9.4. Фiзичнi властивостi підземних вод

Пiдземнi води часто являють собою складнi природнi розчини. Фiзичнi властивостi i хiмiчний склад пiдземних вод вивчають для рiзних цiлей водопостачання i будiвництва, так як саме цими особливостями визначаються якiсть води i її вiдношення до будiвельних матерiалiв.

До фiзичних властивостей пiдземних вод вiдносяться температура, колiр, прозорiсть, смак, запах.

Т е м п е р а т у р а пiдземних вод залежить вiд глибини залягання водоноc­ного пласта, географiчної широти мiсцевостi, наявностi вулканiчних осередкiв i змiнюється в широких межах. В високогiр'ї та в мiсцях розвитку багатолiтньої мерзлоти темпе-ратура низька i мiнералiзованi води тут iнодi мають -5°С. В районах розвитку вулканiзму i в гейзе­рах вода iнодi має температуру понад 100°С. В середнiх широтах тем­пература пiдземних вод змiнюється в межах 5-12°С i залежить вiд гли­бини заляганя та клiматичних умов.

Вимiрюють температуру пiдземних вод за допомогою так званих "лi­нивих" термометрiв, у яких ртутний резервуар знаходиться в ємкостi з дослiджуваною водою. Останнiм часом з цiєю метою використовують електротермометри i термоелементи.

К о л і р пiдземних вод залежить вiд розчинених в них речовин i завi­шених часток мiнерального i органiчного походження. Так, болотнi во­ди звичайно мають жовтуватий вiдтiнок, зумовлений органiчними сполу­ками. Наявнiсть закисного залiза i сiрководню надає водi зеленувато-­голубого забарвлення.

Колiр води визначають в градусах порiвнянням з еталонами кольоро­востi. Прий-нято вважати задовiльними води з кольоровiстю до 20 гра­дусiв.

П р о з о р і с т ь пiдземних вод зумовлюється вiдсутнiстю в них завiшених тонкодисперсних i колоїдних мiнеральних або органiчних часток. Завi­шенi частки утворюються при розмиваннi гiрничих порiд або при випа­даннi колоїдних сполук залiза, алюмiнiю, кремнiю та iнших хiмiчних елементiв. Пiдземнi води в бiльшостi випадкiв прозорi завдяки фiльт­рацiї їх через пори порiд. В разi циркуляцiї води по трiщи­нах, пiдземнi води можуть бути мутними, iнколи навiть дуже.

Прозорiсть пiдземних вод визначається таким способом: прозорий цилiндр висотою 70 см заповнюють водою, ставлять на спецiальний шрифт i починають випускати воду з цилiндра до тих пiр, коли через шар во­ди, що залишився, буде чiтко видний шрифт. Висота цього стовпа води в сантиметрах i визначає її прозорiсть. Задовiльною вважається вода з прозорiстю не менше 30 см.

С м а к пiдземних вод залежить вiд вмiсту в них розчинених мiнераль­них та органiчних сполук. Вода зi значним вмiстом органiки має со­лодкуватий смак; при-сутнiсть хлористого натрiю надає водi солоного смаку, а сульфатiв магнiю i натрiю - гiркого; розчинена в водi вуг­лекислота надає водi приємного освiжаючого смаку. Води, котрі вмiщують не­велику кiлькiсть розчинених сполук, мають приємнiший смак, нiж води без них. Визначення смаку проводиться пiсля нагрiвання води до тем­ператури 12-20°С.

З а п а х води проявляється через присутнiсть в нiй деяких сполук. Так, значна кiлькiсть гумiнових кислот надає водi болотного запаху. Сiрководневi води мають запах тухлих яєць. Затхлий запах властивий для вод в неочищених колодязях, а також при гниттi дерев'яного зрубу.

Пiдземнi води порiвняно рiдко мають запах. Однак вiдомi води з запахами: рибним, землистим, кислим. Визначають запах води за п'ятибальною шкалою пiсля нагрiвання до 40-50°С