7.3. Геологiчна дiяльнiсть поверхневих вод

Поверхневі води на земній поверхні утворюють тимчасові потоки води , постійнодіючі водотоки - річки, а також озера і болота.

Геологічна діяльність річок полягає в ерозії річкою поверхні земної кори , а також перенесенні і накопиченні (акумуляції) річкового уламкового матеріалу. Рiчки в процесi свого розвитку виробляють рiчковi долини, в будовi яких можна видiлити такi елементи (мал.14): русло річки - частина долини, зайнята річковими водами, тераси - вiдносно горизонтальнi дiлянки, якi розташованi уступами по висотi в межах вiд дна до брiвки долини. Тера­са, яка знаходиться в межах дна долини i заливається водами рiчки пiд час повеней, називається заплавою. Тераса, яка знаходиться без­посередньо над дном долини (заплавою), вважається першою надзаплав­ною терасою, наступна за нею вверх - другою i т.д.

М ал. 14. Будова долини річки в поперечному розрізі (за Новосадом Я.О.): а -алювіальні відклади, б – корінні породи.

В плані одні річки течуть прямолінійно, інші часто змінюють напрямок своєї течії і утворюють закрути в руслі - так звані меандри.. Внаслiдок безперервного руйнування ввiгнутого берега меандри набувають форми петель, якi в перiод повенi можуть прорива­тись i утворювати старорiчища. В результатi меандрування рiчки доли­на розробляється в ширину - збiльшується довжина i зменшується уклон рiчки i, природньо, зменшується її швидкiсть.

Річковими водами переносяться уламки зруйнованих гірських порід і мінералів різного розміру: від глинистих, пилуватих і піщаних часток до гальок і валунів в залежності від швидкості води в річці. Вони переносяться рiчкою вниз за течiєю до тих пiр, доки не зменшиться швидкiсть течiї, акумулюються, утворюючи при цьому вiдклади, якi називаються а л ю в і а л ь н и м и або а л ю в і є м (вiд лат. ”алю­вiо” - нанос). Характерними рисами алювіальних відкладів є хороша обкатаність і сортованість уламкового матеріалу. На картах алювiй позначається iндексом (a) i зафар­бовується в свiтло-зелений колiр.

Геологічна діяльність тимчасових водотоків полягає у площинному змиві та лiнiйній ерозiї гірських порід на схилах. Тимчасові водотоки формуються в результаті випадання дощу і танення снігу. Атмосфернi опади, випадаючи на поверхню Землi, виконують певну геологiчну роботу. Краплi дощу i талi води частково просочу­ються в пiдстелюючi породи, а частково у виглядi цiвок стiкають в пониження рельєфу, змиваючи на своєму шляху дрiбнi уламки порiд. Це - п л о щ и н н и й з м и в. Вiн призводить до накопичення бiля пiд­нiжжя схилу дрiбного уламкового матерiалу, який називають д е л ю в і є м (вiд лат. “делюере” - змивати). Такi вiдклади на картах мають iндекс (d) i зафарбовуються в оранжевий колiр.

Якщо вода попадає в лiнiйно-витягнутi пониження, то утворюються воднi потоки, які вимивають я р и - глибокi кру­тосхилi вимоїни на пiдвищених рівнинах або горбах, складених слабкими породами. Яри ростуть вершиною і відвершками в бiк вододiлів. В гирлі яру накопичуються промиті тимчасовими водними потоками несортовані різноуламкові відклади, котрі називаються яружним алювієм.

Проливні дощi або iнтенсивне танення снiгу в горах викли­кають бурхливі водокамiнні і грязьокамiнні потоки, які називають селями (вiд араб. “сейль” - бурхливий потiк).

В гирлі гiрської ущелини або яру сель втрачає швидкiсть i розтікається у виглядi дельтоподібного конусу виносу. Вiдклади конусiв виносу називають п р о л ю в і є м (вiд лат. “пролювiум” - змивання). Пролювiй iндексується буквою (р) i зафарбовується в палево-жовтий колiр.

Геологiчна дiяльнicть озер. О з е р о м називається природне, зоповнене водою заглиблення в земнiй корi, яке не має зв’язку з океаном. Геологiчна дiяльнiсть в озері проявляється в абразії – руйнуванні хвилями берегів і накопичені в озері осадового матеріалу. Теригенний матерiал нагромаджується в результатi твердого стоку рiчок i розмиву берегiв озера. Значнi i хiмiчнi осади - солi, сполуки залiза, алюмiнiю, марганцю тощо. З органогенних вiдкладiв часто утворюються мули. Для невеликих озер зони помiрного клiмату характерне вiдкладення с а п р о п е л ю (вiд грець. “сопрос” - гнилий i “пелос” - глина) - гнильного мулу. Матерiалом для його утворення служать водоростi, комахи, черв’яки, риби. Залишки вiдмерлих орга­нiзмiв гниють на днi при обмеженому доступi кисню i перетворюються в чорний мул, який складається з органiчної речовини та глинистого, кременистого або вапнякового матерiалу. Вiдклади озер позначаються iндексом (l) (вiд грець. “лiмне” - озеро) i зафарбовуються в свiтло­-блакитний колiр.

Геологiчна дiяльнiсть болiт. Б о л о т о - перезволожена дiлянка сушi, вкрита шаром торфу потужнiстю не менше 0,3 м (при меншiй потужностi торфу або при його вiдсутностi перезволоженi територiї називаються з а б о л о ч е н и м и з е м л я м и). Розрiзняють болота низинні, верховi i пере­хiднi.

Н и з и н н і болота зароджуються в долинах рiчок, на мiсцi старорiчищ i рiзних типiв озер. Першою ознакою заболочування озера є поява на його берегах болотної рослинностi (осоки, очерету, гiпнового моху тощо)., яка згодом розростається, відмирає і перетворюється на т о р ф. Живляться такі болота, в основному, за рахунок пiдземних вод. При піднятті підземних вод до поверхні відбувається заболочування земельних угідь.

В е р х о в і болота утворюються на вододiль­них дiлянках з достатньою кiлькiстю атмосферних опадiв. Рос­линнiсть таких болiт представлена, в основному, бiлими (сфагновими) мохами. Цi болота розвиваються в умо­вах живлення виключно атмосферними водами.

Вiдклади болiт мають iндекс (b) i зафарбовуються в брунатний колiр.