ек. думка

стародавнього сходу була представлена працями Д.Єгипту, Індії та ін. Д р е

в н і й Е г и п е д : дійшли до нас добутки держ. чиновників:

організація+керування держ. господарством, про відносини власності,

рабовласництво, товарно-грошові відносини. Були зем. кадастри

враховувалася худоба, проводилися переписи населення. В М е с о п о т а м

і ї: в отл. від Єгипту, швидко розвиваються приватна власність і товарні

відносини, підсилюється соц. розшарування суспільства. Закони \"Кодекс

Хаммурапи\" 18 в. до н.е. : оренда, найм, лихварство. Захищає власність,

зокрема, пануючих, державних службовців і воїнів. Д р е в н я И н д і я:

трактати буддійські і брахманистские. Буддизм проповідує відмовлення від

власності для досягнення нірвани як «вершини» щастя і порятунку. Рабство -

перешкода нірвані, боргова кабала - страшне горе. Родоначальник людей -

Ману. У \"Законах Ману\" ек. розглядається як сфера діяльності касти вайшья.

Ідеалом був ек. незалежний хазяїн. \"Артхашастра\" - трактат про держ.упр. і

держ. доходи (складаються з податків, штрафів, з доходів від торгівлі,

кот. віддаються царю за те, що він охороняє країну). Д р. К и т а й: У 4-3

ст. до н.е. виникли філософські і политичні навчання, у рамках кот.

розвивалася і ек. думка. Ведуче напр. к о н ф у ц и а н с т в про: вічний

і незмінний порядок ієрархія відносин. Правитель повинний скорочувати свої

витрати і піклуватися про людей: Зменшити податки, розділити гос.

багатство по справедливості щоб правителя не скинули. Повне

підпорядкування централізованої влади. Конф. вважали, що землеробство -

основне заняття, тому підтримка ремесел і торгівлі шкідлива для гос. Д а о

с и з м - сучасник конфуціанства (\"дао\" - закон) - закон мається на увазі

як природний рух усього сущих.Усі соц. зло - наслідок порушення цього

закону. Кит. эк. думка виражена в трактаті неизв. авторів

\"Гу-ань-цзи\":\"Ринок - це те, з чого довідаються про порядок і безладдя в

гос\". Трактат рекомендує створити гос. фонди, у кот. правитель повинний

накопичувати половину врожаю для стабілізації цін на хліб. Рекомендовано

нормовану емісію грошей. Негативне відношення кпротекционизму ремеслам:

вважається, що осн. джерело благ - з\\х.