41. У чому полягають особливості американської версії постмодернізму?

41. В Америці та в Європі постмодернізм розвивався у двох на­прямках, що пов’язані з ремінісценціями на теми класичної традицій­ної архітектури і класичної модерністської архітектури. Ці два на­прямки існували у представників американського постмодер­ну. Якщо Р.Вентурі, Р.Стерн і Ч.Мур пов’язували свою творчість з радикальним еклектизмом та історизмом, то «Нью-Йорська п’ятірка» у своїх перших пошуках орієнтувалась на пуристичну архітектуру Ле Корбюзьє і представників групи «Де Стиль».

Серед робіт Р.Вентурі слід відмітити Гілд-хаус (1963р.), будинок матері у Чеснат-хіл (1964р.), Трубек-хаус (1970р.). Ученик Р.Вентурі Р.Стерн у своїх роботах продовжує експерименти з концепцією «декорованого сараю». Серед його проектів Ленг-хаус (1974р.), конкурсний проект центру муніципалітету в м.Фенікс (1984р.), житловий будинок у Нью-Йорку. На початку 80-х р.р. Ч.Мур – професор йєльского і каліфорнійського університетів, керує двома архітектурними фірмами. Ці фірми працюють під девізом «служіння клієнту». До основних споруд Ч.Мура відносяться: власний будинок в Оренді (1964р.), у Нью-Хейвені; житловий комплекс у Нью-Хейвені (1964р.); Кресч-коледж у Каліфорнії; площа Італії у Нью-Орлеані (1975-81р.р.); конкурсний проект Генльської гавані у Західному Берліні (1982 р.) т. ін.

«Нью-Йорська п’ятірка» у 1969р. влаштувала виставку своїх творів у нью-йорському музеї сучасного мистецтва. На виставці експонувався «білий світ» програмних індивідуальних будинків. Серед робіт «п’ятірки» слід виділити «Портлендський будинок» М.Грейвза (1982р.), Дісней-центр (1985-91р.р.), музей об­разотворчих мистецтв в Атланті Р.Мейєра (1980-83р.р.), Гетті центр (1984-96 р.р.), музей декоративного мистецтва у Франкфурті-на-Майні (1979-85р.р.) т. ін.

Однією з гілок постмодернізму визнається деконструктивізм – напрямок розвитку, де його представники спираються на композиційні мотиви конструктивізму, деформуючи їх у напрямку руйнування тектоніки і традиційних просторових уявлень. У своїх проектах К.Лібескінд орієнтувався на роботи Ель Лисицького. У творчих пошуках Р.Кулхаса і З.Хадід можна прослідкувати вплив «антигравітаційної» архітектури І.Лео­нідова, композицій М.Ладовського, К.Малевича, В.Кандинського.

До деконструктивізму відносять більш пізні роботи американського архітектора Ф.Геррі, а також житлові і промислові будинки віденської групи «КООП Хіммельбау».

42. У чому полягають особливості розвитку європейської гілки постмодернізму?

42. В Америці та в Європі постмодернізм розвивався у двох на­прямках, що пов’язані з ремінісценціями на теми класичної традицій­ної архітектури і класичної модерністської архітектури. Ці два на­прямки існували у представників американського постмодер­ну. Якщо Р.Вентурі, Р.Стерн і Ч.Мур пов’язували свою творчість з радикальним еклектизмом та історизмом, то «Нью-Йорська п’ятірка» у своїх перших пошуках орієнтувалась на пуристичну архітектуру Ле Корбюзьє і представників групи «Де Стиль».

Серед витворів європейського постмодерну виділяються роботи А.Россі: кладовище в Модені (1971-73р.р.), житловий будинок в Галаретезе(1969-73р.р.);

твори М.Ботта: банк в Лугано (1988р.), комерційно-житловий комплекс в Лугано (1991р.), Даро Хаус (1992р.).

Роботи Г.Холляйна мали значний вплив на розвиток постмодерністських тенденцій. Серед них: свічковий магазин «Ретті» у Відні (1965р.), магазин «Секція Н» у Відні (1971р.), Австрійське туристське бюро (1978р.), Хаас Хаус у Відні (1998р.).

У розвитку європейської лінії постмодернізму активну участь приймала «Тальєр де Архітектура», яку очолював Р.Бофілл. Серед робіт майстерні слід виділити: житлові комплекси «Озерні аркади» (1972-75р.р.), «Абраксас» (19788-83р.р.), «Антігона» (1979-86р.р.), «Барокові сходи» (1979-85р.р.).

Однією з гілок постмодернізму визнається деконструктивізм – напрямок розвитку, де його представники спираються на композиційні мотиви конструктивізму, деформуючи їх у напрямку руйнування тектоніки і традиційних просторових уявлень. У своїх проектах К.Лібескінд орієнтувався на роботи Ель Лисицького. У творчих пошуках Р.Кулхаса і З.Хадід можна прослідкувати вплив «антигравітаційної» архітектури І.Лео­нідова, композицій М.Ладовського, К.Малевича, В.Кандинського.

Найбільш яскраво принципи деконструктивізму проявилися у проекті Б.Цумі для парку Ля Віллет у Парижі, в окремих павільонах цього парку, в «Місті музики» арх. К.Портзампарка (1990р.) т.ін. Принципи деконструктивізму і постмодернізму знайшли широке втілення у проектах реконструкції Постдамської і Празької площ у Берліні наприкінці 90-х років, що виконані провідними сучасними архітекторами.