47. Охарактеризувати основні напрямки стилю високих технологій

47. Стиль високих технологій (хай-тек) став останнім етапом естетичного освоєння нових технічних форм, який почали конструктивісти у 20-х р.р. і продовжили структуралісти 60-х. Коріння хай-теку можна знайти у творчості таких відомих сучасних архітекторів, як І.Леонідов, Я.Черніхов, Міс Ван дер Рое, Л.Кан, Ф.Дженкс, а також архітекторів, що займалися промисловою архітектурою, аерокосмічними комплексами т.ін.

У 60-90р.р. ХХ століття хай-тек пережив декілька етапів свого розвитку, які найбільш яскраво проявилися у творчості видатних архітекторів Р.Піано, Р.Роджерса, Н.Фостера. У центрі мистецтв ім.Ж.Помпіду в Парижі (1972-77р.р.) у скритому вигляді були приховані напрямки подальшого розвитку хай-теку. Напрямки, що пов’язані:

-з традиційно розгорнутою композицією будинку страхової компанії Ллойд у Лондонському Сіті (Р.Роджерс,1986р.);

-з більш чіткою і цілісною композицією навколо багатоповерхового внутріш­нього двору в будинку Гонконго-Шанхайського банку (Н.Фостер, 1986р.);

-з так званим «слік-теком» (стилю глянцево-скляного фасаду), що присутній у проектах Ф.Джонсона, Н.Фостера, Дж.Портмена, Ц.Пеллі.

Скляні «недекоровані» сараї чи ангари включали не «шкіру і кістки», як це було у роботах Міс Ван дер Рое, а тільки «шкіру». «Оранжерейна» тема скляних дзеркальних поверхонь стала рекламою і візитівкою процвітаючих фірм і банків багатьох країн.

48. Дати характеристику найзначнішим будівлям і комплексам, що сформували “хай-тек”.

48. У 60-90р.р. ХХ століття хай-тек пережив декілька етапів свого розвитку, які найбільш яскраво проявилися у творчості видатних архітекторів Р.Піано, Р.Роджерса, Н.Фостера. У центрі мистецтв ім.Ж.Помпіду в Парижі (1972-77р.р.) у скритому вигляді були приховані напрямки подальшого розвитку хай-теку. Напрямки, що пов’язані: з традиційно розгорнутою композицією будинку страхової компанії Ллойд у Лондонському Сіті (Р.Роджерс,1986р.); з більш чіткою і цілісною композицією навколо багатоповерхового внутріш­нього двору в будинку Гонконго-Шанхайського банку (Н.Фостер, 1986р.); з так званим «слік-теком» (стилю глянцево-скляного фасаду), що присутній у проектах Ф.Джонсона, Н.Фостера, Дж.Портмена, Ц.Пеллі.

Скляні «недекоровані» сараї чи ангари включали не «шкіру і кістки», як це було у роботах Міс Ван дер Рое, а тільки «шкіру». «Оранжерейна» тема скляних дзеркальних поверхонь стала рекламою і візитівкою процвітаючих фірм і банків багатьох країн.

Серед найбільш відомих творів Н.Фостера наступні: термінал аеропорту Стенстед у Лондоні (1981-91р.р.), центр мистецтв у Німі (1987-93р.р.), юридичний факультет у Кембриджі (1993-95р.р.), реконструкція Рейхстагу в Берліні (1994-99р.р.), будинок «Комерцбанка» у Франкфурті-на-Майні (1992-94р.р.), термінал аеропорту Чек Лабетів Кок на острові біля Гонконгу (1992-98р.р.).

49. Дати загальну характеристику регіоналізму?

49. Регіональна архітектура, за думкою К.Фремптона, це фактично процес творення життєспроможних архітектурних форм регіональної культури при одночасному використанні світового спадку цивілізації. Разом з тим регіоналізм ототожнюється школами, головною задачею яких було обслуговування регіону, а також, свого роду антицентризм, - прагнення до збереження самостійності.

Регіональна архітектура, як місцевий прояв світової культури, знаходиться у протидії з тотальними процесами модернізації, бореться за незалежність і виживання. У цьому сенсі в сучасній архітектурній теорії регіоналізм трактується як критичний регіоналізм.

За К.Фремптоном присутні деякі спільні риси в усіх регіонах. Найважливі­

шими серед них є:

• фрагментарна і маргінальна природа критичного регіоналізму підштовхує його скоріше до камерних ніж до крупномасшабних проектів;

• свідоме підсилення ролі «місця»;

• свідоме підкреслення природно-кліматичних факторів, факторів освітлення і будівництва;

• свідоме протистояння концепції масової культури, де інформація витісняє досвід, в т.ч. досвід сприйняття архітектурного простору;

• прагнення до створення «світової культури», яка має регіональне коріння;

• розвиток критичного регіоналізму здійснюється поза зонами впливу центрів світової цивілізації, між цими зонами.

Таким чином, критичний регіоналізм в усіх куточках світу, розвиваючись, доповнює і робить більш різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури.