23. Хто входив у архітектурну групу “Тенденца”, і які теоретичні засади використовували представники цієї групи?

23. У межах критики функціоналізму та його ергономічних основ виник новий напрямок у розвитку контрсучасного руху в архітектурі, який отримав назву раціональної архітектури чи неораціоналізму. Цей напрямок очолила група молодих італійських архітекторів «Тенденца» під проводом свого лідера Альдо Россі. У групі працювали такі теоретики і практики, як М.Тафурі, Ф.Пуріні, Л.Термес, В.Греготті, Є.Бонфанті, М.Сколарі.

Концептуальні положення «Тенденци» можна звести до декількох принципів: перенесення акцента від споруди до вулиці чи кварталу і відносна незалежність архітектурної форми від функції; увага до історичних пам’яток; пошук первинних елементів архітектури.

Ці та інші ідеї та принципи архітектури як «безперервного пам’ятника» досліджувались у книжках А.Россі «Архітектура міста»

24. У чому полягала сутність архітектурної теорії А.Россі?

24. У межах критики функціоналізму та його ергономічних основ виник новий напрямок у розвитку контрсучасного руху в архітектурі, який отримав назву раціональної архітектури чи неораціоналізму. Цей напрямок очолила група молодих італійських архітекторів «Тенденца» під проводом свого лідера Альдо Россі.

Загальні ідеологічні основи нового руху були викладені у каталозі «Раціональна архітектура» на ХV тріеннале, що відбулося у Мілані у 1973р. Концептуальні положення «Тенденци» можна звести до декількох принципів: перенесення акцента від споруди до вулиці чи кварталу і відносна незалежність архітектурної форми від функції; увага до історичних пам’яток; пошук первинних елементів архітектури.

Ці та інші ідеї та принципи архітектури як «безперервного пам’ятника» досліджувались у книжках А.Россі «Архітектура міста» (1966р.), Дж.Грассі «Логічна конструкція архітектури» (1967р.), В.Греготті «Територія архітектури» (1966р.), у журналі неораціона­лістів «Contraspazio».

У своїй творчості А.Россі наслідував такі принципи класичної архітектури, як чиста форма, симетрія, традиційні матеріали, класич­на тектоніка. Він побудував нову типологію, вважаючи, що такі типи об’єктів, як школа, лікарня, тюрма і кладовище є істинним втіленням цінностей архітектури як такої. У своїх роботах А.Россі широко використовував метод аналогій, сутність якого полягала у наслідуванні будівельних традицій. Житловий будинок у Галларатезе (1973р.) був посиланням на традиційний міланський прибутковий будинок. Будинок ратуші у Трієсті (1973р.) мав багато спільного з образом тюремної будівлі. Аналогічні принципи використовувались у будівництві школи в Трієсті (1969р.), кладовища у Модені (1971-84р.р.), середньої школи в Броні (1979р.), театру дель Мондо (1979р.).

25. Окреслити вплив «Нью-Йорської п’ятірки» на сучасні тенденції розвитку архітектурної теорії та практики.

25. У «Нью-Йорську п’ятірку», яку очолював П.Ейзенман, входили М.Грейвз, Р.Гуотмі, Дж.Хейдак і Р.Мейєр. Якщо витоком для творчих пошуків П.Ейзенмана і Дж. Хейдака служили работи Дж. Терраньї і Тео Ван Дусбурга, то інші члени групи надихались пурістичними творами Ле Корбюзьє. Основні теоретичні і практичні засади їх творчості були опубліковані у книзі «П’ять архітекторів»(1972р.), представлено на виставці їх робіт у Нью-Йорку(1969р.) і у Лондоні (1975р.).

У своїх поглядах архітектори демонстрували прихильність ідеям автономної архітектури, відмежовувалися від принципів функціоналізма; на перших етапах створювали серії житлових будинків, формуючи, так званий «білий світ архітектури». Цей світ формувався під впливом принципів «подвійної структури», «картонної архітектури», пуристичності архітектурних форм, відносної незалежності цих форм від функціонального використання простору.

У подальшому прихильність до ранніх пуристичних ідей «Нью-Йорської п’ятірки» можливо прослідкувати у творах Р.Мейєра: музеї в Атланті (1983р.) і у Франкфурті (1984р.). Творчі шляхи П.Ейземана і М.Грейвса були пов’язані з їх постмодерністською орієнтацією в різних її проявах. Наприклад, в адміністративному будинку Портленд-білдинг М. Грейвса, у роботах П.Ейземана для Берліна.

Близькі за змістом ідеї «Нью-Йорської п’ятірки» аналізувались у творчому об’єднані ОМА (бюро столичної архітектури), у яке входили Рем Кулхас, Е. і З.Зенгеліс, М.Фрізандорн. У своїй творчості вони спирались на ідеї «нової еклектики», які пов’язувались з роботами Міс ван дер Рое, І.Леонідова, з роботами сюрреалістів.