Тема 1

Держава, право й особистість

Державно-правовими зв'язками індивіда не вичерпується розмаїття його становища у сфері політики, культури, еконо­міки. Для його характеристики використовується спеціальне поняття особистість. Кожна людина, вступаючи в життя, за­стає світ речей, предметів, зроблених попередніми поколіннями людей, різні політичні, соціальні інститути та установи, а та­кож історично сформовані соціальні норми, правила мислення і граматики, естетичні смаки й інші форми суспільної свідо­мості. Щоб стати повноправним членом суспільства, брати осо­бисту участь у його справах, індивід повинен у тій або іншій мірі засвоїти наявні дані про природу і суспільство, опанувати мовлення і правила граматики, вивчити чинні соціальні норми, освоїти професію і прилучитися до досягнень культури. Су­купність властивостей, що характеризують людину як соціаль­ну істоту, учасника суспільних відносин, і охоплює поняття осо­бистості. "Сутність "особи особистості", — писав К. Маркс, — становить не її борода, не її кров, не її абстрактна фізична при­рода, а її соціальна якість". Особистістю не народжуються, а стають, і не будь-хто може виступати в цій ролі. Так, особисті­стю не є дитина і душевнохвора людина.

Таким чином, поняття "людина" й "особистість", відобража­ючи різні аспекти одного цілого — окремого індивіда, перебува­ють між собою в тісному взаємозв'язку. Як продукт природи, конкретна людина виступає матеріальною, біологічною основою особистості. Для особистості як продукту суспільства характер­на єдність індивідуальних соціальних і біологічних рис, зокре­ма таких:

1. Ознаки, що характеризують соціальні зв'язки і відносини людини (економічні, політичні, національні, класові, юридичні, моральні й інші).

2. Набуті особистим досвідом знання, навички, звички, культурний рівень.

3. Біологічно зумовлені риси: інстинкти, темперамент, по­ чуття, елементарні потреби, стан здоров'я.

16

4. Риси індивідуальної психіки і мислення, можливості пізна­вати світ, створювати, добутки літератури, науки, мистецтва.

Конкретна особистість завжди індивідуальна. Психологічні риси, соціальний досвід, вид діяльності, темперамент, а також інтенсивність прояву цих рис у кожній людині поєднуються з найрізноманітнішою уявою і визначають неповторність особис­тості, її відмінність від усіх інших членів суспільства. У при­роді не буває однакових, схожих особистостей.

Неповторна індивідуальність особистості має в собі й загальні ознаки, властиві людині як представнику певної соціальної гру­пи людей, класу, національності, роду занять, соціального ста­ну і т. ін.

Сукупність таких загальних рис особистості утворює її со­ціальний тип. Можна говорити про особистості робітника, інже­нера, вченого, політика, пенсіонера, злочинця.

Кожна конкретно-історична формація завдяки особливостям її виробничих, політичних та інших відносин породжує суворо визначену сукупність соціальних типів особистості і їхні стійкі стосунки один з одним. Феодальне суспільство, наприклад, ха­рактеризувалося такими соціальними типами особистості, як феодал, поміщик, воїн, церковник, селянин, ремісник і т. ін. Капіталістичне суспільство ґрунтується на інших виробничих відносинах і створює нові типи соціальних особистостей: капі­таліст, представник середньої і дрібної буржуазії, робітник, інженер, фермер і т. ін.

Сполучення індивідуальних і загальних рис особистості зумовлюється впливом на неї двох взаємовиключних сил і тен­денцій. Внаслідок суспільного поділу праці, а також з деяких інших причин людина може існувати і розвиватися тільки в суспільстві, спілкуючись з іншими його членами в процесі ви­робництва і розподілу матеріальних благ, створення духовних цінностей. Стаючи одним з багатьох членів конкретної соціаль­ної групи, особистість набуває своїх характерних рис. У той же час особистість намагається виділитися з маси собі подібних,

17

Тема 1

Держава, право й особистість

найбільш повно розкрити свою індивідуальність, домогтися успіхів на якомусь поприщі й мати суспільне визнання своїх трудових, політичних, наукових заслуг, здобути популярність на ниві літератури, мистецтва або в іншій соціальній сфері. Хтось хоче стати процвітаючим бізнесменом або кваліфікова­ним спеціалістом, хтось відомим письменником, мудрим полі­тиком або великим ученим, а хтось, експлуатуючи свої зовнішні дані, — популярною фотомоделлю.

Домогтися визнання суспільства, як правило, вдається неор­динарній особистості, що має певні можливості, талант, ви­сокі професійні навички, які ця людина має від народження і які вдосконалила, розвиваючи в процесі навчання, виховання і трудової діяльності.

Процес становлення особистості може протікати дуже інтен­сивно або, навпаки, повільно, залежно від бажання і можли­вості індивіда набути і розвинути в собі властивості, притаманні певному соціальному типові особистості.

Не можна скидати з рахунку і значення соціальних умов для реалізації задуму індивіда опанувати необхідну суму знань та навичок, посісти відповідне місце в суспільстві:

• матеріальний стан індивіда або його сім'ї;

• морально-психологічні стосунки в найближчому оточенні особи;

• вплив неформальних угруповань на вулиці, у стінах на­ вчального закладу, у виробничому колективі тощо;

• наявність відповідних навчальних закладів, можливість усім бажаючим вступити до них;

• система цінностей соціальної верстви, до якої належить індивід, що знаходить відбиття у пресі, радіо, телебаченні, на веб-сайтах і т. ін.

Отже, система чинників, які сприяють або заважають повно­цінному розвиткові людини, є надзвичайно складною. Але ко­жен з цих факторів та їхній комплекс у цілому необхідно врахо-

18

вувати державним органам, законотворцю, політичним партіям та їхнім лідерам.

Однак слід зазначити, що і в наш час суспільство не в змозі створити необхідні умови для того, щоб кожен індивід міг фор­мувати себе як особистість відповідно до своїх можливостей, інтересів та потреб і застосовувати свої можливості і знання на практиці. Хоч, безперечно, сучасне цивілізоване суспільство створює більш сприятливі умови для формування особистості, ніж попередні історичні періоди. Вирішальну роль тут відіграє ступінь свободи особи, яку їй надає і закріплює держава у ви­гляді правового статусу громадян.

Отже, можна зробити такі висновки.

Людина — це поняття, що визначає вид живих істот, які виділилися з біологічного середовища. Людина — біологічна істота, наділена свідомістю.

Особистість — це продукт розвитку суспільства. Поняття "людина" ширше від поняття "особистість", тому що до нього входять кілька типів людини, що не є особистістю.

Громадянин — це поняття, що характеризує належність осо­би до певної держави, внаслідок чого на неї поширюється суве­ренітет цієї держави. Держава захищає права й законні інтере­си громадянина як усередині країни, так і за її межами.